Працював дизайнером в ІТ-компанії, а зараз командир на Донеччині: історія захисника з Чернівців
25-07-2026 19:09
«Я не планував пов'язувати своє життя з армією. Навчався на військовій кафедрі, бо вважав це гарною можливістю під час навчання в університеті здобути фахові навики військового. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, зрозумів - країну потрібно захищати. Тому довго не вагався - став до її оборони», - розповів про свій вибір військовослужбовець.
Дмитро Савицький народився і виріс в Чернівцях. Після навчання в Чернівецькому національному університеті кілька років працював дизайнером в ІТ-компанії. У квітні 2022 року хлопець пішов до територіального центру комплектування, щоб приєднатися до війська.
Згодом йому запропонували продовжити службу у Чернівецькому прикордонному загоні. Дмитро погодився та розпочав службу в підрозділі роботи з персоналом.
У 2023 році Дмитро став командиром підрозділу в зведеному загоні. Після підготовки та злагодження він зі своїми підлеглими вирушив виконувати бойові завдання на Донеччину. Там прикордонники тримали позиції на Бахмутському напрямку.
«Було складно, адже для мене це все було нове. Але найважче на фронті було відповідати за людей, постійно хвилюватися чи все у них добре. Дякувати Богу, в моєму підрозділі втрат не було», - каже прикордонник.
Отримуйте новини в Telegram
Одного разу перед Дмитром стояло завдання замінити людей на трьох бойових позиціях.
«Людей заводили на позиції лише вночі. Вдень це було неможливо - місцевість була повністю відкрита і перебувала під постійним ворожим вогнем. Від точки висадки до позицій - трохи більше кілометра. Здавалося б, небагато, але через загрозу обстрілів цей шлях займав цілу ніч. А на Донбасі влітку ночі дуже короткі. Коли останнім двом хлопцям залишалося лише дістатися машини після виходу з позицій, побратими із Збройних Сил повідомили, що перехопили переговори окупантів. Ті говорили, що помітили рух двох людей. Я одразу зрозумів - ворог бачить моїх хлопців. Одразу передав їм попередження. Здавалося, минула лише мить і почалися обстріли. Та вже за кілька хвилин вони вийшли на точку збору. Потім зізнавалися, що ніколи в житті не бігали так швидко, хоча були у повній бойовій екіпіровці», - згадав Дмитро.
Коли Дмитра просять згадати випадок, який найбільше врізався в пам'ять, він розповідає одну нічну історію.
«Повертався з позиції. Ліхтарями ми майже не користувалися, щоб не видати себе. Здавалося, маршрут знаю добре, йшов упевнено. Але раптом відчув незрозумілу тривогу. Зупинився, дістав ліхтарик із червоним світлом і посвітив під ноги. Просто переді мною лежала протипіхотна міна. Ще один крок і все могло закінчитися зовсім інакше. Пощастило», - пригадує прикордонник.
Сьогодні капітан Дмитро Савицький продовжує службу у підрозділі соціального супроводу Чернівецького прикордонного загону. Щодня він допомагає військовослужбовцям та їхнім родинам долати непрості життєві обставини, адже добре знає, наскільки важливо відчувати підтримку.
«Я розумію, наскільки це важливо, тому роблю все, що від мене залежить. Але найважче у моїй роботі - проводжати в останню путь загиблих побратимів», - зізнається офіцер.
Источник:
ACC