Уряд під головуванням Юлії Свириденко відкинув ключові євроінтеграційні обіцянки із комюніке Качки-Кос та відмовився їх включати до урядової антикорупційної стратегії.

За словами голови антикорупційного комітету ВР Анастасії Радіної, урядова Антикорупційна стратегія на 2026–2030 роки не враховує ключові антикорупційні реформи. З документа прибрали:

◾️реформу призначення генерального прокурора;

◾️незалежний конкурс на посаду керівника ДБР та перезавантаження дискредитованого органу;

◾️можливість для САП проводити процесуальні дії без погодження генпрокурора.

Радіна також стверджує, що уряд схвалив проєкт 15 травня без обговорення. Так поступали, коли був наказ від Zеленського або й самого Єрмака. Останній поки не при справах. Отже Zеленський одночасно заявляє про готовність виконувати всі вимоги Євросоюзу, необхідні для євроінтеграції та отримання кредиту (а фактично, допомоги) на 90 мільярдів євро. І в той самий час наказує саботувати їх виконання. Нардепка це коментує наступним чином:

«Зробити це саме зараз — ганебний абсурд. Нагадаю, комюніке Качка-Кос із 10 пунктів з’явилося в грудні минулого року як антикризовий захід. Це була спроба відновити довіру після скандалу із спробою знищення незалежності НАБУ-САП та операції “Мідас”.

І саме зараз, на фоні появи нових “плівок”, підозри Єрмаку і відчайдушних спроб зібрати йому на заставу, уряд вирішив начхати і на міжнародні домовленості, і на можливі репутаційні ризики для країни», — обурилася нардепка.

А я від себе лише добавлю дві речі.

Перше — узагалі то це має трошки іншу назву: не абсурд, а державна зрада шляхом диверсійних дій на користь ворога.

Друге — як казав один персонаж: «Так це ж було вже!» У Zейла навіть не раз. Але наведу найпримітніше. Zе у вересні 2023 року доскакався і ми втратили фінансову допомогу від США. Ще все було не так безнадійно. Нам передали 4 сторіночки від Мінфіну США під назвою «Список вимог для відновлення фінансування від США» Вимоги не складні й розбиті на часові періоди.  Перші заходи мали вкластися в три місяці.

І от, чи не перший з початку війни день уряду у Верховній Раді. Голова комітету євроінтеграції ставить питання прем’єру Шмигалю: «Чи ви вже розробили порядок заходів по виконанню американського плану для відновлення фінансування?» Шмигаль бикувато відповідає, що їхній уряд має і свій план (я його читав і аналізував — там беліберда + третина списана із старої програми «Изменить страну» медведчука). А якщо американці хочуть, щоб ми і їхній план розглянули, то нехай звертаються, в нас багато хто щось пропонує…

Зайве казати, що фінасування дивом вдалося відновити лише за 9 місяців, а скільки людських життів за це бикування сплачено, й подумати страшно. Хоча більшість вимог згодом таки мусили виконати. То нічого не нагадує? Можу ще добавити майстер-клас від Жульки. Коли вона сиділа в тюрмі при януковичі, то українцям слала маляви, як мріє про підписання Угоди про асоціацію з ЄС і обурюється, що її досі не підписали. Аж доки самі лідери Євросоюзу відповіли, що сама ж таку Жуля Тимошенко їх попросила окремим листом, який передала через своїх матьківщинівців, не підписувати Асоціацію, доки її не звільнять.

Чорновіл

Європа? Та невже?
Схоже, у нас знову відкрили туристичну агенцію “Шлях до ЄС”, де продають квитки в Брюссель, але автобус чомусь уперто їде в бік старого доброго пострадянського болота.
Поки Євросоюз погоджує для України нові правила кредитування, а бюджетна діра сягає фантастичних 50 мільярдів доларів, уряд Свириденко демонструє головне державне ноу-хау: як одночасно просити гроші у Заходу і плювати на його вимоги.
Антикорупційна стратегія? О так, вона є. Майже як декорація в театрі абсурду. Красиві слова про “цінності”, “прозорість”, “реформи”, але щойно доходить до конкретики — починається магія зникнення. Реформа призначення Генпрокурора випарувалась. Незалежність САП залишилась на рівні політичного фольклору. А головне — жодного незалежного конкурсу для керівника ДБР.
Тобто того самого ДБР, яке дедалі більше нагадує не європейський правоохоронний орган, а універсальний політичний кийок Банкової. Дуже зручно: опозиція — під слідством, антикорупціонери — під тиском, а правильні люди — під охороною системи.
Особливо зворушливо це виглядає після Комюніке Качки-Кос — того самого документа, який народився як спроба заспокоїти Захід після скандалів із НАБУ-САП та операції “Мідас”. Тоді влада клялася у відданості реформам так натхненно, ніби щойно повернулась із паломництва до Брюсселя. Але минуло кілька місяців — і з’ясувалося, що “відданість реформам” у перекладі з чиновницької означає “виграти час”.
І це все — на тлі нових плівок, підозр Єрмаку та репутаційної пожежі, яку вже видно навіть із європейських супутників.
Найсмішніше, що влада продовжує розповідати про “рух до ЄС”. Хоча проблема в тому, що Європа — це не прапорці на пресконференції і не селфі в Давосі. Європа — це правила. Інституції. Незалежні правоохоронні органи. І відсутність страху перед Банковою.
А коли країна свідомо валить проміжні бенчмарки для вступу в ЄС — це вже не “рух до Європи”. Це класичне політичне шахрайство у стилі: “Ми йдемо в Європу. Просто Європа поки не повинна дивитися, куди саме ми йдемо”.