Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 10.05.2026
1. Каспійське море швидко перетворюється на ключовий логістичний коридор для обходу санкцій і підтримки військової співпраці між росією та Іраном.
— В умовах блокування традиційних маршрутів, зокрема через Ормузьку протоку, цей напрямок використовується як для комерційних, так і для військових перевезень.
— За даними американських чиновників, через Каспій росія постачає Ірану компоненти для дронів, допомагаючи відновити його ударний потенціал після значних втрат. Паралельно зростає і цивільний вантажопотік.
— Іранські порти на Каспії працюють у цілодобовому режимі, приймаючи зерно, корми та інші товари. Зокрема, до 2 млн тонн російської пшениці, які раніше транспортувалися через Чорне море, тепер переорієнтовано на цей маршрут через ризики атак. Очікується, що вантажообіг через Каспій може різко зрости, аж до подвоєння.
— Водночас значна частина перевезень залишається непрозорою: судна часто вимикають транспондери, що ускладнює моніторинг. Ключовою перевагою цього маршруту є його фактична недоступність для контролю з боку США та союзників.
— Доступ до Каспійського моря мають лише прибережні держави, що робить його зручним інструментом для обходу санкцій і прихованої логістики.
— У підсумку формується альтернативна торгова інфраструктура, яка дозволяє росії та Ірану частково компенсувати тиск Заходу, але водночас підкреслює їхню зростаючу ізоляцію від глобальних ринків і залежність від непрозорих схем.
2. росія продовжує розширювати «тіньовий» флот для експорту ЗПГ, намагаючись обійти західні санкції та зберегти валютні надходження.
— Танкер «Меркурій», який нещодавно змінив прапор на російський і перейшов під контроль маловідомої компанії, ймовірно завантажує газ із підсанкційного проєкту Arctic LNG 2.
— Судно пришвартувалося біля плавучого сховища Saam поблизу Мурманська, що також перебуває під санкціями США. Схема свідчить про системну спробу москви використовувати непрозорі посередницькі структури та старі судна для обходу обмежень.
— Подібні танкери мають характерні ознаки «тіньового» флоту: зміну власників, перереєстрацію під інші юрисдикції та обмежену публічну інформацію.
— Паралельно росія намагається переорієнтувати поставки ЗПГ на Азію, пропонуючи його зі знижками. Це стало особливо актуальним через скорочення глобальних поставок після порушення логістики в районі Ормузької протоки, що підштовхнуло ціни вгору.
— Залучення нових танкерів дозволяє частково компенсувати втрати від санкцій, які вже обмежили виробництво на Arctic LNG 2. Водночас така модель експорту підвищує операційні ризики, залежність від сірих схем і знижує маржинальність поставок.
3. російські банки дедалі глибше інтегруються у воєнну економіку та фактично стають елементом системи вербування.
— Фінансові установи пропонують військовим і їхнім сім’ям пільгові кредити, зниження ставок, кредитні канікули та навіть списання боргів.
— Окремі банки прямо використовують свої платформи для залучення добровольців, поєднуючи фінансові продукти з пропагандою служби. Ця модель підтримується державою: частину витрат компенсує бюджет, але значна частка перекладається на сам банківський сектор.
— За оцінками, лише у 2024 році такі програми коштували банкам 25–40 млрд рублів. Поки що це не критичне навантаження, але воно зростає разом із масштабами війни.
— Паралельно накопичуються системні ризики. Санкції обмежили доступ до зовнішнього фінансування, а погіршення економічної ситуації підвищує частку проблемних кредитів. Банки змушені збільшувати резерви під можливі дефолти, що тисне на прибутковість.
— Попри це, значна частина сектору залишається поза санкціями, що дозволяє продовжувати операції з іноземними партнерами і водночас обслуговувати військові потреби. Така подвійна роль підкреслює залежність банківської системи від державної політики та війни.
4. Японія розглядає можливість часткового відновлення контактів із росією, попри загальний санкційний режим.
— Уряд країни може вже наприкінці травня направити до росії офіційних представників разом із бізнесом. Головною метою візиту зазначають захист активів японських компаній, які досі працюють на російському ринку.
— У міністерстві торгівлі прямо зазначають, що уряд підтримує з росією робочі контакти, щоб мінімізувати ризики для цих активів. Йдеться не про політичне зближення, а про прагматичний крок у відповідь на втрати бізнесу в умовах санкцій і обмежень.
— Частина японських компаній не змогла швидко вийти з росії або продати активи без значних збитків, тому Токіо змушений шукати механізми їхнього захисту.
— Водночас такі кроки підкреслюють суперечливість ситуації: навіть країни, що підтримують санкційний тиск, змушені точково взаємодіяти з росією, щоб захистити власні економічні інтереси.
5. Країни ЄС готуються посилити санкційний тиск на росію через депортацію українських дітей.
— Міністри закордонних справ Євросоюзу можуть уже найближчим часом ухвалити нові обмеження.
— Підставою є масове незаконне вивезення дітей з окупованих територій: українська сторона оцінює кількість депортованих приблизно у 20 тисяч. У ЄС прямо розглядають це як окремий напрям санкційної політики.
— Очікується, що рішення буде ухвалене на засіданні Ради ЄС, де також відбудеться спеціальна зустріч, присвячена саме цій темі. Конкретні фігуранти санкцій поки не розкриваються, однак ідеться про додаткове розширення персональних і, ймовірно, інституційних обмежень.
— Таким чином, питання депортації дітей стає не лише гуманітарним, а й інструментом посилення міжнародного тиску на росію, доповнюючи вже існуючі санкційні механізми.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 09.05.2026
1. Бюджет росії входить у фазу розбалансованості: дефіцит сягнув 5,9 трлн рублів (2,5% ВВП).
— Динаміка погіршується: лише за квітень дефіцит зріс ще на 1–1,3 трлн рублів. При доходах у 11,7 трлн уряд витратив 17,6 трлн, профінансувавши майже 40% річних витрат за перші чотири місяці.
— Ключовий фактор — провал нафтогазових доходів, які впали майже на 40%. Додаткові надходження від зростання цін на нафту були мінімальними — близько 21 млрд рублів, тоді як компенсації нафтовим компаніям сягнули 359 млрд.
— Несировинні доходи (+10%) і зростання ПДВ (+20%) не перекрили втрат, тоді як витрати зросли на 15,7%, поглиблюючи розрив між доходами і видатками. Мінфін уже вимагає від регіонів скорочення дефіцитів, пільг і «неефективних» програм.
— Формується фіскальна пастка: падіння доходів поєднується зі стрімким зростанням витрат, насамперед військових. Навіть високі ціни на нафту не стабілізують ситуацію, тож уряд буде змушений або урізати витрати, або нарощувати борг і витрачати резерви.
2. Будівельна галузь росії входить у фазу затяжної кризи, яка може тривати щонайменше два–три роки.
— Такий прогноз дають навіть наближені до кремля аналітики з ЦМАКП, що підкреслює масштаб проблеми. Спад уже став системним: обсяги будівельних робіт у першому кварталі скоротилися приблизно на 10% р/р, а в окремих регіонах падіння введення житла досягло 10–65%.
— Ринок фактично стискається на фоні високих ставок, згортання пільгової іпотеки та скорочення бюджетних витрат. Значний вплив має і критичне боргове навантаження.
— Чисті зобов’язання будівельних компаній досягли 481% EBITDA, тобто сукупний борг майже вп’ятеро перевищує їхній операційний прибуток. В умовах дорогих кредитів це різко підвищує ризик масових дефолтів і зупинки проєктів.
— Ситуація безпосередньо пов’язана із загальною бюджетною кризою. На фоні дефіциту майже 6 трлн рублів уряд вже змушений обмежувати витрати, що призводить до перенесення інфраструктурних проєктів і урізання фінансування будівництва. Навіть великі об’єкти відкладаються через нестачу коштів.
— Будівництво, яке традиційно виступало одним із драйверів внутрішнього попиту, тепер перетворюється на джерело додаткових ризиків для економіки росії.
3. росію продовжують витісняти з міжнародних професійних інституцій.
— Міжнародна федерація журналістів остаточно виключила Союз журналістів росії зі свого складу — рішення ухвалили на конгресі в Парижі. Це завершення процесу, який почався ще у 2023 році, коли членство було призупинене.
— Головною причиною стало створення російською організацією своїх структур на окупованих територіях України, що було розцінено як порушення принципів міжнародної журналістської солідарності.
— Показово, що російська сторона не брала участі в конгресі, де вирішувалося питання її виключення.
— Рішення підкреслює подальшу ізоляцію росії на міжнародному рівні та посилення сприйняття її журналістських структур як елементу державної пропаганди, а не частини незалежної професійної спільноти.
4. російські олігархи намагаються обійти європейську судову систему, щоб повернути заморожені активи на сотні мільярдів євро.
— Йдеться про близько 258 млрд євро, заблокованих у Бельгії. Після провалу приблизно 200 судових позовів у європейських судах, позивачі переходять до арбітражної стратегії.
— Вони намагаються використати старі угоди про захист інвестицій, укладені ще наприкінці 1980-х років із СРСР, які формально досі залишаються чинними. Такий механізм дозволяє створити арбітражний трибунал, рішення якого є остаточним і не підлягає оскарженню.
— Це відкриває можливість обійти стандартні правові процедури ЄС. Наразі подано щонайменше дев’ять офіційних «повідомлень про спір» — це перший крок до примусового арбітражу проти Бельгії. Паралельно триває судовий розгляд у структурах Євросоюзу.
— У Європі такі дії розглядають як потенційну загрозу: фактично йдеться про спробу використати юридичні прогалини для розблокування активів, які стали одним із ключових інструментів тиску на росію після початку повномасштабної війни.
5. Невидима рука Китаю відновлює баланс на ринку нафти.
— Китай фактично стримує глобальні ціни на нафту, нейтралізуючи частину ефекту від конфлікту на Близькому Сході. Як зазначає оглядач Хавьер Блас, Пекін різко скоротив імпорт — приблизно на чверть від довоєнного рівня.
— Йдеться про зниження закупівель із 11,7 до 8,2 млн барелів на добу. Це створило надлишок пропозиції на світовому ринку: частина нафти, яку раніше поглинав Китай, тепер перенаправляється іншим покупцям.
— Додатково китайські державні компанії перепродають частину вже закупленої нафти європейським та азійським гравцям. Це ще більше посилює ефект надлишку і обмежує потенціал зростання цін, які попри війну в регіоні тримаються лише поблизу рівня $100 за барель.
— Для росії це означає зниження очікуваного ефекту від подорожчання нафти. У ситуації, коли бюджет уже стикається з дефіцитом майже 6 трлн рублів і падінням нафтогазових доходів, така поведінка Китаю фактично позбавляє кремль одного з ключових зовнішніх факторів підтримки. У підсумку навіть сприятлива геополітична кон’юнктура не конвертується для російської економіки у відповідне зростання доходів.
