Прописка на ТОТ як пазл із чотирьох реєстрів: переселенців можуть змусити знову і знову підтверджувати адресу
Комітет Верховної Ради з питань прав людини рекомендував відхилити законопроєкт № 15420, який мав спростити підтвердження місця проживання на тимчасово окупованих територіях. Ініціатива має допомогти громадянам, однак, за висновками профільних органів, може створити нові проблеми.
Законопроєкт пропонує підтверджувати місце проживання шляхом аналізу державних реєстрів, але не встановлює чітких критеріїв перевірки, підстав для відмови та порядку зберігання результатів. Крім того, запропонований механізм частково дублює чинне законодавство, а його реалізація може потребувати змін до Податкового кодексу.
Новий механізм дублює чинні правила підтвердження місця проживання
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради вказало, що законопроєкт дублює чинні норми, а Мінцифри — на суттєві регуляторні колізії, оскільки законодавство вже визначає джерела підтвердження місця проживання, порядок перевірки відомостей та механізм реєстрації осіб із ТОТ без зняття з попереднього обліку.
Державна міграційна служба також не підтримала законопроєкт, зазначивши, що порушена проблема вже врегульована чинним законодавством.
Три робочі дні для аналізу чотирьох реєстрів можуть бути технічно нездійсненними
Законопроєкт передбачає, що за відсутності або суперечливості відомостей у визначених джерелах Державна міграційна служба має підтвердити місце проживання протягом трьох робочих днів на підставі сукупного аналізу даних інших державних реєстрів та інформаційних систем.
Водночас Міністерство цифрової трансформації наголосило, що покладення на ДМС обов’язку аналізувати дані чотирьох державних реєстрів інших відомств у такий строк за відсутності встановленого автоматизованого обміну даними є «технічно невиконуваним у ручному режимі».
Отже, зауваження стосується не лише визначеного строку, а й відсутності передумов для виконання передбаченої процедури в запропонований спосіб.
Не визначено, хто оцінюватиме дані реєстрів і прийматиме рішення
Міністерство фінансів України звернуло увагу на невизначеність запропонованого механізму підтвердження місця проживання на підставі сукупного аналізу даних державних реєстрів.
Не встановлюється, які саме відомості отримуватимуть із визначених джерел: лише інформацію про задеклароване або зареєстроване місце проживання чи також інші дані, які опосередковано підтверджуватимуть проживання на окупованих територіях до їх окупації або на територіях, де ведуться бойові дії.
ГНЕУ зауважило, що перелік джерел інформації сформульовано як невичерпний із використанням слів «у тому числі» та «зокрема». Це фактично надає Державній міграційній службі можливість на власний розсуд визначати, відомості яких реєстрів залучати до аналізу, що, на думку управління, не узгоджується із законодавством про публічні електронні реєстри та містить ознаки невідповідності частині другій статті 19 Конституції України.
Невизначеність складу даних також унеможливлює оцінку їх відповідності, адекватності та ненадмірності й перешкоджає реалізації права особи знати про джерела збирання та склад її персональних даних.
«Витяг» не повинен підміняти встановлення юридично значущого факту
Витяг має відображати відомості, які вже містяться в реєстрі, а не встановлювати нові факти на підставі аналізу різних джерел. Натомість запропонований механізм передбачає оцінку посадовою особою даних, які можуть суперечити одне одному, однак законопроєкт не визначає порядку дій у разі виявлення таких розбіжностей.
ГНЕУ звернуло увагу на невизначеність правового статусу запропонованого «витягу про реєстрацію місця проживання». На відміну від передбаченого чинним законодавством витягу з реєстру територіальної громади, новий документ не матиме реєстру-джерела, а результати сукупного аналізу даних ніде не фіксуватимуться.
Це унеможливлюватиме повторне використання витягу та вимагатиме від заявника щоразу звертатися за підтвердженням місця проживання.
Невизначеність підтвердження місця проживання
Не визначено, хто встановлюватиме достатність та несуперечливість відомостей для підтвердження місця проживання і надаватиме відповідний витяг. Зауваження міністерства полягає також у тому, що за запропонованою конструкцією Державна міграційна служба долучається до вирішення питання лише за відсутності або суперечливості відомостей.
Не врегульовано й питання зберігання інформації про підтвердження задекларованого або зареєстрованого місця проживання на окупованих територіях чи територіях, де ведуться бойові дії.
Зокрема, не уточнено, у якому реєстрі або інформаційній системі зберігатимуться такі відомості та чи підлягатимуть вони внесенню до реєстру територіальної громади, в якій проживає внутрішньо переміщена особа.
Підтвердження місця проживання є адміністративною послугою без належного законодавчого врегулювання
Міністерство цифрової трансформації зазначило, що підтвердження реєстрації або декларування місця проживання Державною міграційною службою на підставі заяви становитиме нову адміністративну послугу, яка водночас є електронною публічною послугою.
Відповідно, норми, що регулюють її надання, мають відповідати законодавству у сфері надання публічних, зокрема адміністративних, послуг. Насамперед ідеться про закони України «Про адміністративні послуги» та «Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг».
Однак, за висновком міністерства, законопроєкт не визначає всіх основних ознак, елементів та складових адміністративної послуги, передбачених частиною першою статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги». Це не забезпечує належної повноти та вичерпності нормативно-правового регулювання ключових і найбільш істотних аспектів її надання.
Також проєкт не містить норми, яка була б правовою підставою для подальшого прийняття Кабінетом Міністрів України підзаконного нормативно-правового акта для детальнішого врегулювання процедурних аспектів надання цієї послуги.
Строк дії механізму не узгоджується з періодом тимчасової окупації
Комітет вважає юридично некоректним формулювання про ТОТ, яке створює враження, що на окремих окупованих територіях українська влада здійснює свої повноваження та функціонують реєстри територіальних громад.
Також зауважено, що строк дії спеціального порядку — під час воєнного стану та протягом року після його припинення або скасування — не узгоджується з предметом регулювання, оскільки воєнний стан і тимчасова окупація є різними за правовою природою обставинами. Тому строк дії механізму пропонують пов’язати з періодом тимчасової окупації.
За підсумками обговорення та враховуючи значну кількість зауважень, Комітет ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді України проект Закону № 15420 за наслідками розгляду у першому читанні відхилити.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
