Польський музей відмовився розкрити, чи оформив правовий захист для картин зі Львова
Музей Центрального Помор’я у Слупську відмовився повідомити LMN, чи звертався по музейний імунітет для двох картин Львівського історичного музею, через які триває судовий спір. Такий статус міг захистити тимчасово ввезені експонати від арешту, конфіскації або забезпечення приватних позовів. Водночас директор польського музею підтвердив, що картини досі експонують, а заклад не займає остаточної позиції щодо права власності на них.
Про це директор Музею Центрального Помор’я у Слупську Джерард Радецький повідомив у відповіді на запит LMN.
Йдеться про «Портрет Роксолани» невідомого художника XVI століття та «Портрет юнака» Алойзи Рейхана, написаний 1850 року. Обидві картини належать до фондів Львівського історичного музею та зараз представлені на виставці «Околиці Європи – зі скарбниці Львівського історичного музею» у Слупську.
Що відомо про музейний імунітет
Музейний імунітет – це передбачений польським законодавством правовий захист іноземних культурних цінностей, які тимчасово ввозять до Польщі для виставок. Він захищає такі предмети від арешту, конфіскації та інших обмежень, пов’язаних із претензіями третіх осіб.
Раніше польське видання Rzeczpospolita повідомило, що не знайшло у відкритих даних польського Міністерства культури інформації про звернення щодо надання такого захисту львівським експонатам.
LMN запитала Музей Центрального Помор’я, чи подавав він відповідне звернення та, якщо ні, чому не скористався цією процедурою. Прямої відповіді директор не надав.
«Питання покриття об’єктів так званим музейним імунітетом не буде предметом публічного обговорення з боку музею», – відповів Джерард Радецький.
Музей також не повідомив номер судової справи, не уточнив, чи отримав лише заяву про забезпечення позову, чи вже судову ухвалу, та не відповів, чи передбачає договір зі Львівським історичним музеєм обов’язкове повернення всіх експонатів в Україну.
Яку позицію займає польський музей
За словами Джерарда Радецького, музей бере участь у судовому провадженні відповідно до свого процесуального статусу, співпрацює з відповідними органами та підтримує зв’язок зі Львівським історичним музеєм і Національним музеєм у Любліні.
Водночас польський музей не займає остаточної позиції щодо того, кому належать спірні твори.
«Право власності на обидві картини наразі розслідується, і музей не займає остаточної позиції з цього питання», – зазначив директор.
Він також підтвердив, що обидві картини залишаються доступними для відвідувачів. Виставка у Слупську триватиме до 18 жовтня 2026 року.
Чому виник судовий спір
У липні представники родини Любомирських заявили права на дві картини, які до Другої світової війни входили до збірки Музею князів Любомирських у Львові.
Після приходу радянської влади музей ліквідували, а його фонди у 1939–1940 роках розподілили між кількома львівськими установами. Частина колекції опинилася у Львівському історичному музеї.
Директор Львівського історичного музею Роман Чмелик раніше повідомив, що картини не арештовані, однак суд заборонив музею у Слупську передавати їх іншим установам або переміщати через кордон до розгляду справи по суті.
Українська сторона вважає обидва твори державною власністю та частиною Музейного фонду України. Інтереси держави у польському суді представлятиме Міністерство юстиції, яке спільно з Міністерством культури та Міністерством закордонних справ готує правову позицію.
Схожа справа вже була у 2024 році
Це вже не перша спроба через польський суд заблокувати повернення львівських музейних творів. У лютому 2024 року представник одного зі спадкоємців Анджея Любомирського звернувся до Окружного суду у Варшаві із заявою про забезпечення 12 картин, представлених на виставці «Геній Львова» у Королівському замку. Їхню загальну вартість оцінювали у 1,2 млн злотих.
Після того як музей дізнався про заяву, 21 лютого виставку достроково закрили, а 22 лютого частину творів повернули до Львова. 27 лютого суд відмовив у забезпеченні, зокрема тому, що спірні картини вже не перебували у володінні Королівського замку. Питання права власності тоді не розглядали по суті. Про це повідомляє Rzeczpospolita.
Редакційний матеріал
