Рассвет-3 не виходить на потрібну орбіту: що задумала РФ

Російська компанія "Бюро 1440" розгортає супутникову систему "Рассвет-3", яку РФ запроваджує як аналог Starlink. Однак перша група апаратів, запущена ще 23 березня 2026 року, досі не на робочій висоті.

До цільової орбітитак і не дотягнули

Перший запуск "Рассвет-3" відбувся, як відомо,23 березня з космодрому Плесецьк за допомогою ракети-носія "Союз-2.1б". Тоді на орбіту вивели 16 апаратів.

Росіяни очікували, що супутники поступово розійдуться по орбіті та піднімуться до робочої висоти. Проте цього сценарію повністю реалізувати не вдалося. На сьогодні вже відомо, що один із супутників першої партії зійшов з орбіти, а решта апаратів тривалий час залишалися нижче початково заявленої позначки 800 км.

При цьому за даними, оприлюдненими ще влітку, частина супутників перебувала на висотах близько 500-520 км.

Це породило припущення, що "Бюро 1440" могло переглянути початкову концепцію та фактично орієнтуватися на нижчу робочу орбіту, пише українське видання Defense Express.

Чи дійсно це так і чому вони можуть залишатися на нижчій висоті? Розгортання супутникового угруповання, за словами фахівців - це не просто виведення апаратів у космос: після старту супутники, які доставляються однією ракетою, мають розійтися на необхідні позиції, щоб сформувати рівномірне угруповання навколо Землі.

Логічно виконувати частину таких маневрів на нижчих орбітах: для зміни взаємного положення апаратів потрібно витрачати паливо, а маневри на нижчій висоті можуть бути етапом підготовки до подальшого розгортання.

Саме тому тривале перебування частини першої групи на висоті близько 500 км саме по собі ще не доводить, що супутники остаточно "застрягли". Водночас затримка з виходом на початково заявлену висоту 800 км залишається помітною особливістю програми.

Втім 19 липня "Бюро 1440" здійснило другий пакетний запуск - ще 16 супутників "Рассвет-3". Їх також вивела ракета "Союз-2.1б". На початку серпня всі 16 апаратів другої партії перебували на опорній орбіті приблизно 316-323 км. Тобто їхня ситуація відрізнялася від першої групи: супутники ще мали пройти етап поступового підняття та розведення.

"Чим більша висота, тим менше потрібно супутників, щоб покрити ту чи іншу територію. Тобто якщо йдеться про 800 км, то їх знадобилося б набагато менше, ніж на висоті 500 км. У Маска майже 11 тисяч супутників, але в Росії й не стоїть завдання глобального покриття. Приватна компанія хотіла покрити територію Росії, а тепер у росіян уже ідея фікс - покрити територію України, щоб через ці супутники в режимі реального часу можна було наводити повітряні та морські засоби ураження на будь-яку точку на території України. Тому, ймовірно, вони змінили плани й висоту розгортання і зараз тестують нижчі орбіти, щоб передавати відео в режимі реального часу з найкращою якістю", - зазначає колишній радник голови Державного космічного агентства України Андрій Колеснику коментарі УНІАН.

Ілюстрація роботи російських супутників Рассвет

Однак говорити про повноцінне формування великої мережі дуже й дуже зарано. За оприлюдненими планами, до кінця 2026 року російська програма передбачала значно більше запусків.

Це підтверджує журналіст Анатолій Зак у коментарі Радіо Свобода, звертаючи увагу на принципову різницю між "Рассвет" і Starlink: SpaceX запускає супутники з дуже високою частотою, тому може компенсувати окремі втрати. Для російської програми така модель поки недоступна.

Він також називає 292 супутники мінімально необхідною кількістю для нормальної роботи системи та ставить під сумнів здатність "Бюро 1440" вивести їх на орбіту у заявлені строки.

До речі, станом на 17 вересня Росія підтверджено втратила щонайменше один супутник "Рассвет-3": він зійшов з орбіти та згорів в атмосфері. Ще кілька апаратів перебувають на значно нижчих орбітах.

Тож аналітик Якуб Яновський вважає, що за нинішніх темпів запусків повноцінне розгортання "Рассвету" може тривати роками. За його оцінкою, навіть оптимістичний сценарій передбачає готовність системи не раніше кінця 2028 року.

"І це на тлі вкрай стислих термінів виконання поставлених завдань без урахування всіх обмежень, тобто санкцій", - зауважує військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив"  Олександр Ковленко.

Проблеми не лише з темпом запусків

Іншим вузьким місцем системи можуть стати користувацькі термінали. Через характеристики російської системи вони можуть бути більшими та важчими за Starlink, а компонентна база залишається проблемним питанням.

Ще однією проблемою для подальшого розгортання системи може стати ситуація з російським РКЦ "Прогрес" у Самарі. Саме це підприємство виробляє ракети-носії сімейства "Союз-2", які використовувалися для запуску супутників "Рассвет-3". Обидві серійні партії - у березні та липні 2026 року - вирушили в космос саме на "Союз-2.1б».

Нагадаємо, 15 серпня 2026 року по промисловому об'єкту в Самарі було завдано удару. Тоді Генштаб ЗСУ повідомив про ураження виробничого цеху, де здійснювалося складання двигунів для ракет-носіїв типу "Союз", а також про пожежу площею близько 5 тисяч квадратних метрів.

Супутникові знімки, оприлюднені після цієї атаки, також свідчили про пошкодження об'єктів РКЦ "Прогрес". За даними незалежних публікацій, один з ударів припав на цех підприємства, де виробляють ракети сімейства "Союз-2".

Це важливо саме в контексті "Рассвет-3": для створення повноцінної супутникової мережі потрібні регулярні запуски десятків і сотень апаратів. Якщо виробничі можливості підприємства будуть обмежені, це потенційно може вплинути на темпи подальшого розгортання угруповання.

Втім, робити висновок про масштаб і тривалість такого впливу поки зарано. На жаль, РКЦ "Прогрес" продовжує працювати, а російська сторона не оголошувала про припинення виробництва ракет "Союз-2" (сподіваємося, що це все-таки незабаром станеться).

Що ж це означає для "Рассвет-3"? Станом на вересень 2026 року російська система має вже 32 апарати, запущені двома серійними партіями. Проте перша група досі не продемонструвала повного переходу на початково заявлену орбіту 800 км, а друга лише проходить етап розгортання.

Тому нинішня ситуація більше схожа на тривалий процес формування угруповання, ніж на вже готову альтернативу Starlink.

Окремим питанням залишається темп майбутніх запусків. Саме він покаже, наскільки швидко Росія зможе перетворити окремі групи "Рассвет-3"на повноцінну супутникову мережу.

Ірина Носальська