Понад 80 засідань, 30 томів справи, місяці дебатів і донька, яка за цей час втратила ще й чоловіка. Колегія суддів у Львові пішла до нарадчої кімнати у справі про вбивство Ірини Фаріон

17 вересня 2026 року у Шевченківському районному суді Львова поставили крапку в судових дебатах у справі про вбивство Ірини Фаріон. Після більш ніж 80 засідань, дослідження десятків томів матеріалів та великих масивів відео колегія суддів пішла до нарадчої кімнати.

Тепер слово — за судом.

На лаві підсудних — В’ячеслав Зінченко. Його обвинувачують у незаконному поводженні зі зброєю та умисному вбивстві Ірини Фаріон. Сторона обвинувачення пов’язує злочин із громадською діяльністю мовознавиці та мотивом національної нетерпимості.

Сам обвинувачений вини не визнає.

ОДИН ПОСТРІЛ — І ЖИТТЯ ЗМІНИЛИСЯ НАЗАВЖДИ

19 липня 2024 року близько 19:22 Ірина Фаріон стояла біля свого будинку у Львові. Чоловік, якого слідство вважає стрільцем, підійшов до неї та вистрілив у голову.

О 23:30 того ж вечора 60-річна Фаріон померла в лікарні.

За шість днів правоохоронці затримали у Дніпрі 18-річного В’ячеслава Зінченка.

Досудове розслідування тривало до січня 2025 року, а вже 13 лютого суд розпочав розгляд справи по суті.

Відтоді — десятки засідань, експертизи, відеозаписи, свідчення та суперечки сторін.

Наприкінці квітня 2026-го розпочалися дебати. Вони тривали майже п’ять місяців.

ЗАХИСТ ГОВОРИВ ПРО ФАЛЬСИФІКАЦІЮ

У процесі змінювалися й адвокати Зінченка.

Після більш ніж року роботи його захисники Ігор Сулима та Володимир Вороняк припинили представляти його інтереси. Згодом захист здійснювала Лариса Криворучко, а з липня суд призначив державну адвокатку Діану Кару.

17 вересня, перед виходом суддів до нарадчої кімнати, захист заявив клопотання про відвід колегії.

Адвокатка заявила, що вважає справу сфальсифікованою.

Судді залишилися розглядати справу.

Сам Зінченко від останнього слова відмовився.

Тепер наступний крок — вирок.

ДЛЯ СОФІЇ ОСОБИ ЦЕЙ СУД — НЕ ПРОСТО СПРАВА

Усі ці два роки в залі суду була донька Ірини Фаріон — Софія Особа.

Вона втратила маму 19 липня 2024-го.

А 6 жовтня того ж року її чоловік Василь Особа загинув на фронті. Йому було лише 35.

Дві смерті за кілька місяців.

І після цього — десятки судових засідань, де знову і знову доводилося повертатися до найстрашнішого дня.

Софія розповідала, що за час процесу отримувала погрози від невідомих через соцмережі та приватні повідомлення.

Вона стала публічною не за власним бажанням.

«Це змушена публічність, щоб боротися за справедливе рішення суду, щоб боротися за пам’ять мами і продовжувати мамині ідеї», — говорила Софія.

А найважчими для неї залишаються не суди.

А дім.

«Коли ти приходиш до хати, усвідомлюєш, що її немає. Хата пуста, кабінет пустий, не маєш, до кого подзвонити», — розповідала вона.

«ВІН ФІЗИЧНО ЇЇ ВБИВ. АЛЕ ПАМ’ЯТЬ — НІ»

На місці, де загинула Ірина Фаріон, сьогодні стоїть меморіальна стела.

На ній — чотири слова, які були для неї принциповими:

МОВА. ВОЛЯ. НАЦІЯ. СИЛА.

І це, мабуть, найточніше пояснює, чому для її доньки судовий процес — не просто очікування покарання.

Це боротьба за те, щоб після пострілу залишилося не мовчання.

Щоб залишилася пам’ять.

Щоб залишилися слова.

«Він фізично її вбив, але ідею і пам’ять про маму — ні. Йому не вийшло цього зробити», — сказала Софія Особа.

Тепер у справі, яка понад два роки не сходить із заголовків, залишається останнє слово — за судом.

Вирок має поставити юридичну крапку в цій справі. Але для родини Ірини Фаріон ця історія не закінчиться з моментом, коли судді вийдуть із нарадчої кімнати.

Тетяна Квасюк