На відкритті стели в Мринській громаді Герою Віталію Морському, який загинув 10 жовтня 2024 року, прозвучав щемливий вірш «Калинова сповідь». Його написала і зачитала на заході місцева поетеса Олена Мариненко.
Пам’яті Віталія Морського
Калинова сповідь
Обірвалась струна.
А ще б жити, і жити…
Жовтень стиха у траурнім вальсі кружляв
Повернувся додому –
І заплакали квіти,
І тужливим дощем увесь світ заридав.
Ти тепер тільки в спогадах очі відкриєш,
Посміхнешся з теплом,
Заговориш у сні…
До віконця пташиною вранці прилинеш
І приспиш біль і тугу на своєму крилі.
– Цей хлопчина – Герой, –
Хтось на вулиці скаже,-
Зовсім юним поліг за Вкраїну в бою.
А про подвиг калина на могилі розкаже,
Розділивши зі світом вічну тугу свою.
– Ніколи не думала, що буду писати вірші про війну. Але, на жаль, таке життя, такий страшний час настав. Коли загинув Владислав Живкович в 2014 році, не могла зібрати себе докупи. Я дуже добре знала цю сім’ю, спілкувалася з ними. Тоді написала перший вірш про війну, як крик душі, як протест, як оплакування загиблих і шана Героям. 18 хлопців з нашої невеличкої громади загинули на цій війні. 18 віршів-присвят написано. Захисники-Герої навіки ожили в моїх текстах. І це єдине, що я можу для них зробити.
Олена Мариненко працює директором Мринського Будинку культури 24 роки. Лірична, романтична, творча, активна, вміє бачити прекрасне і передати це. Перші проби пера були в 9 класі. А виважене рішення писати, удосконалюватися, рости виникло пізніше.
– Сьогодні пишеться і пишеться, а буває цілий місяць – нічого. Хочеться творити вірші з глибоким змістом, від душі. Коли цей момент настає, тоді і результат гарний. – розповідає поетеса. ¬- Тема кохання надихає завжди. Коли людина щаслива і кохана, політ емоцій хочеться передати через поезію. Багато пишу про природу, любов до землі, батьківський край. Колиска мого дитинства, Плоске – місце, де вперше побачила світ, зробила перші кроки, навчалася.
Я народилася в маленькому селі,
де журавлі купаються у росах,
гудуть джмелі у сонячних покосах,
радіють вишні в маминім вікні…
На прохання знайомих Олена пише віршовані вітання на ювілеї, дні народження, свята. При бібліотеці випускали бюлетень «Літературний Мрин» з рубрикою «Віршовані рецепти».
– Я писала рецепти відомих страв у віршах. Це цікаво і незвично. Зараз би хотіла їх повернути у «скарбничку» своїх творів, але, на жаль, минув час і знайти їх неможливо, а по пам’яті не все можу згадати.
Олена захоплюється поезією Ірини Цілик, Сергія Жадана і, звісно, Ліни Костенко. – Це людина – сила, міць, атом. В чотирьох рядках може розказати про ціле життя.
– Обожнюю творчість нашого земляка Миколи Будлянського. Одного разу він приїздив у Мринську бібліотеку. Показала свої вірші. Його підтримка, допомога стимулювали мене випустити збірку. В ній надрукована тільки половина моєї поезії.
У вересні 2024 року книга «Душі вишнева заметіль» побачила світ. В неї увійшли вірші про кохання, про Україну, про родину, а також пісні. Одна з них зайняла друге місце на конкурсі в в Херсоні.
Олена подарувала поетичну збірку Оксані Пекун, яка минулого року в пору «золотої осені» приїжджала в гості до Мрина. Вона добре знайома з колективом, ансамблем української пісні «Молодички». Це ж вони брали участь в телевізійній музичній програмі «Фольк-Music» на Першому національному, яку вела Народна артистка. В репертуарі «Молодичок» багато сучасних українських, автентичних, обрядових і навіть авторських пісень. Тому цей колектив і зацікавив музичну програму, мета якої – відродити українську народну пісню і популяризувати її насамперед серед молоді.
– Сподіваюся, що деякі мої авторські пісні, які є в збірці, будуть покладені на музику.
Олена не тільки пише гарні вірші, а й має чудовий голос – спадок від мами Надії Василівни – художнього керівника ансамблю «Молодички». Гарно співає і донька Анастасія, керівник дитячого аматорського колективу «Любисток»і ведуча гуртка «Аудіоказка». Творчу співучу родину запросили до участі в фольклорній програмі «Країна пісень». Ведуча Іванка Червінська збирає автентичні пісні й історії з життя виконавців, знайомиться з родинами, шукає цікаві рецепти страв.
– Наша родина готувала сімейну страву – фірмовий капусняк. Зйомки проходили вдома, в Мрині, а вже пізніше – в Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогові, де записували офіційну частину передачі і виступ «Молодичок» зі старовинною українською народною піснею «Ой летіла зозуленька».
– Мені подобається творити. Тому й пишу про те, що відчуваю, як підказує серце. Коли щемить душа, коли літаю від щастя, коли бачу досконалість у природі чи в людині…. Рядками віршів малюю щастя. Вірші різнохарактерні. Події описую з життя, особливо це стосується спогадів з дитинства. Деякі сюжети беру з уяви, незначні на перший погляд деталі дають поштовх новому твору. Теми підказують і календарні дати. У «День поцілунків» сіла і за три хвилини вже готовий вірш.
Тож, Олена Олександрівна, надихайтесь, творіть, розвивайте свої творчі дари і таланти, вірте в себе, мрійте та реалізуйте свої задуми!
Олена КРЕСАН