Похідний характер додаткового рішення не позбавляє сторону права на відшкодування витрат на адвоката — постанова ВС
У постанові у справі № 910/9140/24 від 2 липня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув питання щодо можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.
Питання компенсації судових витрат має важливе практичне значення, оскільки саме від правильного застосування процесуальних норм залежить реалізація одного з основоположних принципів господарського судочинства — відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Обставини справи
Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ТОВ про захист прав інтелектуальної власності. Згодом суд ухвалив додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву іншого відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнув із позивача 99 тис. грн.
Позивач оскаржив це додаткове рішення, і Північний апеляційний господарський суд скасував його, відмовивши у стягненні витрат на правничу допомогу.
Після цього ТОВ звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації власних витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду додаткового рішення, у сумі 59 307,88 грн.
Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви, виходячи з того, що перегляд додаткового рішення не є окремим розглядом спору по суті, а тому не створює підстав для нового розподілу судових витрат.
Позивач оскаржив таку ухвалу до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Суд зазначив, що за змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
ВС звернув увагу, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та має на меті усунути неповноту судового рішення.
Особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України.
Під час вирішення цього питання суд має керуватися критеріями, визначеними у частині п'ятій статті 126 та частині п'ятій статті 129 ГПК України.
Інакше розуміння позбавить особу права на відшкодування понесених нею судових витрат у разі необґрунтованого оскарження іншим учасником справи додаткового судового рішення, що нівелюватиме значення такої засади судочинства, як відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.
Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції, зокрема статей 129, 244 ГПК України, без урахування висновку щодо застосування цих норм права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
ВС вказав, що оскільки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при перегляді додаткового рішення в апеляційному порядку, та не досліджував відповідні доводи позивача, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд.
Ця постанова підтверджує, що право на компенсацію судових витрат поширюється і на випадки, коли сторона захищає свої інтереси під час перегляду додаткового рішення про їх розподіл.
У такій ситуації суд не може відмовити лише через процесуальний характер оскаржуваного рішення, а має оцінити заявлені витрати відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Додатково читайте іншу позицію, де Верховний Суд пояснив, коли позивач платить за адвоката відповідача.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
