Працівник помер, а зарплату не виплатили: хто з родичів має право отримати гроші у 2026 році
Якщо працівник помер або загинув, не отримавши заробітну плату, належні йому гроші не залишаються роботодавцю. Законодавство України передбачає спеціальний порядок їх передачі членам сім’ї померлого. Причому йдеться не лише про зарплату за останній місяць роботи, а й про заборгованість за попередні періоди, компенсацію за невикористану відпустку та інші виплати, на які працівник мав право за життя.
Водночас не кожен родич автоматично може вимагати від роботодавця всю суму заборгованості. Важливо підтвердити статус члена сім’ї, а якщо на кошти претендують кілька осіб — визначити порядок їх отримання.
Відповідні питання регулюються статтею 1227 Цивільного кодексу України, статтею 83 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про відпустки» та іншими нормативно-правовими актами.
Як пояснює Держпраці, після смерті працівника роботодавець має оформити припинення трудових відносин, визначити належні йому виплати та здійснити розрахунок із членами сім’ї відповідно до законодавства.
Хто має право отримати невиплачену зарплату померлого працівника
Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали померлій особі, але не були одержані нею за життя, передаються членам її сім’ї.
За відсутності членів сім’ї ці кошти входять до складу спадщини.
Таким чином, право на безпосереднє отримання належної померлому працівникові заробітної плати мають члени його сім’ї.
Насамперед ідеться про дружину або чоловіка, дітей, а також інших осіб, які відповідно до законодавства мають статус члена сім’ї померлого.
При цьому Цивільний кодекс не встановлює черговості між членами сім’ї для отримання таких виплат. Тому не можна автоматично вважати, що вся заробітна плата належить виключно дружині або чоловіку, а діти чи інші члени сім’ї можуть претендувати на неї лише за їх відсутності.
Важливо також розрізняти статус члена сім’ї та статус спадкоємця. Особа може належати до спадкоємців за законом або заповітом, але це не завжди означає, що вона має право на безпосереднє отримання коштів відповідно до статті 1227 ЦК України.
Чи можуть отримати зарплату батьки, повнолітні діти, брати та сестри
Під час визначення кола осіб, які мають право на виплату, необхідно враховувати статтю 3 Сімейного кодексу України.
Згідно з цією нормою, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Водночас закон передбачає винятки із загального правила про спільне проживання.
Зокрема, подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік із поважних причин не проживають спільно, наприклад через роботу, навчання, лікування або необхідність догляду за батьками чи дітьми.
Так само Сімейний кодекс передбачає, що дитина належить до сім’ї своїх батьків, навіть якщо не проживає разом із ними.
Отже, сама по собі різна адреса проживання не позбавляє дружину, чоловіка чи дитину відповідного сімейного статусу.
Водночас у випадках, коли за коштами звертаються батьки повнолітнього померлого працівника, його повнолітні діти, брати, сестри чи інші родичі, необхідно враховувати конкретні сімейні відносини та правові підстави звернення.
Самого факту споріднення не завжди достатньо для підтвердження статусу члена сім’ї у значенні статті 1227 ЦК України.
Залежно від обставин можуть мати значення спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов’язків, а також інші докази сімейних відносин.
Якщо статус заявника є спірним, питання про право на відповідні виплати може вирішуватися в судовому порядку.
Чи має право на невиплачену зарплату цивільна дружина
Відсутність офіційно зареєстрованого шлюбу не завжди позбавляє людину можливості отримати належні померлому працівникові кошти.
Стаття 3 Сімейного кодексу України передбачає, що сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підстав, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Тому жінка або чоловік, які проживали з померлим однією сім’єю без реєстрації шлюбу, можуть претендувати на отримання невиплаченої заробітної плати.
Однак у такому випадку необхідно підтвердити фактичні сімейні відносини.
Для цього можуть використовуватися докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, взаємних прав та обов’язків.
При цьому сама лише реєстрація за однією адресою не завжди є достатнім доказом того, що люди проживали однією сім’єю.
Якщо роботодавець не визнає статус заявника або право на гроші оспорюють інші особи, може виникнути необхідність судового встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Що робити, якщо на зарплату претендують дружина, діти та батьки
На практиці можливі ситуації, коли після смерті працівника за належними йому коштами одночасно звертаються кілька членів сім’ї.
Наприклад, отримати заробітну плату можуть вимагати дружина померлого, його повнолітні діти та мати.
У такому випадку роботодавець не повинен автоматично виплачувати всю суму особі, яка звернулася першою, якщо йому вже відомо про інших претендентів, які також заявляють право на ці кошти.
Відповідно до статті 1227 ЦК України, для таких виплат не застосовується черговість спадкування за законом.
Водночас зазначена стаття не встановлює окремого механізму розподілу заробітної плати між кількома членами сім’ї та не передбачає безумовного обов’язку ділити її між ними порівну.
Тому насамперед необхідно підтвердити право кожного заявника на отримання коштів.
Якщо кілька членів сім’ї мають підтверджене право на виплату, вони можуть узгодити порядок розподілу грошей і письмово повідомити про це роботодавця.
За відсутності згоди та наявності спору щодо належності коштів або розміру часток питання може вирішуватися судом.
При цьому роботодавець не уповноважений самостійно вирішувати цивільно-правовий спір між членами сім’ї щодо того, кому належить переважне право на спірну суму.
Які виплати повинні передати родині померлого працівника
Після смерті працівника роботодавець повинен визначити всі належні йому суми відповідно до трудового законодавства.
Насамперед це заробітна плата за фактично відпрацьований, але ще не оплачений час.
Якщо підприємство мало заборгованість перед працівником за попередні місяці, така заборгованість також підлягає виплаті особам, які мають на це право.
До належних сум можуть входити доплати, надбавки, премії, інші передбачені законодавством, трудовим або колективним договором виплати, право на які виникло у працівника за життя.
Окремо роботодавець повинен визначити компенсацію за невикористані відпустки.
Відповідно до частини шостої статті 83 КЗпП України, у разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника.
За їх відсутності відповідні суми входять до складу спадщини.
Аналогічне положення передбачене статтею 24 Закону України «Про відпустки».
Також членам сім’ї можуть передаватися належні померлому суми допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, якщо відповідне право виникло згідно із законодавством і такі кошти залишилися неодержаними.
Отже, смерть працівника не анулює вже наявної заборгованості роботодавця з оплати праці та інших належних виплат.
Водночас необхідно розрізняти кошти, які належали людині за життя, та окремі виплати, право на які може виникати безпосередньо у членів сім’ї після її смерті. Зокрема, допомога на поховання та страхові виплати у зв’язку зі смертю внаслідок нещасного випадку на виробництві регулюються спеціальними нормами законодавства.
Чи можна утримати гроші за відпустку, використану наперед
Окрему гарантію для родини померлого працівника передбачає стаття 22 Закону України «Про відпустки».
За загальним правилом, якщо працівник звільняється до закінчення робочого року, за який уже використав щорічну відпустку повної тривалості, роботодавець у визначених законом випадках може провести відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки.
Проте у разі смерті працівника такі відрахування прямо заборонені законом.
Це означає, що роботодавець не має права зменшити належні померлому суми, посилаючись лише на те, що працівник використав щорічну відпустку за період, який не встиг відпрацювати.
Чи потрібно оформлювати спадщину, щоб отримати зарплату
Одне з найважливіших питань — чи потрібно членам сім’ї звертатися до нотаріуса та чекати шість місяців, щоб забрати зароблені померлим працівником гроші.
У загальному випадку, якщо особа має підтверджене право на отримання коштів саме як член сім’ї померлого відповідно до статті 1227 ЦК України, оформлювати свідоцтво про право на спадщину для цього не потрібно.
Це пов’язано з тим, що передача зазначених сум членам сім’ї є спеціальним правовим механізмом, який відрізняється від звичайного спадкування.
Важливу правову позицію з цього питання виклала Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.
Верховний Суд пояснив, що стаття 1227 ЦК України встановлює спеціальне, або сингулярне, правонаступництво членів сім’ї щодо належних померлому, але не отриманих ним за життя грошових сум.
Право на ці кошти виникає у членів сім’ї внаслідок прямої вказівки закону та смерті особи, якій відповідні виплати належали.
За висновком Верховного Суду, правила щодо прийняття спадщини, строків її прийняття, оформлення спадкових прав, спадкування за законом або заповітом не поширюються на випадки безпосереднього отримання таких виплат членами сім’ї за статтею 1227 ЦК України.
Тому роботодавець не повинен вимагати від належного отримувача обов’язкового оформлення спадщини лише на тій підставі, що працівник помер.
Інша ситуація виникає, якщо відповідні кошти входять до складу спадщини. Тоді застосовуються загальні правила спадкового законодавства.
Що буде із зарплатою, якщо члени сім’ї не звернулися за грошима
Стаття 1227 Цивільного кодексу України прямо визначає, що за відсутності членів сім’ї належні померлому та неодержані ним суми входять до складу спадщини.
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 також зазначив, що включення таких коштів до спадщини можливе у разі відмови членів сім’ї від права на їх отримання.
Водночас питання строку звернення за невиплаченою заробітною платою потребує окремого розмежування.
Система безоплатної правничої допомоги у роз’ясненні від 22 травня 2025 року рекомендувала родичам звертатися до роботодавця протягом шести місяців. У цьому роз’ясненні також зазначено, що якщо за цей час ніхто не звернувся, заробітна плата входить до складу спадщини.
Проте важливо враховувати, що сама стаття 1227 ЦК України не встановлює окремого шестимісячного строку для реалізації членами сім’ї права на безпосереднє отримання зарплати.
Більше того, Верховний Суд наголосив, що на спеціальне правонаступництво за цією статтею не поширюються правила про строки прийняття спадщини.
Отже, шестимісячний строк, передбачений статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, не слід автоматично ототожнювати зі строком звернення члена сім’ї до роботодавця за належними померлому коштами.
Водночас для уникнення спорів і складнощів із підтвердженням права на виплату членам сім’ї доцільно звертатися до роботодавця якомога швидше після отримання необхідних документів.
Якщо кошти включені до складу спадщини, право на них реалізується відповідно до спадкового законодавства.
Які документи потрібно подати роботодавцю
Для отримання належних померлому працівникові виплат члену сім’ї необхідно звернутися до роботодавця із письмовою заявою.
У заяві слід зазначити, які саме кошти заявник просить виплатити, на якій підставі він вважає себе членом сім’ї померлого, а також спосіб отримання грошей.
Факт смерті працівника підтверджується свідоцтвом про смерть або іншим належним офіційним документом, передбаченим законодавством.
Для підтвердження сімейних відносин можуть використовуватися свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, документи про усиновлення та інші докази залежно від конкретної ситуації.
Якщо особа обґрунтовує право на виплату фактичним проживанням однією сім’єю без реєстрації шлюбу, можуть знадобитися додаткові документи або судове рішення про встановлення відповідного факту.
Для проведення виплати також необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати отримувача, та реквізити рахунку, якщо кошти перераховуватимуться безготівково.
При цьому стаття 1227 ЦК України та стаття 83 КЗпП не встановлюють єдиного вичерпного переліку документів для всіх можливих випадків виплати зарплати померлого працівника.
Тому конкретний перелік залежить від того, якими документами можна підтвердити смерть працівника, особу заявника та його право на отримання коштів.
Коли роботодавець повинен провести остаточний розрахунок
Відповідно до пункту 8-2 частини першої статті 36 КЗпП України, смерть працівника є підставою для припинення трудового договору.
Після отримання офіційного підтвердження смерті роботодавець повинен оформити припинення трудових відносин відповідним наказом.
Датою припинення трудового договору у зв’язку зі смертю працівника є дата його смерті, хоча наказ може бути виданий пізніше, після отримання необхідних документів.
Стаття 116 КЗпП передбачає, що під час звільнення працівника всі належні йому від роботодавця суми за загальним правилом виплачуються в день звільнення.
Однак у випадку смерті працівника застосування цієї норми має практичні особливості, оскільки роботодавець не завжди дізнається про смерть у день, коли вона настала, і не завжди одразу має документи, необхідні для проведення розрахунку.
У роз’ясненні від 25 лютого 2026 року Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці зазначило, що в разі письмового звернення членів сім’ї роботодавець має передати їм копію наказу про припинення трудових відносин, письмове повідомлення про нараховані виплати та трудову книжку, якщо вона перебуває у роботодавця.
Також необхідно виплатити заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та належні лікарняні за їх наявності.
При цьому законодавство не встановлює окремого універсального строку в кількості днів після звернення члена сім’ї, який застосовувався б до всіх випадків передачі коштів померлого працівника за статтею 1227 ЦК України.
Водночас роботодавець повинен належним чином оформити розрахунок і не може безпідставно відмовляти у виплаті або затягувати її після підтвердження права відповідної особи.
Якщо працівник загинув під час військової служби: хто виплачує зарплату
Особливості виникають, якщо працівник підприємства був мобілізований або проходив військову службу за контрактом і загинув.
Трудові відносини з підприємством та проходження військової служби регулюються різними нормами законодавства.
Відповідно до статті 119 КЗпП України, за працівниками, призваними або прийнятими на військову службу у передбачених законом випадках, зберігаються місце роботи та посада.
При цьому з 19 липня 2022 року загальний обов’язок роботодавців зберігати за такими працівниками середній заробіток було скасовано, хоча окремі гарантії можуть встановлюватися спеціальним законодавством, колективними договорами або рішеннями роботодавця.
Тому у разі загибелі мобілізованого працівника потрібно встановити, які саме суми підприємство було зобов’язане нарахувати та виплатити йому відповідно до трудового законодавства.
Якщо за працівником залишилася заборгованість із зарплати за періоди роботи до мобілізації, невиплачена компенсація за відпустку або інші належні кошти, вони підлягають передачі членам сім’ї.
30 липня 2026 року Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці окремо роз’яснило, що після отримання офіційного підтвердження загибелі мобілізованого працівника роботодавець повинен видати наказ про припинення трудового договору за пунктом 8-2 статті 36 КЗпП, провести повний розрахунок і виплатити належні суми членам сім’ї.
Водночас грошове забезпечення, яке належало військовослужбовцю за час проходження військової служби, не є заробітною платою, яку нараховує його цивільний роботодавець.
Виплата належного, але не отриманого військовослужбовцем грошового забезпечення здійснюється за спеціальними правилами через відповідні військові органи.
Отже, необхідно розрізняти заборгованість цивільного роботодавця перед працівником і належне військовослужбовцю грошове забезпечення.
Що робити, якщо роботодавець відмовляється виплачувати гроші
Якщо роботодавець не проводить розрахунок із членами сім’ї померлого працівника, необхідно насамперед звернутися до нього із письмовою заявою.
У зверненні доцільно вимагати виплати належних померлому сум та надання інформації про проведені нарахування.
Зокрема, важливо з’ясувати розмір заборгованості із заробітної плати за попередні періоди, суму зарплати за останній період роботи, розрахунок компенсації за невикористані відпустки та наявність інших належних виплат.
Якщо роботодавець відмовляється виплачувати кошти, варто отримати письмову відповідь із зазначенням причин відмови.
За наявності порушень законодавства про працю можна звернутися до Державної служби України з питань праці або її територіального органу.
Держпраці має право реагувати на такі звернення в межах повноважень і з урахуванням установлених законодавством обмежень щодо проведення заходів державного нагляду під час воєнного стану.
Крім того, особа, право якої на отримання коштів порушене, може звернутися до суду.
Залежно від обставин спір може стосуватися стягнення належних померлому сум, підтвердження статусу члена сім’ї або визначення прав кількох претендентів на виплату.
При цьому строки звернення до суду необхідно визначати залежно від характеру заявлених вимог.
У кожному конкретному випадку правову природу вимоги та застосовні строки необхідно оцінювати окремо.
Чи може роботодавець не виплачувати зарплату через воєнний стан
Воєнний стан сам собою не припиняє зобов’язань роботодавця щодо оплати праці.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення своєчасної виплати заробітної плати.
Роботодавець може бути звільнений від відповідальності за порушення строків оплати праці, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок бойових дій або інших обставин непереборної сили.
Однак закон прямо передбачає, що звільнення від відповідальності за несвоєчасну виплату не звільняє роботодавця від самого обов’язку виплатити заробітну плату.
Якщо через ведення бойових дій своєчасна виплата неможлива, строк її здійснення може бути відтермінований до відновлення діяльності підприємства відповідно до закону.
Отже, смерть працівника, загибель під час військової служби або дія воєнного стану не є самостійними підставами для списання заборгованості із заробітної плати.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
