Прикордоннику виплатили 166 тисяч замість 1 млн грн, зарахувавши лише частину бойових дій: суд не погодився

Львівський окружний адміністративний суд розглянув справу № 380/3032/26 за позовом військовослужбовця Державної прикордонної служби України до військової частини щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

Військова частина фактично виплатила сержанту лише 166 666,67 грн, тобто 1/6 від передбаченої винагороди. Водночас суд встановив, що станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів № 153 військовослужбовець мав 254 дні безпосередньої участі у бойових діях, тобто понад шість місяців, і відповідав установленим урядом умовам для отримання повного мільйона гривень.

Суть справи

Військовослужбовець 1 березня 2022 року, у віці 20 років, уклав контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України строком до 28 лютого 2025 року. На момент розгляду спору він проходив службу у прикордонному загоні у званні сержанта.

На початку січня 2026 року військовослужбовець звернувся до командира військової частини з рапортом про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позивач посилався на те, що був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років та за час проходження служби брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних дій сукупно понад шість місяців. На підтвердження цього він посилався, зокрема, на витяги з наказів щодо виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 тис. грн за участь у бойових діях та на відомості журналів бойових дій.

Рапорт військовослужбовця надійшов до військової частини 2 січня 2026 року. За твердженням позивача, попри наявність документів, необхідних для призначення виплати, протягом тривалого часу рішення щодо повної виплати винагороди не приймалося.

22 лютого 2026 року військовослужбовець звернувся до суду.

Як випливає з матеріалів справи, 20 лютого 2026 року робоча група прикордонного загону з питань виплати одноразової грошової винагороди ухвалила рішення виплатити йому винагороду із розрахунку 1/6 від 1 млн грн.

У березні 2026 року військова частина повідомила представника військовослужбовця про це рішення. Відповідно до розрахункового листа від 6 березня 2026 року йому було виплачено 166 666,67 грн.

Позивач вважав, що має право не на 1/6 винагороди, а на повний 1 млн грн, і просив суд визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати повної суми та зобов’язати її провести відповідне нарахування і виплату.

Позиція військовослужбовця

Позивач наполягав, що відповідає умовам, визначеним постановою Кабінету Міністрів № 153, для отримання одноразової грошової винагороди у повному розмірі.

Він звертав увагу на те, що контракт на проходження військової служби у ДПСУ уклав 1 березня 2022 року, тобто під час дії воєнного стану, та на той момент йому було 20 років.

Крім того, за твердженням сторони позивача, тривалість його безпосередньої участі у бойових діях становила сукупно більше шести місяців. Ці обставини, на його думку, підтверджувалися документами, які перебували у розпорядженні самої військової частини, зокрема наказами про виплату додаткової винагороди за участь у бойових діях та відомостями журналів бойових дій.

Тому виплату лише 1/6 від 1 млн грн військовослужбовець вважав неправомірною.

Позиція військової частини

Військова частина заперечувала проти задоволення позову.

Відповідач зазначав, що після отримання 2 січня 2026 року рапорту посадові особи проводили перевірку та уточнювали інформацію про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях, а також відомості щодо можливого притягнення його до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

За результатами цієї роботи 20 лютого 2026 року робоча група ухвалила рішення про виплату військовослужбовцю одноразової винагороди із розрахунку 1/6 від 1 млн грн.

Відповідач також наголошував, що військовослужбовець звернувся до суду 22 лютого 2026 року, не дочекавшись офіційної відповіді на свій рапорт. Інформацію про прийняте рішення представнику позивача було надано листом від 7 березня 2026 року після надходження адвокатського запиту.

На переконання військової частини, твердження позивача про протиправну бездіяльність та про наявність усіх необхідних документів не були належним чином обґрунтовані, тому відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Які умови для виплати 1 млн грн проаналізував суд

Оцінюючи спір, Львівський окружний адміністративний суд проаналізував постанову Кабінету Міністрів України № 153 та затверджений нею порядок.

Суд зазначив, що цим нормативно-правовим актом закріплено дві правові моделі грошового заохочення військовослужбовців, які відрізняються видом виплати, колом осіб, умовами виникнення права на гроші та процедурою реалізації такого права.

Пунктом 4 постанови № 153 передбачено окремий вид виплати — одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Суд підкреслив, що за своїм юридичним змістом ця норма самостійно визначає умови та підстави виникнення права на винагороду, коло осіб, яким вона виплачується, а також передбачені обмеження.

Для отримання 1 млн грн відповідні умови повинні існувати в сукупності.

Йдеться про проходження військової служби та належність військовослужбовця до рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення.

Особа має бути прийнята або призвана на військову службу у віці до 25 років. Прийняття за контрактом або призов мають відбутися під час воєнного стану та до моменту набрання чинності постановою № 153, тобто до 13 лютого 2025 року.

Крім того, особа повинна проходити військову службу станом на 13 лютого 2025 року та мати необхідну тривалість безпосередньої участі у бойових діях.

За загальним правилом для виплати 1 млн грн така участь має становити сукупно не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою.

Водночас постановою передбачено й випадки пропорційної виплати. Якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях менше шести місяців, винагорода виплачується пропорційно — із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях.

Окремо передбачено, що військовослужбовцям, які мають менше шести місяців бойових дій у зв’язку з пораненням, травмою, контузією, каліцтвом, одержаними під час захисту Батьківщини, або перебуванням та звільненням з полону, за визначених постановою умов винагорода виплачується в повному обсязі.

Також постанова встановлює обставини, за яких винагорода не виплачується, зокрема у зв’язку з визначеними випадками притягнення військовослужбовця до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності.

Що суд встановив щодо позивача

Суд встановив, що військовослужбовець уклав контракт про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України 1 березня 2022 року у віці 20 років.

Відомостей про те, що він притягувався до кримінальної відповідальності, мав судимість або перебував у розшуку, матеріали справи не містили. Так само суд не встановив доказів притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які мали б значення для вирішення питання щодо виплати винагороди.

Ключовим для спору стало встановлення фактичної тривалості участі військовослужбовця у бойових діях.

Суд дослідив витяги з наказів начальника прикордонного загону, якими позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 168 нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода із розрахунку 100 тис. грн на місяць пропорційно участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України.

За цими наказами суд встановив, що станом на 13 лютого 2025 року сумарна кількість днів участі позивача у бойових діях становила 254 дні.

Тобто військовослужбовець мав сукупно більше шести місяців безпосередньої участі у бойових діях.

Крім того, його участь у бойових діях у період з 10 травня 2024 року до 13 лютого 2025 року підтверджувалася відомостями з журналів бойових дій прикордонної зенітно-ракетної застави другої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Висновки суду

З урахуванням досліджених доказів Львівський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що військовослужбовець виконав визначені постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн.

Суд встановив, що він був прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, продовжував проходити військову службу станом на дату набрання чинності постановою № 153, безпосередньо брав участь у бойових діях сукупно більше шести місяців та не мав встановлених постановою обставин, які б виключали право на винагороду.

Доказів протилежного військова частина суду не надала.

Попри це, робоча група військової частини ухвалила рішення про виплату позивачу лише 1/6 від 1 млн грн, а фактично йому було перераховано 166 666,67 грн.

Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю одноразової грошової винагороди у повному обсязі.

Позов було задоволено повністю.

Військову частину зобов’язано нарахувати та виплатити військовослужбовцю одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн грн за тривалість проходження служби в бойових умовах з урахуванням сум, які йому вже були виплачені.

Отже, раніше отримані 166 666,67 грн мають бути враховані під час виконання судового рішення, а не виплачені додатково до 1 млн грн.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.