Повернення до Кропивницького: в Музеї мистецтв відкрилася виставка робіт і речей Володимира Чорного

27 березня Володимиру Чорному на псевдо “Кара” мало б виповнитися 48 років, проте відомий український кінодекоратор, доброволець загинув 9 травня 2023 року. І вчора в його земний день народження в рідному Кропивницькому відкрилася виставка робіт і речей нашого земляка у Музеї мистецтв. У презентації взяли участь рідні Володимира – батьки, сестра, дружина та племінники. Сестра з дружиною розповіли присутнім, ким був “Кара”.

Виставка проходить на другому поверсі Музею мистецтв. Місце для неї обирали рідні. При вході одразу його світлини – портрети, разом із друзями, на зйомках фільму і біля турбіни літака. Радісні, серйозні, заклопотані роботою обличчя. Біля цих фото відвідувачі стоять не одну хвилину, вдивляючись у деталі й намагаючись уявити земний шлях Володимира Чорного.

“Він запам’ятався мені вільним. Свобода, воля – це про нього. Він у всьому був вільним. Людина з достоїнством, щира, віддана своїм переконанням, пристрасна, небайдужа, красива душею і фізично”, – згадує дружина Володимира Олена Білецька.

Тут є й особисті речі Володимира, серед них студентський квиток, засушений бичок, качан кукурудзи. Є також експозиція, яка вже говорить про воїна -“Кару” – оповідки, які Володимир писав на фронті, а потім відправляв рідним у повідомленнях. З цих історій близькі зробили збірку під назвою “Кара мовчить”. Бо тепер мистецтво і війну відділити неможливо.

“Це митець, який пішов на війну, який через силу своїх переконань і особистості не зміг стояти осторонь. Тут роботи Володимира як художника, а там його оповідки людини, яка сидить в окопі, яка постійно під прильотами, постійно виживає, і яка висловлюється. Цей проєкт “Кара мовчить”, в якому Володимир продовжує говорити через друзів. Ми продовжуємо нести його бачення”, – розповідає Олена Білецька.

З початком повномасштабки Володимир Чорний вступив добровольцем до ЗСУ. На посаді головного сержанта окремого взводу протитанкістів у складі 1-го батальйону 66-тої окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго захищав Марʼїнку, звільняв Лиман, тримав лінію оборони на напрямку “Сватово-Кремінна”. Загинув 9 травня 2023 року в битві під селом Невське Луганської області. Його посмертно нагородили орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

“Останні роки Володимир працював як художник-декоратор, але він хотів після війни присвятити час тому, що хоче і любить. Хотів свою майстерню, малювати”, – розповідає Олена. – “У мене залишились його нотатки. Він сидів у шанцях і писав: “Серія слов’янських богів, слов’янських вірувань. Я придумую персонажів до якоїсь гри”. І я собі залишила цей список, як нагадування, що це була його мета”.

Дружина Олена зауважує, що ця виставка – спроба повернути Володимира Кропивниччині. На жаль, повернулися лише його роботи. Проте родина планує висадити гортензії в міському Дендропарку в пам’ять про Володимира.

“Чому повернути Володимира Кропивниччині? Загалом його діяльність була в Києві, але він залишався й залишається і патріотом, і кропивничанином. Він багато розповідав мені про Кропивниччину, про визначних діячів. Він робив це з гордістю. І тепер нам би хотілося, щоб він зайняв оцю позицію людей, які представляють Кропивниччину, ким вона може пишатися. Це талановита людина, яка сформувалася тут. Тому ми й повертаємо його в це середовище”, – каже Олена Білецька.

Сестра Володимира Чорного Олена Сілкіна розповідає про те, що митець завжди хотів виставку, і не одну, їздити зі своїми роботами. Коли вона говорить про брата, то не може стримати усмішку. Бо розповідає саме як про рідну людину, не про митця. Згадує і кумедні історії.

“Як брат він був дуже чудовою людиною. Він навчив мене багатьом речам – привчив до гарної музики і що не можна здаватися. А ще він дуже знаменитий у своїй академії. Знаменитий тим, що вступав туди сім разів. Не тому, що він не знав і не вмів, а тому, що він мав впевненість, що зможе вступити на бюджетне навчання. Володимир був неординарним. І навіть зараз, коли його немає фізично, бачу, що він продовжує нас об’єднувати”.

Дружина Олена Білецька передала до Музею мистецтв дві роботи митця – ілюстрацію до повісті Льюїса Керрола “Полювання на Снарка” (офорт) та “Желя” (кольорова ліногравюра). До цього часу у фондовому зібранні музею зберігалася одна картина Володимира – “Обличчя Чорнобиля” (2008) із серії “Без надії” (екологічний голод) в техніці монотипії, акватинти, лінорита, травленого штриха.

В одній із своїх оповідок Володимир написав: “Не сьогодні. Не зараз. Все буде добре. Тримайся”. Проте настав час вже сьогодні дізнатися про кінодекоратора, художника, воїна, земляка, і продовжувати триматися в пам’ять про таких, як він.

Виставка триватиме в Музеї мистецтв до 24 квітня, усіх охочих запрошують прийти та познайомитися із Володимиром через картини. Тут ви знайдете роботи з філософськими назвами, які наповнені смислом, підтекстом, глибокими знаннями з історії та культури України в різних графічних техніках – офорт, ліногравюра, літографія, акватинта, мецо-тинто, монотипія, дереворит, олівець.

За деталями звертайтеся за телефоном (0522) 24-98-37.

Довідково:

Володимир Чорний народився 27 березня 1976 року в Кропивницькому. У 1994 році закінчив СПТУ № 8 за спеціальністю художник-оформлювач, одразу почав працювати. Потім отримав фахову освіту в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, майстерня станкової графіки професора Андрія Чебикіна (2005-2011). З 2006 року починається його активна й чисельна виставкова діяльність. Зокрема, брав участь у мистецькій акції-пленері “Кіровоградщина – очима художників” у Новомиргородському районі та виставці в Кіровоградському обласному художньому музеї (зараз – Музей мистецтв).

Володимир був професійним художником-декоратором для фільмів, реклами, художником-реставратором і, звісно, вільним митцем. Працював як художник-декоратор над фільмами “Памфір” (реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук, 2022), “Залізні метелики” (реж. Роман Любий, 2023), “Брама” (реж. Володимир Тихий, 2017), “Наші котики” (реж. Володимир Тихий, 2020), “Віддана” (реж. Христина Сиволап, 2020), “Ефір” (реж. Кшиштоф Зануссі, 2018), “ШТТЛ” (реж. Едді Уолтер, 2022). Був художником-постановником та художником-декоратором у кліпах гуртів “Океан Ельзи”, “DREZDEN”, “Соня Кей”, “ТНМК”, рекламі “Apple airpods”, “Reno”.