Програмісту присудили 829 тисяч гривень штрафу за прострочення робіт: яку важливу помилку судів виявив ВС

Спір через комп’ютерне програмування обернувся для підприємця штрафом у понад 829 тисяч гривень. Суди двох інстанцій вирішили, що виконавець порушив строки виконання робіт, і зобов’язали його сплатити значну суму замовнику. Однак Верховний Суд скасував ці рішення в частині стягнення штрафу через важливу обставину: суди призначали комп’ютерно-технічну експертизу, щоб з’ясувати, які роботи насправді були виконані, але зрештою вирішили спір без висновку експерта.

Чому це стало підставою для скасування рішень і за яких умов суд може обійтися без раніше призначеної експертизи, пояснив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі № 906/1086/23.

Передоплата понад 222 тисячі гривень і штраф у 1,5 млн: з чого почався спір

У серпні 2022 року два фізичні особи — підприємці уклали договір про надання технічних послуг, пов’язаних із комп’ютерним програмуванням.

За умовами договору виконавець зобов’язався виконувати визначені замовником завдання у встановлені строки, а замовник — приймати та оплачувати послуги.

Оплату передбачили у два етапи: 50% вартості послуг авансом і решту 50% після завершення відповідного етапу.

Спочатку вартість послуг становила 4590 доларів США. Однак 18 серпня 2022 року сторони підписали додаткову угоду, якою визначили нові етапи робіт та збільшили загальну вартість послуг до 17 446,40 долара США. Завершити їх виконавець мав до 15 вересня 2022 року.

Замовник перерахував виконавцю авансові платежі на загальну суму 222 307,83 грн.

Згодом між сторонами виник спір щодо виконання договірних зобов’язань. Замовник стверджував, що виконавець не надав передбачених договором послуг, тому звернувся до Господарського суду Житомирської області з вимогою стягнути:

• 222 307,83 грн сплаченої попередньої оплати;
• 1 486 517,69 грн штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт.

Загальна сума позову становила 1 708 825,52 грн.

Договором було передбачено штраф у розмірі 1% вартості послуг, виконання яких прострочено, за кожен робочий день затримки.

Позивач нарахував штраф за 233 робочі дні — з 16 вересня 2022 року до 8 серпня 2023 року.

Чому суди стягнули 829 тисяч гривень замість заявлених 1,7 млн

Господарський суд Житомирської області рішенням від 17 вересня 2025 року частково задовольнив позов. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 26 лютого 2026 року залишив це рішення без змін.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Водночас вони відмовили у поверненні 222 307,83 грн передоплати.

Суди виходили з того, що для виникнення права на повернення попередньої оплати за таких правовідносин замовник мав попередньо відмовитися від договору або домогтися його розірвання у встановленому законом порядку.

Однак доказів припинення договору в матеріалах справи не було.

Натомість вимогу про стягнення штрафу суди визнали частково обґрунтованою, встановивши порушення виконавцем строків надання послуг.

При цьому суд першої інстанції застосував частину шосту статті 232 Господарського кодексу України, чинну на момент виникнення спірних правовідносин. Вона передбачала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тому замість заявлених 233 робочих днів суд врахував 130 робочих днів прострочення — з 16 вересня 2022 року до 16 березня 2023 року.

У результаті з виконавця стягнули 829 387,55 грн штрафу та 12 440,82 грн судового збору.

У решті вимог, зокрема щодо стягнення 657 130,14 грн штрафу, відмовили.

Експертизу призначили двічі, але справа була вирішена без висновку експерта

Однією з ключових обставин, на яку звернув увагу Верховний Суд, стало питання проведення комп’ютерно-технічної експертизи.

Ще у лютому 2024 року Господарський суд Житомирської області частково задовольнив клопотання відповідача та призначив судову комп’ютерно-технічну експертизу.

Однак Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України повернув матеріали без виконання ухвали, повідомивши про відсутність у штаті експерта відповідної спеціальності.

У січні 2025 року суд повторно призначив експертизу, цього разу доручивши її Київському відділенню Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Перед експертом поставили два основні питання: які саме роботи з передбаченого договором переліку виконавець фактично реалізував та в який період надавалися відповідні послуги.

Проте під час підготовки дослідження експерт звернувся до суду з клопотанням про уточнення поставлених питань.

Зокрема, він просив чітко визначити об’єкт і предмет експертизи, а також обсяг необхідного дослідження. Окремо експерт звернув увагу, що встановлення хронології передачі результатів послуг за актами приймання-передачі виходить за межі його експертної спеціальності.

Позиції сторін щодо подальшого проведення експертизи розійшлися.

Позивач вважав, що необхідності в експертному дослідженні немає, та просив розглянути спір за наявними доказами.

Натомість відповідач наполягав на проведенні експертизи й запропонував уточнені питання. Вони стосувалися мобільного додатка, розміщеного в Google Play Market.

Зокрема, відповідач пропонував з’ясувати, чи реалізовані в додатку функції, передбачені технічним завданням, якою була технологія та хронологія його створення і чи використовується в ньому вихідний програмний код, виконаний відповідачем.

Попри це, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання експерта про уточнення питань, зазначивши, що не вбачає можливості змінити їх з огляду на предмет доказування та межі позовних вимог.

Зрештою суд ухвалив рішення без експертного висновку.

Що не врахували попередні інстанції: позиція Верховного Суду

Оскаржуючи рішення, відповідач наголошував, що суди встановили технічні обставини справи без спеціальних знань, хоча раніше самі визнали необхідним проведення експертизи.

Касаційний господарський суд погодився з тим, що під час розгляду справи були допущені істотні порушення процесуального права.

Верховний Суд нагадав, що відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається за наявності передбачених законом умов, зокрема коли для встановлення важливих обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, а з’ясувати відповідні обставини без них неможливо.

При цьому призначення судової експертизи є правом суду, а не його автоматичним обов’язком.

Експертиза необхідна лише за дійсної потреби у спеціальних знаннях, коли відповідні факти не можна встановити за допомогою інших доказів.

Разом із тим Верховний Суд звернув увагу на особливості саме цієї справи.

Суд першої інстанції двічі призначав комп’ютерно-технічну експертизу, визнавши необхідність спеціальних знань для встановлення обставин виконання договору.

Коли експерт повідомив про необхідність уточнити питання, саме суд мав належним чином вирішити цю проблему.

Відповідно до статті 100 ГПК України саме суд в ухвалі про призначення експертизи визначає питання для дослідження, перелік матеріалів та інші необхідні відомості.

Крім того, Верховний Суд врахував, що відповідач не відмовлявся від експертизи, а навпаки — пропонував уточнені питання й послідовно наполягав на необхідності її проведення.

За таких обставин суд першої інстанції, вирішуючи спір без експертного висновку, повинен був пояснити, чому факти, для встановлення яких раніше визнав необхідними спеціальні знання, тепер можна з’ясувати на підставі інших доказів.

Однак такого обґрунтування рішення не містило.

Апеляційний господарський суд також не усунув цього порушення. Він не надав належної відповіді на доводи відповідача щодо невиконання ухвали про призначення експертизи та не пояснив, які інші докази дозволяють достовірно встановити відповідні обставини.

Отже, проблема полягала не лише у відсутності експертного висновку, а й у тому, що суди не обґрунтували можливості вирішення спірних технічних питань без нього.

На думку Верховного Суду, допущені порушення процесуального права унеможливили належне встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Цього було достатньо для скасування оскаржуваних судових рішень незалежно від інших доводів касаційної скарги.

Що вирішив Касаційний господарський суд

За результатами перегляду справи Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу відповідача.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 17 вересня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 лютого 2026 року скасовано в частині стягнення 829 387,55 грн штрафу та 12 440,82 грн судового збору.

Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

При цьому Верховний Суд визначив, що під час нового розгляду суду необхідно розглянути клопотання експерта про уточнення питань, забезпечити проведення призначеної експертизи або навести переконливі мотиви, чому відповідні обставини можна встановити без спеціальних знань.

Після цього суд повинен дослідити всі докази в сукупності та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.