Примус під час війни: коли за вимушені дії не настає кримінальна відповідальність

В умовах війни та тимчасової окупації люди можуть зазнавати фізичного або психологічного примусу — через насильство, погрози, шантаж чи інший тиск. За певних обставин такі дії можуть не вважатися кримінальним правопорушенням.

Як пояснюють у Міністерстві юстиції, фізичний примус передбачає застосування насильства, через яке людина змушена діяти всупереч своїй волі. Якщо внаслідок безпосереднього фізичного впливу вона не могла керувати своїми вчинками, кримінальна відповідальність не настає. Це передбачено статтею 40 Кримінального кодексу України.

Окремо закон визначає поняття психічного примусу. Йдеться, зокрема, про погрози застосувати насильство, знищити майно або розголосити інформацію, яку людина хоче зберегти в таємниці.

У таких випадках питання відповідальності вирішується з урахуванням положень про крайню необхідність. Вона має місце, коли людина завдає шкоди, щоб усунути безпосередню небезпеку, яку неможливо було відвернути іншим способом. При цьому заподіяна шкода не повинна бути більш значною, ніж відвернена. Відповідні положення містить стаття 39 КК України.

Водночас сам факт примусу автоматично не звільняє людину від кримінальної відповідальності. Кожну ситуацію оцінюють окремо — з урахуванням характеру погроз, обставин, рівня небезпеки та можливості діяти інакше.