6 жовтня 1926 року Станиславівська міська рада зібралася на перше після літніх канікул засідання. 41 радний обговорював будівництво міського житла на вулиці Голуховського, фінансування театру імені Александра Фредра, податки, шкільне районування та можливу купівлю цегельні «Pezetu».
Окремі дискусії виникли через переведення дітей до шкіл на протилежних кінцях міста та публікації у варшавській газеті «Głos Prawdy», яка критикувала міську владу. Засідання завершилося о 22:00, а на наступному закритому етапі депутати вирішили подати судову скаргу на члена податкової комісії.
Вшанували захисників Станиславівської фортеці
Як повідомля “Курєр Станіславівський” (№323 від 10.10.1926 р.), засідання відбулося в середу, 6 жовтня 1926 року, за участю 41 члена міської ради. Головував президент ради Вацлава Хованця.
Перед розглядом порядку денного він нагадав про оборону Станиславівської фортеці 250 років тому. За його словами, польське військо чисельністю 3000 вояків під проводом Яна Денненмарка, командувача кіннотою, та Яна Камінського, коменданта місцевої залоги, успішно протистояло турецьким військам, чисельність яких, як зазначалося у виступі, сягала 100 тисяч осіб.
Хованець запропонував увічнити пам’ять захисників фортеці, встановивши меморіальну таблицю в залі міської ради. Присутні вислухали його промову стоячи й одностайно підтримали ініціативу.
Крім того, за пропозицією радного й посла Загайовського, вирішили звернутися до керівництва середніх і народних шкіл із проханням організувати вшанування цієї історичної річниці за участю учнів.
Через будівництво на вулиці Голуховського виникла суперечка
Одним із перших питань, яке викликало дискусію, став протест місцевої фірми. Її представники були незадоволені тим, що магістрат не доручив їм будівництво міського будинку на вулиці Голуховського (нині – Чорновола).
Після того як секретар міської ради зачитав звернення підприємства, до обговорення долучилися радні Зіобровський, доктор Лауфер, Ясінський і Коханський.
Голова Хованець пояснив, що інтереси міської громади вимагали передати роботи фірмі, яку обрав магістрат. У підсумку депутати одностайно підтримали пропозицію Зіобровського припинити розгляд протесту.
До питання будівництва на вулиці Голуховського повернулися пізніше, коли рада розглядала додаткові бюджетні витрати. За доповіддю радного Гіфтера затвердили додаткові кредити на спорудження житлового будинку на цій вулиці. Фінансування мали забезпечити коштом кредиту Закладу страхування від нещасних випадків.
Отже, на одному засіданні депутати розглянули і конфлікт із фірмою, яка претендувала на будівельний підряд, і фінансування самого міського будівництва.
До міської громади прийняли 24 особи
За доповіддю радного Лещинського міська рада розглянула питання набуття належності до міської громади.
Дванадцять осіб прийняли на підставі десятирічного проживання в місті. Ще 12 осіб могли вступити до громади після сплати відповідного збору. Одній людині пообіцяли надати таке право після отримання польського громадянства.
У промислових справах міська рада надала 13 позитивних і дві негативні оцінки.
Театру імені Александра Фредра збільшили субсидію
Чимало уваги приділили фінансуванню культурних установ. Міська рада вирішила збільшити передбачену бюджетом на 1926 рік субсидію театру імені Александра Фредра на 3600 злотих.
Спочатку на театр заклали 8400 злотих. Після ухвалення додаткового фінансування загальна сума субсидії становила 12 тисяч злотих.
Радний Гаубеншток запропонував під час підготовки бюджету на 1927 рік розглянути потреби пристосування театральної будівлі та передбачити кошти для товариства імені Монюшка. Його ініціативу підтримали радні Вайс і Ясінський. Рада ухвалила відповідну резолюцію.
Податкові пільги для домовласників не погодили
Окремим пунктом порядку денного стала пропозиція магістрату скасувати 50% міської надбавки до державного податку на нерухомість за 1926 рік для певної категорії домовласників.
Ішлося про власників, які повністю проживали у власних будинках, що мали не більше трьох житлових приміщень і не використовувалися для промислових чи торговельних цілей. Пільга стосувалася міської надбавки до державного податку, яку в джерелі названо також дорожнім податком.
Питання викликало кілька зустрічних пропозицій. Проте жодна з них не набрала необхідної більшості голосів, тому справу передали на розгляд фінансово-бюджетної комісії.
Рада також затвердила повернення однієї п’ятої частини міської участі у витратах на утримання державної поліції за 1924 рік. Сума становила 14 311 злотих. Джерелом покриття цих витрат мали стати збільшені надходження від податку на торгівлю та промисловість.
У Станиславові встановили надбавки на алкоголь
На 1927 рік депутати визначили міські надбавки до державних патентних зборів для підприємств, які виробляли або переробляли спирт, а також для місць продажу спиртних напоїв.
Для підприємств із виробництва та переробки спирту надбавка становила 100% державного патентного збору. Для місць продажу алкогольних напоїв її встановили на рівні 200%.
Радний Гаубеншток пропонував запровадити однакову 100-відсоткову надбавку в обох випадках, однак його ініціатива не отримала більшості голосів.
На вулицях Сапєжинській і генерала Желіговського затвердили план регулювання
Окреме рішення стосувалося міського планування. Радний доктор Ференсевич представив питання регулювання вулиць Сапєжинської та генерала Желіговського (сучасні вулиці Незалежності та Бандери).
Міська рада затвердила план регуляційних ліній, підготовлений технічним відділом магістрату. Таке регулювання передбачало визначення ліній і меж вулиць відповідно до міського плану.
Водночас у газетній хроніці не наведено подробиць про конкретні ділянки, зміну ширини вулиць чи будинки, яких могло стосуватися рішення. Тому встановити ці деталі лише за повідомленням неможливо.
Школу імені королеви Ядвіги мали утримувати до кінця навчального року
Без дискусії депутати ухвалили термінову пропозицію магістрату про продовження утримання VIII і IX класів при народній школі імені королеви Ядвіги в Станиславові до завершення 1926/1927 навчального року.
Фінансування передбачало оплату праці двох або трьох учителів X групи, ступеня «b». Кількість педагогів залежала від числа записаних учениць, батьки яких погодилися сплачувати відповідну шкільну плату.
Новий шкільний будинок на вулиці Матейки врахували під час розподілу учнів
Після завершення основного порядку денного радний Коханський порушив питання переведення дітей із одних народних шкіл до інших, розташованих на протилежних кінцях Станиславова.
Він запропонував перевірити, чи справді учнів змушують відвідувати навчальні заклади далеко від місця проживання, та, якщо це підтвердиться, домогтися втручання магістрату. Рада визнала пропозицію терміновою.
Під час обговорення радні доктор Епштейн і Богданович навели конкретні приклади того, що вважали неправильним розподілом школярів між навчальними закладами. Ясінський припустив, що шкільні органи керувалися не недоброзичливістю, а технічними міркуваннями.
Голова Хованець пояснив, що місцева шкільна рада за участю керівників усіх народних шкіл розробила нові райони обслуговування. Під час роботи враховували карти міста та зручність транспортного сполучення. Метою було впорядкувати розподіл учнів і припинити хаос, який, за словами голови, існував раніше.
Важливою обставиною стало відкриття нового шкільного будинку на вулиці Матейки. Його появу також враховували під час визначення нових районів обслуговування народних шкіл.
За словами Хованця, місцева шкільна рада передбачала можливі проблеми під час запровадження нової системи, тому постановила перевірити, чи правильно виконали ухвалене рішення. Після скарг депутатів голова пообіцяв прискорити контроль і виправити виявлені недоліки.
Гайковський поскаржився на освітлення вулиці Божничої та огорожу школи Міцкевича
Під час завершальної частини засідання радний Гайковський порушив ще два міські питання. Перше стосувалося недостатнього вуличного освітлення в районі вулиці Божнича (нині – вул. Труша). Друге — огорожі школи імені Міцкевича.
Газетна хроніка фіксує ці звернення, однак не містить докладнішого опису стану освітлення, кількості ліхтарів, характеру проблем з огорожею чи конкретних рішень ради щодо цих питань.
Тому можна стверджувати, що радний привернув увагу міської влади до обох проблем, але не можна робити висновок, що того вечора затвердили певні роботи або виділили на них кошти.
Чому місто не придбало цегельню «Pezetu»
Найгостріша дискусія розгорнулася наприкінці засідання. Радний і посол Загайовський порушив питання критики міського управління, яка лунала на зборах власників нерухомості перед літніми канікулами та з’являлася в публікаціях варшавської газети «Głos Prawdy» («Голос правди»).
Він наголосив, що міська рада повинна висловити спільну позицію. Хоча критика була спрямована передусім проти керівника міського управління, відповідальність за господарювання в місті, на його думку, ніс увесь магістрат.
Загайовський також попросив пояснити, чи відбулося придбання цегельні «Pezetu» (власник Юзеф Урабн, вул. Зосина Воля-Коновальця 83), про яку багато говорили й писали.
У відповідь Хованець заявив, що діяльність магістрату ґрунтувалася на рішеннях міської ради. Він висловив переконання, що ухвалені рішення були доцільними та спрямованими на благо міста.
Голова також стверджував, що опоненти, прикриваючись об’єднаннями власників нерухомості, переслідують інші цілі, ніж захист громадян, які вважають себе скривдженими.
Окремо Хованець пояснив, чому місто не придбало цегельню «Pezetu». Навесні 1926 року міська громада справді цікавилася купівлею підприємства, оскільки воно могло забезпечувати міські будівельні проєкти власною цеглою.
Однак «Zakłady ceramiczne» — назву підприємства в джерелі подано саме так — не погодилися з умовами, затвердженими міською радою. Через це придбання втратило актуальність. За словами Хованця, повернутися до питання могли навесні наступного року.
Радні виступили на захист міського управління
Після пояснень голови слово взяв Зіобровський. Він розкритикував нападницький тон статей «Głos Prawdy», стверджуючи, що ті не містять конкретних фактів, а натомість поширюють наклепи. Це була оцінка самого радного, зафіксована в газетній хроніці.
Доктор Лауфер зауважив, що немає достатніх підстав для полеміки з газетними публікаціями. Однак, оскільки питання вже винесли на повне засідання ради, він наголосив: події в магістраті протягом останніх трьох років були результатом колективної волі міської ради, а не особистих рішень окремих посадовців.
Лауфер запропонував ухвалити заяву про повну солідарність із міським управлінням, особливо з головою Хованцем, і спільну відповідальність за всі дії магістрату та діяльність керівника міського управління.
Загайовський додатково запропонував звернутися до воєводи з проханням, якщо до нього надходили скарги щодо міського господарювання, призначити якнайретельніше розслідування та публічно оприлюднити його результати.
Останнім виступив Коханський. Він різко розкритикував те, що назвав закулісною діяльністю групи інтриганів, і заявив про свою повну солідарність із попередніми промовцями.
Обидві пропозиції — доктора Лауфера та Загайовського — поставив на голосування заступник керівника міського управління Домбровський. Міська рада підтримала їх одностайно, під оплески присутніх.
Відкрите засідання завершилося о 22:00.
Після закритого засідання вирішили подати судову скаргу
Після завершення відкритого засідання депутати провели закрите засідання, яке наприкінці знову оголосили відкритим.
На ньому розглянули справу про образу всіх членів міської ради з боку одного з членів оціночної комісії з податку на прибуток.
За результатами обговорення рада постановила подати проти цього чоловіка судову скаргу.
Радні, які також входили до складу податкових комісій, заявили, що складають свої повноваження в цих органах. Своє рішення вони пояснили небажанням засідати разом із людиною, яка, за їхніми словами, висувала безпідставні звинувачення.
Так завершилося засідання Станиславівської міської ради 6 жовтня 1926 року. За один вечір депутати розглянули питання міського будівництва, податків, освіти й культури, а також відкрито обговорили конфлікт навколо діяльності магістрату та критики в пресі.
Читайте в ПІК:
- Перший кіносеанс у Станіславові: як це було (ВІДЕО)
- Біг, стрибки, стрільба і теніс: яким був спорт на Прикарпатті 100 років тому
- Пожежі, нерозірвані снаряди та викрадений велосипед: надзвичайна хроніка Станіславова 1926 року
- Ретро: як Станіславів здійснив світлову революцію (ВІДЕО)
- Податки, театр, злочини, спорт і подорожі на Говерлу: чим жив Станіславів 100 років тому
- Кав’ярні, пиво, мода і «ліки від усіх хвороб»: що рекламували у Станиславові 100 років тому