Працівника залізниці мобілізували попри відстрочку на 12 місяців: суд визнав призов протиправним
Вінницький окружний адміністративний суд розглянув справу щодо мобілізації працівника виробничого підрозділу вагонної дільниці станції Хмельницький, який мав чинну відстрочку від призову строком на 12 місяців. Чоловік оскаржив дії ТЦК щодо його призову та направлення до військової частини.
Суд установив, що відстрочка не була скасована та залишалася чинною на момент мобілізації, тому визнав призов протиправним і скасував відповідний наказ ТЦК. Також суд скасував наказ про зарахування чоловіка до списків особового складу військової частини та зобов’язав звільнити його з військової служби.
Обставини справи
Як встановив суд, чоловік перебував на військовому обліку. 3 вересня 2025 року йому було видано посвідчення №97, відповідно до якого він отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 12 місяців.
5 вересня 2025 року він звернувся до відповідного органу ТЦК з метою уточнення військово-облікових даних у зв’язку з бронюванням та отриманням відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації.
Перебуваючи у приміщенні ТЦК, чоловік надав посвідчення про відстрочку. Однак посадові особи відмовили йому в наданні відстрочки, надане посвідчення проігнорували, а самого військовозобов’язаного доставили до пункту попереднього збору.
У подальшому ТЦК видав наказ, яким чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направили до військової частини. Не погодившись із такими діями, він через представника звернувся до адміністративного суду.
При цьому з матеріалів справи випливало, що начальник виробничого підрозділу вагонної дільниці станції Хмельницький 5 вересня 2025 року направив на адресу ТЦК посвідчення №97 від 3 вересня 2025 року.
Крім того, начальник цього виробничого підрозділу й раніше направляв відповідачу повідомлення про бронювання чоловіка — відповідні листи датовані 23 лютого та 30 серпня 2024 року. На думку суду, ці обставини свідчили про обізнаність посадових осіб ТЦК щодо наявності у позивача права на відстрочку.
Представник ТЦК заперечував проти задоволення позову. Військова частина, хоча була належним чином повідомлена про розгляд справи та можливість подання відзиву, відзиву не надала і про поважність причин його неподання суд не повідомила. Тому суд вирішував справу за наявними матеріалами.
Позиція та висновки суду
Суд нагадав, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особи, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами та організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, і які перебувають на спеціальному військовому обліку.
Перевірка підстав для надання військовозобов’язаним відстрочки та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка також може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі відомостей з інших державних реєстрів або баз даних.
Окремо суд звернувся до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабміну №154. Відповідно до нього районні ТЦК, зокрема, оформляють військовозобов’язаним і резервістам відстрочки від призову під час мобілізації, проводять перевірку підстав для їх надання та ведуть спеціальний облік військовозобов’язаних.
З аналізу цих норм суд зробив висновок, що саме на районні ТЦК покладено обов’язок перевіряти наявність відстрочки від призову під час мобілізації та підстав для її надання. Тому відповідний ТЦК мав перевірити наявність чи відсутність у чоловіка права на відстрочку, враховуючи повідомлення самого військовозобов’язаного про таке право.
При цьому суд наголосив, що військовозобов’язаний не може нести відповідальність за неналежне відображення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів інформації про його відстрочку або неналежне доведення до ТЦК інформації про відстрочку, оскільки відповідна процедура залежить від комунікації між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а не від дій самого військовозобов’язаного.
Суд установив, що на підставі посвідчення №97 від 3 вересня 2025 року позивачу було надано відстрочку від призову під час мобілізації строком на 12 місяців. Ця відстрочка не була скасована ані в адміністративному, ані в судовому порядку, а тому залишалася чинною. Доказів протилежного відповідачі суду не надали.
Водночас ТЦК не перевірив наявність у чоловіка відстрочки та, всупереч пункту 1 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинив дії щодо його мобілізації.
Таким чином, наявність дійсної відстрочки на момент прийняття наказу про мобілізацію, за висновком суду, свідчила про протиправність дій ТЦК у частині призову чоловіка на військову службу під час мобілізації та його направлення для проходження військової служби. У зв’язку із цим суд визнав протиправним та скасував наказ ТЦК від 8 вересня 2025 року №583/М у частині призову позивача.
Що суд вирішив щодо військової частини
Окремо суд у справі № 120/13095/25 проаналізував правомірність зарахування мобілізованого до списків особового складу військової частини.
Суд зазначив, що військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини. Таке зарахування здійснюється наказом по стройовій частині у день прибуття особи до військової частини. Підставою для відповідного наказу є, зокрема, іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
Організація обліку та призову громадян на військову службу під час мобілізації покладена на ТЦК, тоді як зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з них здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. При цьому військова частина здійснює таке зарахування не на власний розсуд, а на підставі документів, що надходять від ТЦК.
Суд також зазначив, що для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, правовий статус військовозобов’язаного змінюється на статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного ТЦК, тобто з дня, встановленого в наказі про призов.
Водночас сама військова частина не здійснює відбір та призов військовозобов’язаних. Її функції обмежуються прийомом особового складу, який уже був відібраний та призваний у встановленому законодавством порядку.
Тому, отримавши від ТЦК усі необхідні документи, які вказували на мобілізацію та призов чоловіка, військова частина була зобов’язана видати наказ про його зарахування до особового складу. Отже, на момент доставлення чоловіка дії посадових осіб військової частини та відповідний наказ були законними.
Однак це не усувало наслідків встановленої судом протиправності первинного рішення про призов.
Суд зазначив, що визнання протиправним наказу про призов має правовим наслідком зміну статусу особи з військовослужбовця на військовозобов’язаного, а також протиправність інших індивідуальних актів, пов’язаних із проходженням нею військової служби, оскільки вони є похідними від наказу про призов.
За висновком суду, такий підхід передбачає оцінку наступних рішень суб’єктів у всьому ланцюгу безпосередньо пов’язаних правовідносин як похідних від первинного рішення, навіть якщо поведінка учасників, які реалізовували таке протиправне рішення, сама по собі була правомірною.
Юридичні наслідки порушення прав особи внаслідок протиправного рішення чи дій суб’єкта владних повноважень, як зазначив суд, зумовлюють необхідність виправлення таких помилок та повернення сторін у правовий стан, який існував до порушення.
Тому ефективним способом захисту порушеного права суд визнав скасування всіх рішень, прийнятих унаслідок порушення процедури призову чоловіка на військову службу. З цієї причини суд дійшов висновку про необхідність скасування наказу командира військової частини від 8 вересня 2025 року №264 в частині зарахування позивача до списків особового складу та зобов’язання командира військової частини звільнити його з військової служби і виключити зі списків особового складу.
У підсумку адміністративний позов суд задовольнив частково: визнав протиправним та скасував наказ ТЦК у частині призову чоловіка на військову службу під час мобілізації, скасував наказ командира військової частини про його зарахування до списків особового складу та зобов’язав командира звільнити чоловіка з військової служби і виключити зі списків особового складу. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
