Архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України спільно з Археологічною експедицією Національного університету «Києво-Могилянська академія» та за участі фахівців Черкаського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини успішно завершила польовий етап досліджень Зарубського монастиря XI–XIII століть на Трахтемирівському півострові. Головною метою науковців було визначення сучасного стану архітектурних решток монастирського комплексу, створення їх детального плану та 3D-моделі, а також актуалізація картографічної інформації про пам’ятку. Такий комплекс робіт став надзвичайно важливим і критично необхідним, оскільки всі архівні матеріали та артефакти попередніх досліджень наразі перебувають у москві, а сама пам’ятка розташована на березі Канівського водосховища, де абразійні процеси та складна геологічна будова схилів постійно загрожують її збереженню та змінюють стан ґрунтів. Про це повідомляє Черкаський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини на своїй сторінці у “Фейсбук”.

У ході розвідкових рятівних робіт науковці заклали сім зондажів та шість розвідувальних шурфів. На території Великого храму фахівцям вдалося відкрити фундамент північно-східного стовпа, стіни та апсиди, а також фундамент південно-західного кута споруди, що дозволило суттєво уточнити її планувальну структуру. На території Малого храму археологи зафіксували фундаментні рови та недосліджений культурний шар, пов’язаний із давнім розбиранням будівлі. Надзвичайно важливі результати дало дослідження берегового розрізу, де було встановлено існування двох похованих горизонтів, перекритих селевими відкладами. Один із них, попередньо датований XII століттям, дослідили як у природному розрізі, так і окремим зондажем, завдяки чому отримали будівельний матеріал та індивідуальні знахідки, імовірно пов’язані з етапом спорудження Малого храму. Для детального визначення меж поширення селевих потоків та похованих поверхонь було проведене геологічне буріння на глибину до 6,5 метрів, що допомогло краще зрозуміти геологію пам’ятки й окреслити перспективні ділянки для майбутніх розкопок.

До складу експедиції також долучилися фахівці-реставратори Мар’яна Каплінська, завідувачка кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну НУ «Львівська політехніка», та Ігор Бокало, які відібрали зразки будівельних розчинів для подальшого лабораторного аналізу та надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо консервації споруд. Окремим важливим напрямком роботи стала промивка відвалів розкопок минулого століття, які нині інтенсивно розмиваються та руйнуються хвилями Канівського водосховища. У результаті науковці виявили понад 200 фрагментів давньоруського фрескового живопису, серед яких є унікальні екземпляри з графіті, літерами та елементами зображень. Також вдалося зібрати значну кількість плінфи, пірофілітового сланцю, будівельних розчинів, антропологічного матеріалу та інших архітектурних деталей, а особливо цікавою знахідкою став фрагмент хороса, знайдений безпосередньо у воді, що вкотре підтверджує факт втрати значної частини пам’ятки через створення водосховища.

Важливою складовою проєкту стала участь співробітників Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини, а науковий співробітник музею Ярослав Кузьменко пройшов на базі експедиції археологічне стажування. Зібрана під час розкопок колекція артефактів після її ретельного наукового опрацювання та камерального аналізу буде передана до музею для створення окремої тематичної експозиції, присвяченої Зарубському монастирю. Після завершення всіх польових робіт відкриті архітектурні рештки були законсервовані та укриті геотекстилем від організації HeMo для їх захисту від атмосферного впливу до наступного польового сезону. Зібрані матеріали стануть міцною основою для подальших наукових досліджень, розроблення заходів із консервації пам’ятки та її належного збереження.