Помилка в податковій декларації: що робити, як подати уточнення і які штрафи загрожують
Помилка у вже поданій податковій декларації не завжди означає штраф. Податковий кодекс України дозволяє платнику самостійно виправити неправильні показники. Порядок дій залежить насамперед від того, чи сплив граничний строк подання декларації та чи призвела помилка до заниження податкового зобов’язання.
При цьому станом на вересень 2026 року продовжує діяти спеціальне правило на період воєнного стану: якщо платник самостійно виправляє з дотриманням порядку, вимог та обмежень статті 50 ПКУ помилки, які призвели до заниження податкового зобов’язання, він звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПКУ, та пені. Це передбачено підпунктом 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Помилку знайшли до закінчення строку подання декларації
Якщо декларацію вже подано, але граничний строк її подання ще не закінчився, платник може подати за той самий звітний період нову декларацію з правильними показниками.
Залежно від конкретної форми податкової звітності така декларація може мати ознаку «Новий звітний», «Звітна нова» або іншу аналогічну назву, передбачену відповідною формою.
ДПС у 2026 році роз’яснювала: якщо новий документ звітності з виправленими показниками подається до закінчення граничного строку подання за той самий період, попередня декларація стає недіючою та отримує ознаку «Історія подання».
У такому випадку штрафи, передбачені пунктом 50.1 статті 50 ПКУ, не застосовуються. Це прямо встановлено цією нормою Кодексу.
Наприклад, якщо декларацію подано 10 числа, граничний строк її подання спливає 20 числа, а 15 числа платник виявив помилку, він може до закінчення граничного строку подати нову декларацію з виправленими показниками.
Що робити, якщо строк подання декларації вже минув
Якщо граничний строк подання декларації закінчився, застосовується механізм самостійного виправлення, передбачений статтею 50 ПКУ.
За загальним правилом платник, який у майбутньому податковому періоді самостійно виявив помилку у раніше поданій декларації, повинен подати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, чинною на момент подання уточнюючого розрахунку.
Водночас пункт 50.1 статті 50 ПКУ дозволяє не подавати окремий уточнюючий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники відображаються у складі декларації за наступний податковий період, протягом якого помилку було самостійно виявлено.
Практичний порядок виправлення залежить від конкретного податку та форми податкової звітності.
Таким чином, після закінчення граничного строку подання декларації за загальним правилом можливі два способи виправлення:
- подання уточнюючого розрахунку або декларації з ознакою «Уточнююча» — залежно від конкретної форми звітності;
- відображення уточнених показників у наступній декларації у випадках та порядку, передбачених ПКУ і відповідною формою звітності.
Якщо через помилку було занижено податок
Найбільше значення з погляду фінансової відповідальності має ситуація, коли помилка призвела до заниження податкового зобов’язання.
За загальним правилом пункту 50.1 статті 50 ПКУ платник у такому випадку:
- при поданні уточнюючого розрахунку повинен сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3% від цієї суми до подання уточнюючого розрахунку;
- при відображенні недоплати у декларації за наступний податковий період — збільшити відповідну суму на штраф у розмірі 5% від недоплати.
Проте станом на вересень 2026 року діє підпункт 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Відповідно до нього з 1 серпня 2023 року і до припинення або скасування воєнного стану платник, який самостійно виправляє з дотриманням порядку, вимог та обмежень статті 50 ПКУ помилки, що призвели до заниження податкового зобов’язання, звільняється від нарахування та сплати штрафів, передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПКУ, та пені.
Тобто 3% або 5% самоштрафу в такому випадку не нараховуються і не сплачуються.
Водночас звільнення від штрафу і пені не звільняє від сплати самої суми заниженого податкового зобов’язання. Якщо виправлення здійснюється шляхом подання окремого уточнюючого розрахунку за правилами підпункту «а» пункту 50.1 статті 50 ПКУ, суму недоплати необхідно сплатити до його подання.
Чи потрібно зазначати 3% або 5% штрафу в уточнюючій звітності
Якщо платник має право на звільнення відповідно до підпункту 69.38 ПКУ, штрафні санкції за пунктом 50.1 статті 50 ПКУ нараховувати не потрібно.
ДПС окремо звертала увагу платників на необхідність не заповнювати рядки уточнюючих розрахунків, призначені для самостійного нарахування штрафних санкцій, якщо діє звільнення за підпунктом 69.38 ПКУ.
Причина в тому, що самостійно зазначена платником в уточнюючому розрахунку сума штрафу вважається ним самостійно узгодженою. За роз’ясненням ДПС, у контролюючого органу немає механізму просто скасувати такий самостійно нарахований штраф.
Тому перед поданням уточнюючої звітності необхідно перевірити порядок заповнення саме тієї форми декларації, яка подається.
Чи нараховується пеня
За загальним правилом ПКУ при самостійному виправленні заниження податкового зобов’язання може виникати пеня відповідно до статті 129 ПКУ.
Водночас підпункт 69.38 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ прямо передбачає звільнення від пені, якщо платник самостійно виправляє помилки, що призвели до заниження податкового зобов’язання, з дотриманням порядку, вимог та обмежень статті 50 ПКУ.
Тому станом на вересень 2026 року при такому самостійному виправленні пеня не нараховується.
Якщо помилка, навпаки, завищила податок
Помилка може призвести не до заниження, а до завищення раніше визначеного податкового зобов’язання.
У такому випадку показники також можуть бути виправлені: до закінчення граничного строку — шляхом подання нового звітного документа з правильними показниками, а після його закінчення — у порядку статті 50 ПКУ.
Штрафи у розмірі 3% та 5%, установлені пунктом 50.1 статті 50 ПКУ, пов’язані саме із самостійним виявленням заниження податкового зобов’язання. У разі зменшення раніше помилково завищеного податкового зобов’язання такі штрафи за пунктом 50.1 ПКУ не застосовуються. На це також звертає увагу ДПС.
За який період можна виправити декларацію
Стаття 50 ПКУ дозволяє виправляти раніше подану звітність з урахуванням строків давності, установлених статтею 102 ПКУ.
Загальний строк давності, передбачений пунктом 102.1 ПКУ, становить 1095 днів. Для перевірок відповідно до статей 39 і 39-2 ПКУ, а також застосування вимог пункту 141.4 статті 141 ПКУ Кодекс передбачає 2555 днів. Якщо подано уточнюючий розрахунок, контролюючий орган має право визначати податкові зобов’язання у межах поданих уточнень протягом відповідного строку з дня подання такого уточнення.
Однак для старих податкових періодів не можна просто механічно відраховувати 1095 або 2555 днів від первісного строку подання декларації.
ДПС у серпні 2026 року роз’яснила, що під час обчислення строків давності, визначених статтею 102 ПКУ, зокрема, не враховується період їх зупинення з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року включно. Крім того, підпунктом 69.36 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачені особливості зупинення відліку строків давності щодо певних документальних планових та позапланових перевірок, які під час воєнного стану не проводяться.
Тому можливість виправлення конкретного давнього періоду необхідно визначати індивідуально, враховуючи дату подання декларації, відповідний строк давності, попередні уточнення, а також періоди зупинення і поновлення перебігу строків.
Коли уточнюючу декларацію подати не можна
Пункт 50.2 статті 50 ПКУ встановлює обмеження на подання уточнюючої звітності під час перевірки.
Платник під час проведення документальної планової або позапланової перевірки — з урахуванням строків її продовження, зупинення або перенесення — не має права подавати уточнюючі декларації або розрахунки до раніше поданих декларацій з відповідного податку або збору за той звітний період, який перевіряється контролюючим органом.
При цьому Кодекс містить окремий виняток, прямо передбачений пунктом 50.2 статті 50 ПКУ.
Якщо ж уточнюючий розрахунок подається до декларації за період, який уже перевірявся, це саме по собі не заборонено. Однак відповідно до пункту 50.3 статті 50 ПКУ контролюючий орган у такому разі має право провести документальну позапланову перевірку за відповідний період.
Що буде, якщо заниження податку встановить податкова
Звільнення, встановлене підпунктом 69.38 ПКУ, стосується саме самостійного виправлення платником помилки відповідно до статті 50 ПКУ.
Якщо суму заниженого податкового зобов’язання визначає контролюючий орган, можуть застосовуватися інші правила відповідальності, зокрема стаття 123 ПКУ.
Так, пункт 123.1 ПКУ у визначених ним випадках передбачає штраф у розмірі 10% суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом. Якщо діяння, передбачені пунктом 123.1, вчинені умисно, пункт 123.2 передбачає штраф 25%. За повторне протягом 1095 календарних днів вчинення діяння, передбаченого пунктом 123.2, застосовується штраф 50%.
Водночас ці санкції не слід сприймати як автоматичний наслідок будь-якої помилки у декларації: для застосування статті 123 мають бути наявні передбачені нею законодавчі підстави.
Що робити, якщо помилилися вже в уточненні
Якщо після подання уточнюючої звітності платник знову виявив неправильні показники, помилку можна виправити шляхом наступного уточнення.
При цьому нове уточнення має враховувати вже уточнені показники попередньо поданої звітності. Порядок технічного заповнення залежить від конкретної форми декларації.
Сам факт того, що декларацію вже уточнювали, не позбавляє платника права виправити нововиявлену помилку з дотриманням вимог статей 50 і 102 ПКУ.
Загальну схему виправлення за пунктом 50.1 ПКУ необхідно відрізняти від спеціальної процедури, передбаченої пунктом 50.1-1 статті 50 ПКУ.
Вона стосується випадків, коли платник отримав від контролюючого органу інформацію про обставини, що можуть свідчити про здійснення операцій з метою надання неправомірної вигоди службовій особі іноземної держави, а витрати за такими операціями вплинули на об’єкт оподаткування або призвели до заниження податкового зобов’язання.
Для таких випадків Кодекс передбачає окремі штрафи — зокрема 9% або, за визначених умов, 18% суми недоплати. Це спеціальний механізм пункту 50.1-1, а не загальні 3% або 5% пункту 50.1.
Підпункт 69.38 підрозділу 10 розділу XX ПКУ прямо звільняє від штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1, тому його не слід автоматично поширювати на спеціальні штрафи, встановлені пунктом 50.1-1.
Алгоритм дій, якщо у декларації знайшли помилку
Насамперед потрібно визначити, за який звітний період допущено помилку та чи закінчився граничний строк подання відповідної декларації.
Якщо строк ще не закінчився, платник подає новий звітний документ з правильними показниками відповідно до форми конкретної декларації.
Якщо строк уже минув, необхідно застосовувати механізм статті 50 ПКУ: подати уточнюючу звітність або, якщо це передбачено правилами відповідної звітності, відобразити виправлені показники у наступній декларації.
Якщо помилка призвела до заниження податку, потрібно визначити та сплатити суму недоплати у встановленому ПКУ порядку. При цьому станом на вересень 2026 року, поки діє відповідне воєнне правило, платник, який самостійно виправляє таку помилку з дотриманням порядку, вимог та обмежень статті 50 ПКУ, звільняється від 3% або 5% самоштрафу та пені відповідно до підпункту 69.38 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Також необхідно перевірити строки давності та з’ясувати, чи не проводиться документальна планова або позапланова перевірка щодо відповідного податку і звітного періоду.
Таким чином, сама по собі помилка у податковій декларації не означає автоматичного штрафу. Якщо платник вчасно виявив її та правильно виправив, Податковий кодекс передбачає механізми коригування звітності, а чинне на період воєнного стану спеціальне правило дозволяє у випадках, передбачених підпунктом 69.38 ПКУ, самостійно виправити заниження податкового зобов’язання без штрафів за пунктом 50.1 статті 50 ПКУ та без пені.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
