П’яний пішохід загинув у смертельній ДТП, а водія виправдали: Верховний Суд поставив під сумнів головний доказ слідства
Верховний Суд поставив крапку у справі про смертельну ДТП у Кривому Розі, в якій водія Audi Q5 обвинувачували у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть пішохода. Пішохід загинув на місці, а в його крові виявили 3,17 проміле алкоголю. Водночас суди трьох інстанцій дійшли висновку, що вина водія не доведена поза розумним сумнівом.
Ключовим питанням стало не те, чи мав водій реальну технічну можливість уникнути наїзду.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду залишив без змін виправдувальний вирок водієві та ухвалу Дніпровського апеляційного суду у справі № 214/2001/23.
Пішохід переходив дорогу не у встановленому місці
Як встановили суди, ДТП сталася 24 грудня 2022 року близько 16:20 на проспекті Гагаріна у Кривому Розі. Водій керував технічно справним Audi Q5. Автомобіль рухався крайньою лівою смугою, з увімкненим ближнім світлом фар. Дорога була сухою, міське освітлення працювало. Пішохід переходив проїзну частину зліва направо поблизу будинку №10 — не у встановленому для переходу місці.
Однак, за версією слідства, водій мав своєчасно побачити пішохода, зменшити швидкість або зупинитися. Однак цього не зробив і допустив наїзд.
Пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження та загинув на місці. Експерти встановили, що смерть настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася множинними переломами, ушкодженнями внутрішніх органів та масивною внутрішньою кровотечею.
Водночас пішохід перебував у стані сильного алкогольного сп’яніння — у його крові було 3,17 проміле етилового спирту.
Слідство вважало, що водій міг уникнути ДТП
Водія обвинувачували за ч. 2 ст. 286 КК України. Сторона обвинувачення стверджувала, що він порушив, зокрема, пункт 12.3 ПДР, не вживши заходів для зменшення швидкості після виникнення небезпеки. Саме це порушення, на думку обвинувачення, перебувало у причинному зв’язку зі смертю пішохода.
Щоб встановити, чи мав водій можливість уникнути наїзду, провели експертизу. Експерт дійшов висновку, що така можливість була, але цей висновок ґрунтувався, зокрема, на даних слідчого експерименту, під час якого визначили відстань видимості пішохода — 59,8 метра.
Суди поставили під сумнів достовірність цього показника. Під час експерименту належним чином не відтворили темп руху пішохода, його траєкторію та зближення з автомобілем, а також умови освітлення. Автомобіль під час експерименту просто відсунули назад, після чого й визначили відстань у 59,8 метра. Водночас на відео ДТП було видно, що аварія сталася у темну пору доби, а назустріч Audi рухався автомобіль із увімкненими фарами. Тому суди не визнали доведеним, що водій дійсно міг побачити пішохода саме з відстані 59,8 метра.
Відтак під сумнівом опинилося і ключове вихідне дане експертизи. А без достовірної відстані видимості неможливо визначити, коли для водія виникла небезпека та чи мав він достатньо часу для гальмування.
У результаті висновок експерта про технічну можливість уникнути ДТП не усунув розумних сумнівів у винуватості водія.
Прокурор наполягав, що експеримент був законним
Прокурор та представник потерпілої не погодилися з висновками судів. Вони зазначали, що слідчий експеримент проводився за участю понятих, а інший — за участю самого водія та двох його захисників. Крім того, сторона обвинувачення наголошувала, що КПК не встановлює детальної методики проведення кожного слідчого експерименту.
Однак Верховний Суд звернув увагу, що допустимість доказу та його достовірність — це різні питання. Навіть якщо відомості, отримані під час експерименту, є допустимим джерелом доказів, це ще не означає, що вони достовірно відображають обставини ДТП і можуть самі по собі підтверджувати вину.
У цій справі ключовим було саме те, чи можна вважати достовірними вихідні дані, на яких ґрунтувалася експертиза. Оскільки суди поставили під сумнів встановлену під час експерименту відстань видимості пішохода, експертний висновок не зміг підтвердити причинний зв’язок між діями водія та смертю потерпілого.
Сторона обвинувачення також посилалася на відеозапис із камери грального клубу «TRAFFIC», яка була встановлена на фасаді будівлі на проспекті Гагаріна, 4А та зафіксувала момент ДТП.
Проте Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності відео смертельної ДТП не доводить вини водія. Для відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК необхідно встановити не лише факт наїзду, а й конкретне порушення ПДР та причинний зв’язок між ним і смертю пішохода.
Водночас відеозапис не містив усіх необхідних даних, які дозволили б достовірно визначити момент виникнення небезпеки, відстань видимості пішохода та можливість водія вчасно загальмувати. Тому він не усунув сумнівів, які виникли щодо результатів слідчого експерименту та експертного висновку.
Верховний Суд залишив у силі виправдувальний вирок
Таким чином, факт ДТП та наїзду автомобіля на пішохода не заперечувався. Однак для обвинувального вироку цього було недостатньо: сторона обвинувачення мала довести поза розумним сумнівом, що водій порушив правила дорожнього руху і саме це порушення перебувало у причинному зв’язку зі смертю пішохода.
На думку судів, належних і достатніх доказів такого причинного зв’язку сторона обвинувачення не надала. Відтак сумніви щодо доведеності вини були витлумачені на користь обвинуваченого.
Верховний Суд також нагадав, що касаційний суд не встановлює заново фактичні обставини справи та не переоцінює докази, якщо суди попередніх інстанцій надали їм належну оцінку.
У підсумку ВС залишив без змін виправдувальний вирок водієві та рішення апеляційного суду, а касаційні скарги прокурора і представника потерпілої — без задоволення. Постанова є остаточною.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
