Прокуратура шість років доводила, що рієлторка отримала гроші за послуги, яких не надавала, але суди не знайшли доказів її вини
Верховний Суд остаточно залишив виправдувальний вирок щодо рієлторки, яку обвинувачували у підробленні актів наданих послуг та рахунків і використанні завідомо підроблених документів. Слідство вважало, що жінка фактично не шукала покупців квартир, але оформлювала документи так, начебто виконала роботу та отримала за це винагороду. Таке рішення ухвалив Касаційний кримінальний суд у справі № 161/1839/20.
Рієлторка мала отримувати 5% від продажу квартир
Як встановили суди, 1 серпня 2017 року ФОП уклала з товариством з обмеженою відповідальністю договір про надання послуг. За ним вона мала шукати покупців для продажу майнових прав на квартири та інші приміщення у багатоквартирному будинку в селі Липини Луцького району. Її винагорода становила 5% від загальної вартості укладених договорів купівлі-продажу майнових прав.
У подальшому сторони уклали додаткову угоду, яка конкретизувала обов’язки рієлторки. Вона мала брати участь у визначенні та погодженні умов договорів, вести переговори щодо розрахунків і супроводжувати підписання договорів із покупцями. Саме на виконання цього договору рієлторка оформлювала акти наданих послуг.
Однак, прокуратура вважала, що покупців вона не знаходила За версією обвинувачення, рієлторка внесла до актів неправдиві відомості про виконані роботи.
Зокрема, до документів включили договори купівлі-продажу майнових прав із покупцями квартир. Прокуратура стверджувала, що ці люди самостійно дізналися про будинок, а рієлторка не впливала на їхнє рішення придбати нерухомість. Обвинувачення стосувалося восьми актів наданих послуг за період із серпня 2017 року до липня 2018 року.
Слідство вважало, що таким способом створювалася видимість виконання договору, що давало рієлторці право на отримання винагороди, а товариству — можливість віднести відповідні витрати до валових витрат.
Рієлторака була за кордоном
Один із головних аргументів прокуратури стосувався акта №1 від 31 серпня 2017 року. У документі зазначалося, що його складено в Луцьку, хоча, за даними ДПСУ, рієлторка з 27 серпня до 11 вересня перебувала за кордоном. Прокурор вважав, що вона не могла скласти та підписати акт у цю дату.
Суди встановили, що дату в документі виправили за погодженням із директором ТОВ, у якому замість 31 серпня зазначили 25 серпня. Тому 31 серпня визнали технічною помилкою.
Водночас покупці квартир підтвердили, що рієлторка консультувала їх, показувала об’єкти та супроводжувала оформлення угод. Директор і бухгалтер товариства також підтвердили виконання нею умов договору, а платіжні документи — оплату її послуг.
Прокурор також вимагав повторно дослідити докази та провести експертизу давності документів. Верховний Суд зазначив, що сама незгода прокурора з оцінкою доказів не є підставою для їх повторного дослідження. А твердження про неможливість провести експертизу раніше не підтвердилися. При цьому додаткова угода №1, щодо якої просили встановити давність, не була предметом обвинувачення у підробленні.
Не переконала суд і відсутність оригіналу цієї угоди: обидві сторони підтвердили факт її укладення.
Рієлторку виправдали двічі — прокурор оскаржував обидва рішення
Перший виправдувальний вирок Луцький міськрайонний суд ухвалив 2 травня 2022 року. Суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела вчинення рієлторкою інкримінованих кримінальних правопорушень.
Прокурор оскаржив це рішення в апеляційному порядку. 2 лютого 2023 року Волинський апеляційний суд залишив виправдувальний вирок без змін. Після цього прокурор подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд. Під час нового розгляду Волинський апеляційний суд 13 вересня 2023 року скасував і сам виправдувальний вирок від 2 травня 2022 року та призначив новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Однак і після повторного розгляду суд першої інстанції не знайшов достатніх підстав для обвинувального вироку. 12 вересня 2025 року Луцький міськрайонний суд знову виправдав рієлторку.
Прокурор знову подав апеляцію. Цього разу сторона обвинувачення наполягала, зокрема, на тому, що суд першої інстанції неповно дослідив докази, безпідставно відмовив у повторному допиті окремих свідків та проведенні технічної експертизи давності документів, а також не врахував окремі обставини, на які посилувалося обвинувачення. 1 квітня 2026 року Волинський апеляційний суд не погодився з доводами прокурора і залишив повторний виправдувальний вирок без змін.
Прокурор оскаржив і це рішення у Верховному Суді. Касаційний суд перевірив наведені в скарзі доводи та 16 вересня 2026 року залишив рішення апеляційного суду без змін.
Верховний Суд поставив крапку у справі
Касаційний кримінальний суд не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Суд дійшов висновку, що апеляційна інстанція належним чином перевірила доводи прокурора, а висновок про недоведеність вини рієлторки є обґрунтованим.
У результаті Верховний Суд залишив ухвалу Волинського апеляційного суду від 1 квітня 2026 року без змін, а касаційну скаргу прокурора — без задоволення.
Постанова від 16 вересня 2026 року є остаточною та оскарженню не підлягає.
Таким чином, суди не встановили, що рієлторка підробляла документи для отримання винагороди за фактично ненадані послуги. Навпаки, суди врахували показання покупців, представників товариства, договірні документи та підтвердження оплати послуг і дійшли висновку, що сторона обвинувачення не довела склад інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
