Поки живе молитва – живі й наші Герої: як Тальнівщина відзначатиме Дмитрівську батьківську суботу

24 жовтня 2026 року православні віряни України відзначають одну з найважливіших поминальних дат року – Дмитрівську батьківську суботу. Через перехід Православної церкви України на новоюліанський календар, цей день тепер настає наприкінці жовтня, напередодні дня пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського. Проте, окрім суто релігійних і народних традицій, сьогодні цей день несе в собі глибокий національний біль та водночас і джерело духовної сили. Як правильно провести поминальну суботу, чому народні заборони часто суперечать церковним канонам і як молитва за полеглих воїнів тримає наш духовний фронт?

Про все це ми поговорили з благочинним Тальнівської громади, настоятелем Петропавлівського храму ПЦУ, митрофорним протоієреєм Андрієм Гаргатом.

Календарні зміни та суть свята

–?

–Справді, після переходу на новоюліанський календар усі неперехідні свята ми відзначаємо на 13 днів раніше. День пам’яті святого Димитрія Солунського тепер припадає на 26 жовтня. Відповідно, поминальна субота, що традиційно передує цьому дню, цього року випадає на 24 жовтня. Дмитрівська субота – час особливої та зосередженої молитви й наш прояв любові за покійних, які відійшли до Бога, а в Нього немає мертвих, усі живі.  

–?

–Це суто народна традиція, де християнські канони тісно переплелися з давнім побутом. Оскільки в цей же період згадують святих безсрібників Косму й Даміана (у народі – Кузьми та Дем’яна), у деяких регіонах, зокрема на Правобережжі й Черкащині, зафіксувалася й така назва. Але церковна суть залишається незмінною – велика вселенська батьківська субота.

Новий сенс поминання: молитва за Героїв

–

–Знаєте, сьогодні кожна заупокійна служба – невимовний біль. Якщо раніше в батьківські суботи ми згадували переважно літніх родичів, які відійшли в силу віку, то тепер поминальні списки поповнилися іменами хлопців і дівчат.

Дмитрівська субота історично завжди мала воїнський підтекст, адже сам святий Димитрій вважається покровителем захисників. Сьогодні ми підносимо особливі молитви за українських Героїв, які віддали свої життя за волю України, за наш спокій, за те, щоб ми взагалі могли прийти до храму. Пам’ять про них – наш святий обов’язок. Поки ми молимося за полеглих, доти вони живі в наших серцях, а їхній подвиг увіковічнений перед Богом.

Традиції і марновір’я: що каже Церква

–?

–Церква завжди наголошує: жодна побутова праця не є гріхом, якщо вона не заважає духовному життю. Коли людина весь день прибирає, щоб лише не йти до храму й не молитися – то неправильно. Але якщо ви зранку побували на Літургії, помолилися, а потім повернулися додому й маєте попрати чи доглянути дітей, то в цьому немає жодного гріха.

Щодо «не зачиняти двері, щоб душі зайшли» – чисті забобони, що не мають стосунку до християнства. Душам померлих потрібні не відчинені двері чи залишена на столі тарілка з ложкою, а наша щира молитва, милосердя й добрі справи, які ми робимо в їхню пам’ять.

–

–Дмитрівська субота не припадає на піст, тому на столі можуть бути будь-які страви, традиційно готують кутю, пироги чи млинці. Проте Церква категорично закликає відмовитися від алкогольного застілля під час поминання. Хмільний трунок не допомагає молитві, а лише перетворює день пам’яті на банальне гуляння, що є образою для пам’яті спочилих. Так само не варто нести алкоголь і їжу на цвинтар та залишати їх на могилах: краще роздати її як милостиню нужденним.  

Настанова парафіянам

–Як правильно провести 24 жовтня мешканцям нашої громади?

–У суботу вранці – Божественна літургія. Я запрошую всіх знайти час, о 9 годині прийти до Петропавлівського собору, подати поминальні записки з іменами ваших хрещених родичів і полеглих захисників.

Якщо ж через роботу чи інші обставини ви не можете відвідати храм, то  помоліться вдома, запаліть свічку перед іконою й згадайте своїх близьких добрим словом. Нехай Господь пошле втіху кожній родині, яка втратила рідних, і дарує вічний спокій усім, хто відійшов у Царство Небесне. Бережіть віру, тримайтеся разом і моліться за нашу Перемогу!

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

 Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів