Наталка Денисенко після близького ракетного удару в Києві відверто заговорила про те, чи не варто її родині змінити місце життя. Акторка не заявила про остаточний переїзд, але зізналася: після особливо важких ночей думки про те, щоб утекти від небезпеки, з’являються дедалі частіше.

Водночас Денисенко наголосила, що має сильне внутрішнє бажання залишатися в Україні. За її словами, це відчуття досі переважає навіть після обстрілів.
Акторка припускає, що її ставлення могло б змінитися, якби вона мала можливість повноцінно працювати за кордоном. Поки ж професійне життя, родина та звичне середовище міцно прив’язують її до України.

Під час спілкування з підписниками Денисенко відповіла і на кілька особистих запитань. Зокрема, розповіла про зміни у вазі: зараз вона важить близько 48 кілограмів, тоді як раніше її вага становила приблизно 45.
Шанувальники також цікавилися новими стосунками Наталки та тим, як їх сприймає її син Андрій. За словами акторки, хлопчик добре ладнає з її нинішнім чоловіком і розуміє ситуацію, оскільки мама багато з ним говорила про зміни у родині.

Щодо колишнього чоловіка Андрія Фединчика Денисенко була значно категоричнішою. Вона заявила, що нинішнє спілкування між ними стосується винятково виховання спільного сина.
Інші форми контакту, за словами акторки, наразі неможливі. Таким чином вона дала зрозуміти, що після розлучення їхні стосунки залишилися лише у батьківській площині.
Тема можливого виїзду особливо гостро постала після атаки на Київ. Вибух стався зовсім неподалік від району, де живе акторка, і після цього відчуття безпеки сильно змінилося.
Денисенко раніше вже розповідала, що після близьких обстрілів їй складно швидко повернутися до звичайного ритму. Саме тому думка про тимчасове або довше життя в іншому місці перестала здаватися їй абсолютно чужою.
Однак конкретного плану еміграції в акторки немає. Вона не називає країну, не говорить про документи чи підготовку до переїзду, а описує радше внутрішню боротьбу між бажанням залишатися вдома та потребою у безпеці.
Саме ця суперечність і стала головною у її відповіді: Денисенко хоче жити й працювати в Україні, але визнає, що після особливо важких атак навіть у неї з’являються думки про втечу від війни.
