Поранення чи захворювання: суд роз’яснив, у яких випадках військовим виплачують 100 тисяч гривень за час лікування
Полтавський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом військовослужбовця до військових частин щодо визнання протиправною бездіяльності з ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, за періоди стаціонарного лікування.
Суд з’ясовував, за яких обставин лікування після отриманого під час захисту Батьківщини поранення дає право на додаткову винагороду з розрахунку 100 тисяч гривень на місяць та чи поширюється така виплата на періоди лікування захворювань, пов’язаних із проходженням військової служби.
Суть справи
Військовослужбовець звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності військових частин щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.
Позивач просив зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити додаткову винагороду в розмірі до 100 тисяч гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв’язку з пораненням або травмою, пов’язаними із захистом Батьківщини.
Позовні вимоги охоплювали періоди з 7 до 17 листопада 2023 року, з 5 до 10 жовтня 2024 року, з 10 до 30 жовтня 2024 року, з 27 листопада 2025 року до 7 січня 2026 року та з 13 січня до 18 лютого 2026 року. Позивач також просив урахувати раніше виплачені суми, якщо такі виплати здійснювалися.
Суд установив, що військовослужбовець проходив службу в одній із військових частин із 24 лютого 2022 року до 21 січня 2025 року, а з 24 січня 2025 року продовжив проходження служби в іншій військовій частині.
У процесі розгляду справи суд також установив, що військова частина, у якій позивач раніше проходив службу, була ліквідована 14 липня 2025 року на виконання спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22 травня 2025 року. У зв’язку з цим суд допустив заміну відповідного відповідача його правонаступником.
Обставини отримання бойового поранення
Як установив суд, 5 листопада 2023 року військовослужбовець, який обіймав посаду кулеметника стрілецького підрозділу, під час виконання бойового завдання в районі Мар’їнки Донецької області зазнав поранення внаслідок мінометного обстрілу противника.
Відповідно до довідки про обставини отримання травми від 29 листопада 2023 року № 1290, під час захисту Батьківщини військовослужбовець отримав вибухову травму та вогнепальне осколкове поранення правої скроневої ділянки.
У довідці військово-лікарської комісії від 10 серпня 2024 року № 13257/1 були зазначені наслідки вибухової травми, зокрема акубаротравма, забій головного мозку, субдуральна гематома правої скроневої частки та вогнепальне осколкове сліпе непроникаюче поранення правої скроневої ділянки з наявністю множинних осколків у м’яких тканинах.
Також було зафіксовано наслідки проведеного оперативного лікування, зокрема первинної хірургічної обробки вогнепальної рани 5 листопада 2023 року та повторної обробки ран 7 листопада 2023 року.
Серед наслідків травми ВЛК зазначила післяопераційні рубці, пірамідну недостатність, вестибуло-атактичний, цефалгічний та астено-невротичний синдроми з помірним порушенням функцій, а також суб’єктивний вушний шум.
Військово-лікарська комісія встановила, що травма пов’язана із захистом Батьківщини. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 липня 2007 року № 370 вона була кваліфікована як тяжка.
Водночас у матеріалах ВЛК зазначалися органічний астенічний розлад особистості внаслідок травматичного ураження головного мозку та гіпертонічна хвороба.
За результатами огляду військовослужбовця було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення та охорони.
Періоди стаціонарного лікування, щодо яких виник спір
Після отриманого поранення військовослужбовець неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні.
Зокрема, матеріали справи № 440/10081/26 містили медичні документи про лікування в листопаді 2023 року, у жовтні 2024 року, а також із листопада 2025 року до січня 2026 року та в січні — лютому 2026 року.
Однак причини госпіталізації в ці періоди були різними.
Під час стаціонарного лікування з 5 до 10 жовтня 2024 року у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону, згідно з випискою № 10052, військовослужбовець лікувався з діагнозами, серед яких були поліп жовчного міхура, хронічний гастрит та гіпертонічна хвороба.
Медичні документи також містили відомості про проведене 6 жовтня 2024 року хірургічне лікування — лапароскопічну холецистектомію.
Натомість відповідно до виписного епікризу № 7148 за період із 10 до 30 жовтня 2024 року серед діагнозів були зазначені наслідки мінно-вибухової травми від 5 листопада 2023 року, забій головного мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої ділянки та мала субдуральна гематома. Також у медичних документах зазначався стан після лапароскопічної холецистектомії.
Окремий спір виник щодо стаціонарного лікування з 27 листопада 2025 року до 7 січня 2026 року та з 13 січня до 18 лютого 2026 року.
За медичними документами, в ці періоди військовослужбовець перебував на лікуванні у спеціалізованому закладі з надання психіатричної допомоги.
У виписці зазначався емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного походження, зокрема з посттравматичним компонентом, пов’язаним із мінно-вибуховою травмою 5 листопада 2023 року, помірно вираженим тривожно-депресивним синдромом, емоційно-вольовою нестійкістю, порушеннями сну та іншими клінічними проявами.
Водночас відповідно до постанови позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії від 25 березня 2026 року відповідний стан був кваліфікований як захворювання, пов’язане з проходженням військової служби.
Саме правове значення встановленого ВЛК причинного зв’язку та характеру лікування стало одним із визначальних питань під час вирішення спору.
Позиції сторін
Позивач наполягав, що отримав тяжке поранення під час безпосередньої участі в бойових діях і виконання завдань із захисту Батьківщини, а тому має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, за періоди стаціонарного лікування.
На його переконання, ненарахування та невиплата відповідної винагороди військовими частинами порушували його право на належне грошове забезпечення.
Військові частини заперечували проти задоволення позову, посилаючись на відмінності між лікуванням бойового поранення та лікуванням захворювань, пов’язаних із проходженням військової служби.
Щодо періоду з 7 до 17 листопада 2023 року відповідач повідомив, що на підставі наказу командира військової частини від 5 лютого 2024 року № 34 військовослужбовцю вже була нарахована та виплачена додаткова винагорода за стаціонарне лікування у листопаді 2023 року пропорційно часу перебування на такому лікуванні.
На підтвердження цього військова частина надала довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення і витяг із розрахунково-платіжної відомості за лютий 2024 року.
Щодо стаціонарного лікування з 5 до 10 жовтня 2024 року відповідач зазначав, що відповідні діагнози, зокрема захворювання жовчного міхура, шлунка та гіпертонічна хвороба, не належали до поранень, контузій, травм чи каліцтв, пов’язаних із захистом Батьківщини.
Військова частина посилалася на висновки ВЛК, відповідно до яких ці стани були кваліфіковані як захворювання, пов’язані з проходженням військової служби.
Стосовно лікування наприкінці 2025 року та на початку 2026 року відповідач також заперечував наявність підстав для виплати додаткової винагороди.
На думку військової частини, причинний зв’язок між бойовими травмами, отриманими 5 листопада 2023 року, та захворюванням, яке стало підставою для відповідного стаціонарного лікування, не був установлений у необхідному для застосування постанови № 168 порядку.
При цьому ВЛК кваліфікувала відповідний розлад як захворювання, пов’язане з проходженням військової служби, а не як поранення, контузію, травму чи каліцтво, пов’язані із захистом Батьківщини.
Позивач у відповіді на відзив підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.
Правова оцінка та висновки суду
За яких умов виплачується додаткова винагорода під час стаціонарного лікування
Оцінюючи спірні правовідносини, Полтавський окружний адміністративний суд виходив із положень Конституції України, законодавства про військову службу та соціальний захист військовослужбовців, постанов Кабінету Міністрів України № 704 і № 168, а також Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260.
Суд зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям належне грошове забезпечення, склад і розміри якого визначаються законодавством.
Постанова Кабінету Міністрів України № 168 встановлює додаткову винагороду на період дії воєнного стану.
Відповідно до положень цієї постанови до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 тисяч гривень включаються, зокрема, військовослужбовці, які у зв’язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов’язаними із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я, у тому числі закордонних.
До відповідного періоду включається також час переміщення з одного закладу охорони здоров’я до іншого.
Крім того, право на виплату передбачене для військовослужбовців, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, за дотримання встановлених умов.
Суд також звернув увагу на положення розділу XXXIV Порядку № 260, якими врегульовано особливості виплати додаткової винагороди під час воєнного стану.
Зокрема, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у зв’язку з пораненням, пов’язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, поранення, контузії або каліцтва за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Така довідка повинна містити відомості про обставини отримання військовослужбовцем відповідного ушкодження під час захисту Батьківщини.
Суд наголосив, що встановлена постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, яка виплачується на період дії воєнного стану.
Водночас право на її отримання під час стаціонарного лікування залежить від дотримання визначених нормативно-правовими актами умов.
Чому суд відмовив у вимогах щодо лікування захворювань
Оцінюючи лікування військовослужбовця з 5 до 10 жовтня 2024 року, суд дослідив виписку № 10052, відповідно до якої позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами, пов’язаними із захворюваннями жовчного міхура, шлунка та артеріальною гіпертензією.
Суд зазначив, що зі змісту цієї виписки та встановлених діагнозів не вбачається зв’язку захворювань із мінно-вибуховою травмою, отриманою 5 листопада 2023 року.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди за цей період на підставі постанови № 168.
Окремо суд розглянув вимоги щодо стаціонарного лікування з 27 листопада 2025 року до 7 січня 2026 року та з 13 січня до 18 лютого 2026 року.
Суд установив, що в ці періоди військовослужбовець перебував на лікуванні у зв’язку з емоційно-лабільним (астенічним) розладом органічного походження.
Відповідно до постанови позаштатної гарнізонної військово-лікарської комісії від 25 березня 2026 року зазначений стан був кваліфікований як захворювання, пов’язане з проходженням військової служби.
Суд підкреслив, що норми постанови Кабінету Міністрів України № 168 передбачають виплату додаткової винагороди під час стаціонарного лікування у зв’язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, пов’язаними із захистом Батьківщини, а не у зв’язку із захворюванням.
При цьому, відповідно до Положення № 402, поранення та захворювання є різними поняттями.
Отже, встановлення ВЛК зв’язку захворювання з проходженням військової служби суд не визнав достатньою підставою для призначення додаткової винагороди за постановою № 168.
З огляду на те, що у відповідні періоди позивач перебував на стаціонарному лікуванні саме у зв’язку із захворюванням, суд дійшов висновку про безпідставність вимог щодо виплати додаткової винагороди за ці періоди.
Чому за лікування з 10 до 30 жовтня 2024 року винагороду мають нарахувати
Інших висновків суд дійшов щодо стаціонарного лікування військовослужбовця з 10 до 30 жовтня 2024 року.
Відповідно до виписного епікризу № 7148 позивач проходив стаціонарне лікування з діагнозами, серед яких були наслідки мінно-вибухової травми від 5 листопада 2023 року, забій головного мозку, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої скроневої ділянки та мала субдуральна гематома.
Суд урахував, що відповідне поранення було отримане після введення воєнного стану під час виконання бойового завдання та безпосередньо пов’язане із захистом Батьківщини.
Крім того, наявність такого зв’язку підтверджувалася довідкою про обставини травми від 29 листопада 2023 року № 1290, складеною за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402.
Отже, у цьому випадку суд установив наявність необхідного зв’язку між стаціонарним лікуванням та пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини.
З урахуванням цих обставин суд дійшов висновку, що військовослужбовець мав право на додаткову винагороду з розрахунку 100 тисяч гривень на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування з 10 до 30 жовтня 2024 року.
Водночас матеріали справи підтвердили, що додаткова винагорода за цей період позивачу не виплачувалася.
Тому суд визнав наявність підстав для захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини та покладення на неї обов’язку здійснити відповідне нарахування і виплату.
Чому суд не задовольнив вимоги щодо лікування у листопаді 2023 року
Під час перевірки вимог про виплату додаткової винагороди за листопад 2023 року суд дослідив наказ командира військової частини від 5 лютого 2024 року № 34, додаток до цього наказу та розрахунково-платіжні документи.
За результатами дослідження доказів суд установив, що військовослужбовцю вже була нарахована та виплачена додаткова винагорода у зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні після мінно-вибухової травми, отриманої 5 листопада 2023 року.
Загальний розмір відповідної виплати, встановлений судом за розрахунково-платіжними документами, становив 83 333,33 гривні.
Суд пов’язав проведену виплату саме з лікуванням травми, отриманої військовослужбовцем під час безпосередньої участі в бойових діях та захисту Батьківщини.
Таким чином, наявні у справі документи підтвердили здійснення відповідного нарахування та виплати за листопад 2023 року.
Рішення суду
За результатами розгляду справи № 440/10081/26 Полтавський окружний адміністративний суд частково задовольнив адміністративний позов військовослужбовця.
Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини — правонаступника військової частини, у якій позивач раніше проходив службу, щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період із 10 до 30 жовтня 2024 року.
Йдеться про додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв’язку з пораненням, контузією, травмою або каліцтвом, пов’язаними із захистом Батьківщини, з розрахунку 100 тисяч гривень на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні.
Суд зобов’язав відповідну військову частину нарахувати та виплатити військовослужбовцю зазначену винагороду за цей період з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог суд відмовив.
Таким чином, суд розмежував правові наслідки стаціонарного лікування у зв’язку з бойовим пораненням та лікування захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби.
У цій справі визначальним для застосування постанови № 168 став не лише факт отримання військовослужбовцем бойового поранення в минулому, а й встановлений за медичними документами характер кожного конкретного періоду стаціонарного лікування та його зв’язок із пораненням, отриманим під час захисту Батьківщини.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду. Строк подання апеляційної скарги становить тридцять днів із дня складення повного судового рішення.
