Він змінив спортивний костюм на піксельний. Колись його ім’я скандували тисячі вболівальників, а після кожного забитого гола він низько вклонявся трибунам, дякуючи за підтримку. Сьогодні ексгравець футбольного клубу «Ворскла» Віталій Кобзар служить Україні в лавах Державної прикордонної служби.
Джерело: ДПСУ
Шлях Віталія Кобзаря у великий спорт розпочався ще в дитинстві в тодішньому Фрунзе (нині – Бішкек, Киргизстан). Уже у 18 років він дебютував за місцеву «Алгу». У її складі:
Читайте більше актуальних новин у розділі — Полтавщина
– став чемпіоном Киргизстану,
– двічі здобув Кубок країни,
– був визнаний найкращим футболістом Киргизстану 1992 року,
– у сезоні 1993-го став одним із найкращих бомбардирів чемпіонату, забивши 22 м’ячі.
Полтавський період та запрошення до національної збірної
Найяскравіші сторінки футбольної кар’єри Віталія в Україні пов’язані з «Ворсклою». Разом із командою він виборов історичні бронзові медалі чемпіонату України, а також став автором першого єврокубкового гола клубу.
За манеру гри та зовнішність уболівальники називали його «полтавським Роберто Баджо», а сам футболіст назавжди запам’ятався особливим способом святкування своїх голів.
«Я адресував публіці щось на кшталт поклонів. Це був стан моєї душі. Хотів подякувати вболівальникам за те, що вони приходять на стадіон і підтримують нас», – згадує прикордонник.
Його яскрава гра не залишилася непоміченою. У 1997 році головний тренер національної збірної України Валерій Лобановський викликав футболіста до табору головної команди країни. Проте дебютувати в синьо-жовтій футболці йому так і не вдалося.
Раніше Кобзар уже виступав за національну збірну Киргизстану, тому, відповідно до футбольних правил того часу, не мав права представляти збірну України. Попри це, сам факт запрошення до головної команди держави став для нього важливим визнанням професійної майстерності.
Після завершення кар’єри футболіста Віталій Кобзар не залишив спорт. Він працював тренером у низці українських клубів, займався розвитком дитячо-юнацького футболу та передавав свій багаторічний досвід молодому поколінню спортсменів.
Що спонукало долучитися до ДПСУ
Рішення пов’язати своє життя з військовою службою для Віталія Кобзаря не було випадковим. На нього вплинули особисті втрати, яких війна завдала його родині та близьким. Одним із найболючіших ударів стала загибель близького друга й колишнього партнера по полтавській «Ворсклі» Сергія Баланчука, який віддав життя, захищаючи Україну. Ще однією трагедією була загибель чоловіка його доньки – військовослужбовця Збройних сил України, який поліг, виконуючи бойове завдання.
Ці події змусили по-іншому подивитися на власну відповідальність перед державою. Остаточним кроком стало отримання повістки. Не вагаючись, Віталій Кобзар вирішив долучитися до війська, щоб і самому зробити внесок у захист України. Змінивши футбольну форму на військовий однострій, він розпочав новий етап свого життя – службу в Держприкордонслужбі.
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
