Все меньше россиян присоединяются к оккупационному войску, даже за огромные единовременные выплаты. Россия не способна выполнить мобилизационный план, и полностью провалила набор личного состава для своих сил беспилотных систем. В то же время Кремль продолжает ставить оккупантам задачи, которые они не могут выполнить, в частности из-за изменения условий ведения войны.

Заместитель руководителя Офиса Президента и бригадный генерал Павел Палиса в интервью 24 Каналу рассказал, где Россия готовится наступать летом. Также он прокомментировал угрозы со стороны Беларуси, готовность Путина закончить войну и будущие изменения в мобилизации. Детали – читайте далее в материале.

Президент Украины Владимир Зеленский заявил, что для Черниговщины и Киевщины может быть угроза со стороны Беларуси, потому что Владимир Путин рассматривает вариант затянуть Александра Лукашенко в войну. Хочется понимать, чего ожидать дальше, какая угроза сейчас?

Google Если для вас важны оперативные новости Добавьте 24 Канал в избранное в Google Добавить

Прежде всего хотел бы отметить, что до того момента, пока в Беларуси будет сохраняться лояльный к Путину режим, мы всегда будем рассматривать Беларусь как потенциальную угрозу. Мы все помним события накануне полномасштабного вторжения, когда так называемый лидер Беларуси заявил о том, что Беларусь никогда не нападет на Украину. Результат мы все помним. Поэтому на эту угрозу мы учитываем и реагируем соответственно.

Недавно во время массированной атаки российские дроны обходили белорусскую территорию, то есть они летели вдоль белорусской границы и не пересекали ее. То есть, сейчас Россия не использует Беларусь для запуска беспилотников и ракет по Украине?

Я бы не делал таких поспешных выводов. Если она не осуществляет запуск с территории Беларуси, то, возможно, она использует какое-то оборудование, которое помогает управлять теми беспилотниками с территории Беларуси.

Полное интервью с Павлом Палисой: смотрите видео

На параде 9 мая в Москве Путин сказал, что война идет к завершению. А потом вышел Сергей Лавров и сказал, что Россия будет идти к достижению целей. Поэтому Путин готов к завершению войны или все же будет продолжать ее в этом году и в ближайшие годы?

Надо говорить фактами. Последняя массированная атака по объектам на территории Украины демонстрирует готовность к завершению войны? Нет. Поэтому мы уже привыкли к тому, что слова и заявления российской стороны отличаются от реальных действий.

Однако почему он это сказал? Возможно, россиян готовят к тому, что будет заморозка боевых действий или завершение войны?

Недавно в российских СМИ была информация о возможной подготовке к завершению войны. Думаю, это попытка "снять среднюю температуру по палате" – посмотреть, как российское общество к этому относится и как воспринимает эту информацию.

Безусловно, россиянам надо будет сформировать в информационном пространстве обоснованное мнение о том, что цели так называемой "сво" были достигнуты. Особенно, учитывая предвыборную кампанию в Госдуму.

А может ли Путин объявить всеобщую мобилизацию или готовить что-то другое после этих выборов в Госдуму?

Вполне возможно. Мы не исключаем возможного развития таких событий.

Как нам тогда противодействовать? Мы готовимся к этому?

Мы не исключаем такой возможности и будем соответственно реагировать.

Сколько может длиться война и какие факторы на это влияют? К чему готовиться украинцам – это могут быть годы, десятилетия войны?

Во-первых, представим, что завтра у нас мирное соглашение о прекращении огня при любых условиях. Все равно Россия не растворится в воздухе – она все еще будет существовать. И пока существует Россия, угроза для Украины как государства будет существовать тоже. Учитывая это мнение, нам стоит работать над тем, чтобы 24 февраля 2022 года никогда больше не повторилось.

На само введение войны влияет очень много внутренних и внешних факторов, общая геополитическая ситуация в мире. Внутренне, по моему убеждению, для войны есть два важных фактора. Прежде всего – способность Сил обороны сохранять нужный уровень летальности и доставлять эту летальность на поле боя. То есть, условно говоря, способность убивать, и неважно, чем. Это показывает опыт украинской войны.

Будут ли это Tomahawk, или TAURUS, или Storm Shadow, или любые дорогие и высокоточные, высокотехнологичные образцы вооружения, а может, это будут более дешевые средства – те, которые можно быстро производить, и те, которые значительно проще, чем выше упомянутые образцы, – главное, чтобы все эти вещи приносили нужный уровень летальности на поле боя.

А Tomahawk и TAURUS будут?

Посмотрим. И второй момент – это на уровне государства как институции. Это – способность государства экономически, и общества в целом, поддерживать и развивать в Силах обороны этот уровень летальности. В этой войне это касается и России, и Украины.

И на все эти вещи влияет очень много факторов, поэтому спрогнозировать продолжительность войны в дальнейшем сейчас трудно. Однако в любом случае нам надо быть готовыми и сильными.

Министр обороны Михаил Федоров заявил, что в марте и апреле у россиян было 35 тысяч раненых или убитых. В прошлом году они набирали 1000 – 1200 наемников в сутки, а в начале этого – 800. То есть, сейчас мы уже уничтожаем больше россиян в месяц, чем они успевают набрать. Тогда какая цифра может быть критической для них, чтобы переломить ситуацию на фронте, и чтобы другие не хотели присоединяться к оккупационной армии?

У вас звучала цифра в 800 человек, но с той информации, которой я владею, она немного больше. На самом деле до определенного мобилизационного плана они не дотягивают.

Другой момент – на этот год россияне приоритизировали укомплектование сил беспилотных систем. Однако в первом квартале они полностью провалили кампанию по набору личного состава в подразделения СБС. Расчет был на выпускников, слушателей и студентов профильных технических вузов. И, как видим, молодежь не очень желает приобщаться к вооруженным силам России.

Кроме того, в сухопутные войска и пехотные штурмовые подразделения они могут набрать различных маргиналов, криминальных элементов, различных незащищенных и неблагополучных слоев общества. Я не буду говорить об алкоголиках или наркоманах. А в высокотехнологичные войска, тех, что сейчас решают ситуацию на поле боя, рекрутировать гораздо труднее.

Еще один фактор, который свидетельствует о проблематике с набором, – я не говорю, что она критическая, но она есть у них, – в среднем с начала этого года единовременные выплаты за подписание контракта, как федеральные, так и региональные, выросли примерно на 25%. Однако все равно дефицит в кадрах у них есть. К сожалению, не такой, который позволит нам сейчас реализовать определенного рода преимущества. Однако он есть.

То есть, мотивации у них служить особо не осталось, кроме контрактов, которые поднимают?

Я не могу утверждать относительно мотиваций в целом. У каждого своя мотивация как у гражданина России, так и у гражданина Украины, которые выходят на поле боя. Однако финансовый стимул сейчас уже не такой ключевой, который был год назад.

Прошлогодние показатели также были спровоцированы определенным информационным полем. Тогда звучала мысль, будто администрация в США изменилась и все идет к благоприятному завершению войны на условиях России. Казалось, это огромная возможность для граждан России подписать контракт и, условно говоря, заскочить в последний вагон – получить большое количество выплат и не погибнуть.

CNN и Институт изучения войны пишут, что сейчас ВСУ отвоевывают больше территорий, чем теряют. В апреле украинские военные впервые за долгое время освободили больше территорий, чем Россия смогла захватить. Один из факторов – преимущество в беспилотниках. На что это может влиять в перспективе, по меньшей мере, на это лето?

По моему мнению, сейчас ситуация на поле боя дает основания для осторожного оптимизма. Сейчас условия поля боя такие, что чрезвычайно трудно провести наступательную операцию в классическом понимании. Дроны "рулят" полем боя. Механизированные штурмы и прорывы, которые, по классической военной науке, мы в свое время изучали в учебных заведениях, сейчас не работают. И поэтому преимущество в дронах.

Доминация в малом небе дает нам возможности реализовать это преимущество на земле. Она очень осторожная, очень взвешенная. Но тенденция к перехвату инициативы на поле боя у нас сейчас есть. Я бы очень хотел, чтобы она развивалась и сохранилась.

Однако тактически россияне на определенных направлениях имеют незначительные успехи из-за очень большого количества потерь. За первый квартал на некоторых направлениях россияне вдвое увеличили потери за оккупированный квадратный километр, по сравнению с прошлым годом. На определенных участках даже больше чем вдвое.

Это очень хороший результат. Мне очень приятно отметить, что на многих уровнях – батальон, бригада, армейский корпус – есть четкое понимание, как достичь нужного результата, и люди уверенно к этому движутся.

А мы можем представить, какой будет война будущего? Можем ли представить штурмы на НРК или к чему еще НРК могут привлекать?

По этому поводу есть много разных мнений. Мое же заключается в том, что человека на поле боя никто не сможет заменить. Все равно ключом во всей этой цепочке является человек. Дроны, НРК, использование искусственного интеллекта, разнообразные апгрейды – все это призвано облегчить работу человека на поле боя и сохранить его жизнь. Однако полностью исключить его в ближайшем будущем... Я так не думаю.

Если возвращаться к наступлению россиян, как вы думаете, какие данные у нас есть по основному направлению, где они будут пытаться наступать, по меньшей мере, этим летом? И можно ли уже считать, что российское весеннее наступление провалилось?

До початку літа залишились два тижні. Отже, думаю, що, враховуючи ситуацію на полі бою станом на середину травня, вони не досягли очікуваного результату. З іншого боку, росіяни цього року будуть сконцентровані на виході на адміністративні кордони Донецької області.

Вони розвиватимуть свій наступ, наскільки матимуть спроможність, також на Запорізькому напрямку – на стику Дніпропетровської і Запорізької областей. Проте вони часто уточнюють свої плани насамперед щодо термінів. Зараз жодного дедлайну вони не виконали.

У них було завдання до кінця квітня оволодіти Костянтинівкою. Як бачимо, вони далеко від виконання цього завдання. Російське керівництво визначало своїм угрупованням завдання створити умови і приступити до штурму Краматорсько-Слов'янської агломерації у кінці травня – на початку червня. Очевидно, що це завдання теж буде невиконане.

Отже, з огляду на те, що бачу, я загалом не вірю в те, що у найближчі 3 – 4 місяці росіяни будуть спроможні виконати поставлені завдання. Окрім того, я сумніваюся, що і завдання, яке їм поставили до початку вересня – вийти на адміністративний кордон Донецької області – вони теж не виконають. Я більш схильний вважати, що до кінця року їм це також не вдасться.

Якщо повертатися до питання Білорусі, чи можуть взагалі бути якісь провокації з того боку, аби, наприклад, відтягнути частину наших військ на північ? Чого тоді можна очікувати?

На мою думку, здійснити більш-менш правдоподібну провокацію з боку Білорусі росіянам вдасться тільки тоді, коли вони зберуть якесь притомне угруповання. Але, враховуючи їхні втрати і стан справ загалом на лінії фронту, такої можливості зараз я не бачу.

А білорусів можуть втягнути у війну? Лукашенко готовий надавати своїх військових?

Як ми бачимо, він опирається щодо цього вже п'ятий рік. Проте, враховуючи останнє "потепління" або спроби розтопити відносини між Білоруссю і США, навряд чи подібна авантюра буде вигідна білорусам.

Якщо говорити про наші північні кордони, а саме кордон Харківської і Сумської областей, то великий проміжок складає саме "сіра зона". Чи можуть майже 500 кілометрів залишатися "сірою зоною"?

Нам варто розуміти, що поняття "сірої зони" поступово змінюється на поняття кілзони. Смуга, шириною 25 кілометрів, прострілюється у сучасній війні за допомогою дронів, як кажуть військові, на виліт. Тому та ділянка, поки триває війна, буде небезпечною для всіх. І, природно, що відповідно до своїх планів, росіяни ведуть там розвідку, ведуть вогневе ураження, так само працюють і українські військові.

На вашу думку, як впливають наші удари по російській нафтовій енергетиці та портах у Балтійському морі? Тому що часто телевізійна картинка не співпадає з реальністю. Росіяни почали записувати багато звернень до Путіна з проханням закінчити війну. Але чи наші далекобійні удари змінюють стан справ у війні?

Безумовно, це ефективно – і з військового, і з політичного огляду. По-перше, це можливість своїми силами перенести війну на територію ворога. Росіяни чотири роки тому принесли на українську землю багато горя, і зараз ми справедливо повертаємо їм це. Економічно це приносить їм втрати у грошах, на які вони спроможні фінансувати війну. Зрозуміло, чим слабший ворог економічно, тим краще це для Сил оборони України.

З іншого боку, це демонструє мешканцям Росії спроможності Сил оборони України, заставляє їх ставити питання самим собі і своїй владі: "Якщо нам стало добряче прилітати за останні пів року, то, можливо, ми вже й не так перемагаємо?" І це теж певного роду внутрішній тиск. Можливо, це сприятиме протверезінню російського суспільства, і воно висловить свою думку щодо завершення війни.

І менше людей підписуватимуть контракти, коли бачать, що перемог немає, так?

Це теж впливає. І тут я б хотів зазначити щодо самої демонстрації спроможностей Сил оборони України – це демонстрація того, що ми розвиваємося у дуже складний період часу, в дуже складних умовах, проти дуже складного противника. Проте ми ростемо, вчимося, нарощуємо свої спроможності. І ми вже показали непоганий результат. Знову ж таки, я хочу сказати, що він буде покращуватися і нарощуватися у майбутньому.

На вашу думку, що може докорінно зламати ситуацію в Росії? Наприклад, внутрішні протести, якийсь бунт, чи якраз-таки наші удари і злам фронту?

Думаю, для зміни ситуації потрібно все в комплексі, тому що на подібні речі впливають дуже багато факторів. Мені хочеться вірити, що у високих російських колах, особливо останнім часом, консолідується і розвивається думка, що, напевно, пора закінчувати (війну, – 24 Канал).

Тобто, умовно, там є внутрішній бунт, який ще себе не проявив?

Я не знаю достеменно, але мені хочеться так думати.

Депутат Держдуми Геннадій Зюганов казав, що на Росію і Путіна може чекати сценарій, подібний до 1917 року. Багато російських "z-воєнкорів" теж кажуть, що цар колись не встояв і зараз теж так може бути. Чи хитається під Путіним крісло після 9 травня, як думаєте?

Історія каже, що подібні речі у Росії відбувалися дуже криваво, з важкими наслідками і для Росії, і для російського народу, і для прилеглих країн.

Ви згадали про парад на 9 травня. Я теж думаю, що чимало росіян задумалося над тим, який парад 9 травня був у Москві у 2022 році і як він виглядав у 2026 році. І це, знову ж таки, "в скарбничку" Сил оборони України.

У 2022 році на Красній площі ніхто не хвилювався, що може бути там уражений. Зараз же росіяни дипломатичним шляхом і погрозами пробують домовитися, щоб по Красній площі на 9 травня не били. Це геть не схоже на перемогу.

А як ви думаєте, Путін взагалі боїться? Цього року цей парад показав, що він боїться за своє життя?

Я думаю, так. Чи боїться він в класичному розумінні цього слова – навряд чи так, як звичайна середньостатистична людина. Але порівняно з попередніми роками, думаю, більше (боїться, – 24 Канал). Тому що попри всі потуги, всі спроби, плани, ресурси, він все одно не може досягнути цілі.

І до нього все-таки приходить розуміння, так само, як і до його оточення, що в передбаченому майбутньому досягнути їх у такому вигляді, у якому вони декларували на початку, нереально.

Скільки ще їм треба сил і засобів, щоб хоч чогось досягти?

Вони в сухому залишку. Вони досягли абсолютно діаметрально протилежного результату. Основні 2 речі, які заявив Путін за кілька годин до початку (повномасштабного вторгнення, – 24 Канал) у своєму відеозверненні, – це денацифікація і демілітаризація. І по першому, і по другому пункту він зараз має абсолютно протилежний результат.

Ось 9 травня… Денацифікував? Хіба себе. Демілітаризував? Та абсолютно ні. Навпаки, ми маємо спроможності бити на тисячі кілометрів вглиб Росії. Це ті спроможності, яких у нас на початку не було.

Це стимулювало розвиток Сил оборони до вдосконалення, до пошуку способів, як діяти у тих умовах, у яких ми є. І ви ж, напевно, теж бачили заяву Марка Рубіо про те, що зараз Збройні Сили України – це найпотужніша армія Європи.

Чимало аналітиків та авіаекспертів кажуть, що справжнім "геймченджером" цієї війни може стати українська балістика. Деякі виробники обіцяють, що вона може з'явитися до кінця літа. Чи погоджуєтеся ви, що це може докорінно переламати ситуацію на фронті та змусити Путіна зупинити війну?

На мою думку, наявність української балістики дуже швидко і докорінно не зможе змінити ситуацію на полі бою. Проте це значно посилить спроможності, які своєю чергою сприятимуть виконанню завдань підрозділів переднього краю.

Своя балістика – це дуже вагомий аргумент. Небагато країн у світі можуть похвалитися подібним аргументом. До речі, конфлікт на Близькому Сході теж продемонстрував можливості балістичних ракет, навіть проти різних суперпотужних держав.

Безумовно, ця робота проводиться (створення української балістики, – 24 Канал). Тут хочу зауважити, що росіяни дуже довгий час робили, проєктували та тестували свій "Іскандер". Здається, він тільки в 2005 чи 2006 році офіційно став на озброєння.

Це потужна зброя, яка дає суттєвий аргумент. Зараз проти неї важко боротися, тому своя українська балістика – це однозначно додаткові можливості до наявних засобів оборони. Це можливості більшого тиску на противника. Це можливості завдавати йому більш чутливих оперативних і стратегічних втрат у ресурсах і так далі.

Якщо говорити про засоби ППО, які нам передають партнери. Чи дотримуються Сполучені Штати через війну в Ірані узгоджених графіків і контрактів, за якими вони зобов'язані постачати нам засоби ППО, зокрема Patriot?

Загалом так. За певними номенклатурами існують технічні затримки, не на тривалий період часу. Найімовірніше, це пов'язано не з політичною волею, а з самою складністю логістики, з огляду на події на Близькому Сході. Але загалом все приходить вчасно, відповідно до домовленостей. І навіть більше скажу: деякі номенклатури випереджають графіки.

Тобто немає якоїсь "зради", яку розганяли в соціальних мережах, мовляв, у нас немає ППО – немає чим збивати російські ракети? Це не відповідає дійсності?

Не підмінюйте, будь ласка, питання. Мовиться про поставки і про наявність у нас засобів для ураження певного роду повітряних загроз. Широкомасштабні масовані повітряні атаки противника дійсно виснажують систему ППО загалом. Я впевнений, що це демонструють події останніх 3 – 4 місяців. Жодна система протиповітряної оборони у світі не спроможна на 100% впоратися з подібного роду загрозами.

Ефективність української протиповітряної оборони дуже висока. Я б навіть сказав, що вона, напевно, найвища в Європі. І з огляду на ту кількість засобів і ракет-перехоплювачів у Росії – вони теж не спроможні перехопити і стовідсотково закрити масований глибокий удар України.

Усім відомо, що найефективніший спосіб протидії балістичним загрозам – це Patriot з ракетою PAC-3. Нестача ракет-перехоплювачів, особливо такого типу, у нас є.

Чи масштабується виробництво за межами Сполучених Штатів? Чи просимо ми, щоб у нас з'явилися ліцензії на виробництво Patriot?

Напевно, вам відомо, що американський виробник Patriot відкрив спільне виробництво на території Німеччини, зокрема, і ракет-перехоплювачів PAC-2. Але цей завод поки не функціонує. Сподіваємося, наступного року він почне виробництво. Проте це ракети PAC-2, які не працюють проти сучасних російських балістичних та аеробалістичних загроз. А PAC-3 – це Сполучені Штати.

І знову ж таки, з огляду на кількість, яку витратили під час гарячої фази конфлікту в Перській затоці, це не вселяє оптимізму.

Тож нам потрібно розвивати і власну ППО? Деякі виробники кажуть, що вони працюватимуть над цим.

Саме так. Українські виробники спільно з партнерами з Європи працюють над альтернативою Patriot PAC-3. Я дуже сподіваюся, що в найближчому часі ми все-таки знайдемо це рішення.

Хочу вас також запитати, з того, про що можна говорити, – з якою метою президент Володимир Зеленський зустрічався з головою компанії Palantir?

Компанія Palantir свого часу надала нам можливість і поштовх до розробки продуктів, софту, програм, які допомагають нам аналізувати і вибудовувати певні елементи протиповітряної оборони. Тому деталі цієї зустрічі я розголошувати не буду, проте це додатковий поштовх до подальшої і більш активної співпраці.

Зеленський на зустрічі з СЕО компанії Palantir
Зеленський на зустрічі з СЕО компанії Palantir / Офіс Президента

Чимало наших партнерів, зокрема американських, заявляють, що переймають досвід українців, зокрема під час навчань у Німеччині та Норвегії, де українські військові добре себе проявили. Чого саме вони хочуть у нас навчитися?

Мені, як військовому, дуже приємно відповідати на такі запитання. Йдеться не лише про американців, а й про інших західних партнерів, у яких ми навчалися, з якими ми тренувалися ще до повномасштабного вторгнення. Зараз надходить чимало запитів різного роду, зокрема й неофіційно – з певними проханнями щодо співпраці. Я б узагальнив їх так: навчіть нас, як воювати в сучасній війні. Це дуже приємно.

Радує те, що до наших партнерів приходить розуміння того, що війна не виглядає так, як би вони хотіли й планували, і вона не така, до якої вони готувалися. Вона вже інакша й постійно змінюється. І потрібний рівень експертизи наразі є лише в України. До них дедалі більше приходить розуміння цього. Як зростає загроза конфліктів у світі, так само зростає розуміння того, що треба вчитися, вкладати та інвестувати у власну безпеку й брати приклад з України.

А як щодо того, щоб брати приклад з України й закуповувати українську зброю. Хто з партнерів про це відкрито говорить? Що просять насамперед?

Президент Зеленський підписував угоди на Близькому Сході, а також з нашими європейськими партнерами.

Загалом, позиція України, яку не раз висловлював президент, – це експорт рішення. Тому що купуючи певний вид зброї чи девайс, він сам по собі не принесе потрібного результату. Потрібна також експертиза щодо застосування, системи управління, системи забезпечення, системи спостереження, детекції, виявлення, наведення і низки процесів, до яких ми прийшли під час цієї війни.

І тому, купуючи будь-який дрон, не треба сподіватися, що він повністю вирішить всі завдання. Україна ж пропонує комплексне рішення: супровід, експертизу, оцінку і, власне, продукцію.

Попри те, що керівник Rheinmetall казав, що українські дрони нібито збирають домогосподарки. А виходить, що наші дрони тепер у всьому світі потрібні…

Можливо, він переживав через конкуренцію на глобальному ринку.

Хто вже зацікавлений щодо підписання оборонних угод, і чи та продукція, яку виготовлятимуть, йтиме насамперед на наші потреби або 50 на 50?

Так, є такі домовленості. Цього тижня під час візиту до Румунії президент підписав з президентом Литви так званий drone-deal, який передбачає подібні речі.

Це спеціальна угода з цілим комплексом заходів, яка передбачає спільне виробництво й нашу експертизу для сил оборони партнерських країн щодо захисту повітряного простору, об'єктів критичної інфраструктури, системи управління, детекції, підтримки, апгрейдів і так далі. Тобто, це комплексний пакет великих рішень.

Коли ми спілкуємося з партнерами, чи намагаємося залучати більше іноземців у військо? Зокрема, міністр оборони Федоров казав, що це може бути одним із рішень щодо мобілізації в Україні.

Наразі ми сфокусовані на акумуляції успішного досвіду підрозділів для того, щоб напрацювати модель, яка дозволить ефективно залучати добровольців – не громадян України, – які бажають долучитися до Сил оборони.

Чи ведеться робота на законодавчому рівні в цьому плані? Тому що є чимало іноземців, які кажуть, що не можуть перевестися чи не можуть із СЗЧ вийти.

Є робоча група, яка займається цими питаннями, щоб стандартизувати та спростити всі ці процедури. А також щоб зробити прихід іноземного добровольця до Сил оборони України максимально швидким і комфортним, прозорим і зрозумілим для обох сторін.

До речі, зарплата в іноземців буде вища, ніж у наших військових?

Іноземці будуть отримувати грошове забезпечення і всі інші виплати абсолютно на тотожних з українцями умовах.

Що стосується готовності армії до російського наступу та змін у мобілізації, про які говорив Федоров: чи розглядаються радикальні рішення – зокрема зниження мобілізаційного віку або зміни щодо виїзду чоловіків 18 – 24 років?

Наразі питання зниження мобілізаційного віку та обмеження виїзду за кордон не розглядається.

А коли може розглядатися?

Усе буде залежати від ситуації на фронті, але на цей момент це питання не розглядається, навіть не порушується на рівні оцінки ризиків.

Чи варто зараз оголошувати жіночу мобілізацію або ж запропонувати жінкам контракти з додатковими пільгами? Чи розглядаються зараз такі сценарії?

Ні, про мобілізацію жінок мова зараз не йде. Це добровільна справа. Жінки, так само як чоловіки, можуть підписати контракт на загальних умовах.

Чи розглядаєте для жінок спрощені умови, чи короткі контракти?

У програмі, яку готує Міністерство оборони, є загальні умови для чоловіків і для жінок. Умови будуть досить привабливі.

Чи змінилося щось у вашій роботі, з приходом нового керівника Офісу президента Кирила Буданова?

Функціонал мій залишився таким самим. Кирило Олексійович – військова людина, і мені комфортно з ним працювати.

Виходила стаття про Буданова, де він казав, що у військових, які працюють в Офісі президента обов'язково, зазначають їхнє звання або посаду. Це правда?

Так, вірно.

Вам це приємно?

Я був приємно здивований, коли на резолюціях чи певних документах почали прописувати військове звання.

Якщо згадувати весь ваш досвід, яке найскладніше рішення вам доводилося ухвалювати?

Найскладнішими, безумовно, були рішення, які приймалися в бойовій обстановці, і від яких залежали життя людей.

Який момент був найболючішим за весь час служби?

Кожного разу, коли командир віддає наказ про будь-які дії в бойових умовах, це несе ризик для людей. Кожне бойове розпорядження – це завжди важко і велика відповідальність. Таке рішення не дається легко.

Ви якось казали про те, що після війни або і під час війни варто було б, щоб кожен державний службовець пройшов службу в армії. Чи дотримуєтеся зараз такої позиції?

Це моя позиція, і вона не змінилася. Мені насправді дуже хотілося б, щоб у майбутньому всі люди, які претендують на зарплату з державного бюджету, на державну роботу потрапляли тільки після служби в армії. Хоча б певний період, на якийсь річний контракт, за який вони зможуть пройти відповідну підготовку та отримати розуміння, як функціонує армія. А головне – зрозуміють необхідність захисту держави, в якій вони живуть та яка дає їм роботу.

Зрештою, це, можливо, якась моя рожева мрія. Мені б хотілося, щоб колись ми прийшли до такого варіанту. І це стосується не тільки чоловіків. У цьому контексті, мені здається, ізраїльська модель, була б нам досить відповідною. Насамперед через те, що навіть після мирної угоди Росія не зникне. І від нас з вами та від майбутніх поколінь залежатиме, наскільки ми не дозволимо Росії повторити день повномасштабного вторгнення.

Якою ви б хотіли бачити перемогу України в ідеалі?

Першочергово – не дати Росії реалізувати ті завдання, які вони декларували на початку війни. Зберегти державу як інституцію, зробити її сильнішою і закласти міцні підвалини для того, щоб у майбутньому подібне не повторилося.

Якою ви особисто бачите Україну після війни або якою ви хотіли б її бачити, та що для цього українці мають зробити?

Кожен українець має особливе уявлення про Україну мрії. Мені б хотілося, щоб Україна була для кожного громадянина безумовно сильною та економічно розвинутою – країною можливостей та справедливості, країною військової сили та безпеки.