Поліцейський застрибнув на мопед потерпілого та, застосовуючи удушення, завдав удари у голову – Верховний Суд зробив висновок щодо застосування насильства при безпідставному затриманні

11-07-2024 07:30
news-image
Безпідставне намагання поліцейського затримати потерпілого за відсутності в діях останнього правопорушення, застосування фізичного насильства зі спричиненням тілесних ушкоджень свідчить про доведеність винуватості правоохоронця у перевищенні службових повноважень – Верховний Суд.
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Про доведеність винуватості працівника правоохоронного органу у перевищенні службових повноважень свідчить безпідставне намагання затримати потерпілого за відсутності в діях останнього правопорушення, застосування фізичного насильства до нього зі спричиненням тілесних ушкоджень. На це вказала колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року по справі №749/19/22.

Обставини справи

Як випливає з рішення Верховного Суду, поліцейський не висуваючи вимоги зупинитися, раптово підбіг ззаду до водія мопеду та умисно вдарив його кулаком у плече, після цього застосував спосіб удушення шляхом захвату рукою шиї потерпілого.

Далі, не висуваючи жодних законних вимог та не представившись, грубо порушуючи правила примусової зупинки двоколісного транспортного засобу, застрибнув на мопед позаду потерпілого та застосовуючи до нього спосіб удушення шляхом захвату рукою шиї, під час руху мопеда упродовж близько 400 метрів продовжив незаконне застосування насильства, завдавши не менше п'яти ударів у голову останнього, внаслідок чого той втратив рівновагу та впав з мопеда.

Після того, як потерпілий піднявся на ноги та підійшов до мопеда, щоб заглушити двигун, обвинувачений наблизився та наніс йому удар в голову, у результаті чого потерпілий впав на землю і втратив свідомість.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Місцевий суд визнав невинуватим та виправдав поліцейського у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК.

Апеляційний суд скасував цей вирок і ухвалив новий, яким визнав винуватим та засудив поліцейського за ч. 2 ст. 365 КК. Призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 3 роки. На підставі ст. 54 КК позбавив спеціального звання «капітан поліції». Також указаним вироком задоволено цивільні позови та стягнуто з засудженого на користь КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради і КНП «Сновська центральна районна лікарня» витрати на стаціонарне лікування хворого в сумі 6327 грн і 12564 грн відповідно.

У касаційній скарзі засуджений стверджує, що висунуте йому обвинувачення є неконкретним, заперечує встановлений судами факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Вважає, що стороною обвинувачення не доведені об'єктивна та суб'єктивна сторони інкримінованого йому за ч. 2 ст. 365 КК кримінального правопорушення.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд залишив без зміни вирок апеляційного суду. ККС вважає, що апеляційний суд, повторно дослідивши обставини кримінального провадження і докази, які надалі поклав в основу обвинувального вироку, серед яких показання засудженого, потерпілого, свідків, письмові докази, дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Вихід працівника правоохоронного органу за межі наданих йому прав та повноважень був очевидним для обвинуваченого, адже за відсутності в діях потерпілого правопорушення він безпідставно намагався затримати останнього, застосовуючи фізичне насильство, спричинив йому тілесні ушкодження.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, складається із вчинення дій, передбачених диспозицією кримінально-правової норми, тобто умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та відповідних наслідків.

При цьому, у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, наслідки, на які вказано в ч. 1 цієї статті в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК, заміщуються іншою ознакою – застосування насильства, погроза його застосування, застосування зброї чи спеціальних засобів, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії.

ККС звертає увагу, що в кримінально-правовому аспекті поняттям насильства, зокрема і як способу вчинення кримінального правопорушення, охоплюється сам протиправний вплив на особисту недоторканість, здоров'я чи життя потерпілої особи, а також наслідки такого впливу у виді завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень або смерті. Отже, поняття «насильство» поширюється на спосіб вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, та на обумовлені його застосуванням наслідки.

Із суб'єктивної сторони злочин, інкримінований особі за ч. 2 ст. 365 КК, характеризується умисною формою вини.

Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення.

Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Доказування суб'єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) ознак суб'єктивної сторони.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Источник: СЮГ