Канівець Денис Третьяков служить у війську з березня 2025 року. Нині він рекрутер одного з підрозділів 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка. За час служби Денис отримав бойовий досвід на Куп'янському напрямку та зазнав тяжкого поранення, після якого міг би повернутися до цивільного життя. Проте вирішив залишитися служити, пише Дніпрова зірка.
Денису 31 рік. Він народився у Каневі. Після закінчення вишу працював у сфері громадського харчування. У березні 2025 року отримав повістку, пройшов військово-лікарську комісію, навчання та потрапив до 92-ї окремої штурмової бригади.
Бойову службу проходив на Харківщині, на Куп'янському напрямку. Перший бойовий вихід мав бути евакуацією пораненого військового, однак дорогою завдання змінилося, і разом із побратимом він залишився утримувати позицію.
- Прийшов командир і сказав, що нам пора готуватися. Удвох із побратимом ми мали евакуювати пораненого з однієї з позицій. Ми зібралися і, коли стемніло, вирушили в дорогу. Найскладніше було перетнути поле - відкриту ділянку завдовжки близько 700 метрів, - розповідає Денис.
Перші 25 діб, за його словами, минули відносно спокійно. Після чергового обстрілу українські військові помітили трьох російських солдатів, доповіли командуванню та вступили в бій.
- На 25-й день нас знову обстріляли. Коли все затихло, ми з побратимом вийшли з укриття, щоб продовжити спостереження. Неподалік від нашої позиції помітили трьох російських солдатів. Доповіли про це командуванню по рації, після чого вступили в бій і знищили їх. Під час бою мій побратим отримав поранення, - згадує військовий.
Тієї ж ночі український дрон доставив на позицію боєприпаси та їжу. Коли Денис вийшов із укриття забрати вантаж, ворожий безпілотник скинув на нього боєприпас.
- Він скинув на мене боєприпас. Прогримів вибух. Мене контузило, тіло посікло дрібними осколками. Я нічого не бачив перед собою - лише біле світло в очах. Побратим затягнув мене назад у "нору". Із вух та носа текла кров. Потім я втратив свідомість.
Евакуювати пораненого одразу не вдалося. Лише на п'яту добу він разом із побратимом із позивним «Дід» зміг вийти з позиції.
- Я бачив дорогу приблизно на метр перед собою, а "Дід" постійно слухав небо. Нам пощастило: йшов дощ, тому ворожих дронів було значно менше, ніж у суху погоду. Ми пройшли близько десяти кілометрів. Цей шлях зайняв цілу добу.
Лікарі діагностували Денисові акубаротравму, розрив барабанних перетинок, осколкові поранення очей та уламок у черепі. Після лікування і реабілітації йому встановили третю групу інвалідності.
Після поранення Денис мав можливість звільнитися зі служби та повернутися до дружини й доньки, однак вирішив залишитися у війську. Через наслідки поранення він не зміг стати оператором БпЛА, тому обійняв посаду рекрутера.
Тепер він допомагає чоловікам і жінкам, які хочуть добровільно долучитися до 92-ї окремої штурмової бригади: розповідає про вакансії, допомагає пройти шлях від першого звернення до погодження кандидатури й оформлення документів.
- Хочеться, щоб це якнайшвидше закінчилося і всіх військових розпустили по домівках, - каже Денис.
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram