Право на депозит можна подарувати: КЦС ВС сформулював новий підхід до таких спорів

Батько оформив у нотаріуса дарування доньці 300 тисяч гривень із відсотками, розміщених на депозиті, а після його смерті вона звернулася до банку по кошти. Однак отримала відмову: банк вважав, що право на вклад залишилося за померлим і має оформлюватися як спадщина.

Дві судові інстанції погодилися з банком. Проте справа дійшла до Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка звернула увагу на принципову деталь: у такій ситуації подарованими можуть бути не самі гроші, які перебувають у банку, а майнове право вимагати від банку повернення депозиту.

Цей висновок змінив підхід Верховного Суду до подібних спорів.

У справі № 359/523/23 Об’єднана палата КЦС ВС зазначила, що право вкладника вимагати від банку повернення депозиту є майновим зобов’язальним правом вимоги, яке може бути самостійним предметом договору дарування.

При цьому Верховний Суд не стягнув кошти на користь позивачки: рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Батько подарував доньці 300 тисяч гривень із відсотками на депозиті

10 лютого 2020 року чоловік уклав із банком договір банківського вкладу «Гарантований капітал».

Сума депозиту становила 300 тис. грн, процентна ставка — 5,70% річних.

Договором передбачалося, що якщо вкладник не вимагатиме повернення строкового вкладу в день повернення, дія договору продовжуватиметься на такий самий строк.

24 серпня 2022 року вкладник і його донька уклали нотаріально посвідчений договір дарування.

За його умовами батько безоплатно передав у власність доньці, а вона прийняла у дар 300 тис. грн із відповідними відсотками та нарахуваннями, що перебували на його вкладному рахунку.

Сторони також визначили, що договір вважається укладеним із моменту його нотаріального посвідчення, а право власності на подаровані грошові кошти виникає в обдарованої з моменту їх прийняття. Згодом батько помер.

Банк заявив, що депозит увійшов до спадщини

5 грудня 2022 року донька звернулася до банку із заявою про переоформлення депозиту на її ім’я або дострокове розірвання договору та видачу коштів. Банк відмовив.

Свою позицію він пояснив тим, що за життя вкладника донька не звернулася до банку та не прийняла у власність кошти з депозитного рахунку, а тому до смерті батька не набула на них права.

Банк вважав, що право на вклад увійшло до складу спадщини, тому жінці необхідно звернутися до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину. Після цього вона звернулася до суду.

Позивачка просила стягнути:

• 300 тис. грн депозитного вкладу;
• 13 961,10 грн нарахованих відсотків;
• пеню відповідно до Закону «Про захист прав споживачів»;
• три проценти річних;
• інфляційні втрати.

Перші дві інстанції відмовили у позові

Бориспільський міськрайонний суд Київської області відмовив у задоволенні позову.

Суд виходив із того, що після укладення договору дарування ані донька, ані її батько за його життя не звернулися до банку з метою виконання умов договору щодо передачі та прийняття коштів.

На думку першої інстанції, прийняттям дарунка мало бути звернення обдарованої до банку із відповідною заявою.

Оскільки цього до смерті вкладника не сталося, суд дійшов висновку, що право вимоги за договором банківського вкладу залишилося за батьком і після його смерті увійшло до складу спадщини.

Апеляційний суд погодився з таким підходом.

Він також зазначив, що після внесення коштів на депозит правовідносини між вкладником і банком мають зобов’язальний характер. Тому передача доньці оригіналу договору банківського вкладу сама по собі не означала передачу їй коштів.

При цьому апеляційний суд послався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 700/2095/15.

КЦС ВС: треба розрізняти гроші на депозиті та право вимагати їх від банку

Об’єднана палата КЦС ВС із висновками попередніх інстанцій не погодилася.

Верховний Суд звернув увагу, що у цьому спорі визначальним є питання, що саме було предметом договору дарування.

Після внесення грошей на депозит між вкладником і банком виникають зобов’язальні правовідносини: вкладник має право вимагати від банку повернення суми депозиту та належних йому виплат.

Таке право є майновим зобов’язальним правом вимоги.

Цивільний кодекс дозволяє дарувати не лише речі, зокрема гроші, а й майнові права.

Тому, за висновком Верховного Суду, предметом договору дарування у подібній ситуації може бути не фізична передача грошей, які вже перебувають у банку, а передача іншій особі права вимоги до банку.

Право на вклад може бути предметом договору дарування

Об’єднана палата КЦС ВС сформулювала принциповий правовий висновок: право вкладника за договором банківського вкладу є майновим зобов’язальним правом вимоги та становить об’єкт цивільного обороту.

Відповідно, його дарування слід кваліфікувати як безоплатне відчуження майнового права.

Верховний Суд зазначив, що дарування може здійснюватися не тільки шляхом передачі обдарованому певної речі. Предметом договору може бути й майнове право, яке існує або виникне у майбутньому.

Суд також звернув увагу на принцип автономії волі учасників цивільних правовідносин.

За висновком КЦС ВС, твердження про неможливість подарувати право на вклад лише через відсутність прямої законодавчої вказівки на таку можливість не відповідало б диспозитивному характеру цивільно-правового регулювання.

Що відбувається з подарованим правом після смерті вкладника

Окремий висновок Верховний Суд зробив щодо наслідків смерті дарувальника.

Якщо особа подарувала іншій особі право на вклад — майнове зобов’язальне право — на підставі нотаріально посвідченого договору, обдарований може реалізувати таке право і після смерті дарувальника.

Об’єднана палата наголосила, що приватне право не повинно створювати для обдарованого штучних перешкод у реалізації вже набутого ним майнового права на вклад.

Таким чином, смерть вкладника сама по собі не дає підстав автоматично вважати, що раніше подароване ним право вимоги до банку залишилося за ним і має перейти до спадщини.

Верховний Суд відступив від підходу

Справа потрапила на розгляд Об’єднаної палати через необхідність усунути різні підходи у практиці Касаційного цивільного суду.

У постанові від 15 травня 2019 року у справі № 700/2095/15 Верховний Суд виходив із того, що фактичної передачі подарованих грошей, які перебували на депозиті, обдарованій не відбулося і відбутися не могло, оскільки кошти були внесені до банку, а відносини між вкладником і банком стали зобов’язальними.

У новій постанові Об’єднана палата відступила від відповідного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Новий підхід полягає в тому, що суд має з’ясувати, чи фактично було подароване майнове право на вклад, а не виходити лише з того, що самі гроші фізично не були передані обдарованій.

Чому Верховний Суд не присудив жінці депозит

Попри сформульований правовий висновок, Верховний Суд не ухвалив рішення про стягнення з банку 300 тис. грн та інших заявлених сум.

Об’єднана палата встановила, що суди попередніх інстанцій належним чином не з’ясували правову природу договору дарування та його правові наслідки.

Вони, зокрема, не дали належної оцінки тому, що фактичним предметом договору могли бути не самі гроші як речі, а майнове право вимоги до банку.

Водночас Верховний Суд як суд касаційної інстанції не може самостійно встановлювати нові фактичні обставини, переоцінювати докази чи здійснювати необхідні розрахунки.

Тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу позивачки задоволено частково.

Що тепер має встановити суд

Під час нового розгляду суд повинен урахувати правові висновки Об’єднаної палати та дослідити доводи позивачки про те, що вона набула за нотаріально посвідченим договором дарування право вимагати від банку повернення депозиту та нарахованих відсотків.

Також суд має розглянути заяву відповідача про застосування позовної давності.

Отже, остаточно питання про стягнення депозиту, процентів, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат ще не вирішене.

Водночас Об’єднана палата КЦС ВС сформулювала важливий для судової практики орієнтир: право на банківський вклад є майновим правом вимоги, яке може бути предметом дарування, а за належного набуття такого права обдарований може реалізувати його і після смерті дарувальника.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.