У мене просте питання: а де ви були, коли в Маріуполі люди вмирали від холоду, голоду і спраги?
Де були, коли росіяни рівняли місто із землею?
Ви ж плакали, волали від несправедливості, коли людей ховали просто у дворах, бо вже не було куди ховати?
Вам же було нестерпно, коли окупанти нищили українські храми?
І зараз, коли в окупованих Олешках люди вмирають від голоду, ви ж намагаєтеся хоча б засудити окупанта і якось допомогти людям?
Де ваші сердобольні священники? Де ваші сльози? Де ваші простиГосподи дії для країни, в якій ви живете?
Чи смерть має значення тільки тоді, коли її можна використати проти України?
Бо щось я не бачу вашої такої самої боротьби за тих, кого вбиває pосія.
Я уже навіть не запитую про віру. Питання до вашої совісті.
А з нею, схоже, у вас набагато більша проблема, ніж із «правдою».
Фото з ресурсу NV