У Всесвітній день ментального здоров’я, який ми відзначаємо 10 жовтня, розповімо історію жінки, яка знає про підтримку не лише з професійного досвіду.
Рівненщину Ольга полюбила ще до війни. У 2020 році її вразили зелені вулиці, а парк Шевченка став любов’ю з першого погляду. Жінка зізнається, що влітку могла просто сидіти в тіні дерев і годинами милуватися їхньою красою. Тоді вона ще не знала, наскільки важливим цей край стане для неї згодом…
Свій професійний шлях на Рівненщині Ольга розпочала в Луганському державному медичному університеті, який через війну вже вдруге пережив релокацію. Згодом знайшла себе в новому напрямі — долучилася до Всеукраїнської програми «Ти як?» і стала консультанткою Городоцької громади.
«У моєму житті настав період змін, що привів мене до нового професійного напряму та людей, які відіграли важливу роль у моєму становленні. Однією з них стала Олена Бобровська — керівниця КЗ "Денний центр соціально - психологічної допомоги" РОР і Регіональний координатор Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?», а також її команда.
Мене прийняли як свою. Я мала можливість спостерігати за роботою консультанток перших хвиль програми під керівництвом Олени. Коли оголосили набір третьої хвилі, я вже чітко розуміла, що хочу долучитися. Тому сама виявила ініціативу стати консультанткою громади», — каже Ольга.
Так Рівненщина стала для жінки не просто місцем проживання, а місцем особистісного й професійного становлення.
«Тут я отримала можливість реалізувати свої здібності, знайти однодумців і відчути підтримку в процесі інтеграції в нове суспільство. Я переконалася, що готовність працювати, бути відкритою до змін і докладати зусиль допомагає знаходити людей, які стають важливою частиною твого життя», — ділиться Ольга Подрєзова.
Водночас власний досвід навчив Ольгу важливої речі: не завжди легко зрозуміти, що тобі самому потрібна допомога.
Вимушений переїзд, невизначеність і постійна адаптація до нових обставин поступово даються взнаки. Жінка зізнається, що й сама пережила період, коли не могла зрозуміти, що з нею відбувається. Усвідомила це, коли організм почав сигналізувати про виснаження.
«Звернення до психолога чи психіатра — це не слабкість і не привід для сорому. Це відповідальне ставлення до себе та свого здоров’я. Особливо в той час, у якому ми живемо», — говорить вона.
Сьогодні Ольга працює консультанткою програми «Ти як?», а також соціальною працівницею й керівницею мобільної бригади соціально-психологічної допомоги UNFPA, імплементаційний партнер БФ «Рокада».
Разом із командою підтримує людей, які постраждали від домашнього та гендерно зумовленого насильства.
Вона допомагає тим, кому довелося пережити страх, біль і втрату відчуття безпеки. І добре розуміє, наскільки важливо, щоб людина в складний момент не залишилася сама зі своїми переживаннями.
Цю історію розповідаємо саме сьогодні, бо ментальне здоров’я стосується кожного з нас.
Ми звикаємо триматися, виконувати свої обов’язки, дбати про близьких, підтримувати інших. Іноді настільки, що не помічаємо власної втоми. Або помічаємо, але переконуємо себе, що треба ще трохи потерпіти.
Досвід Ольги нагадує: не обов’язково чекати, поки стане зовсім важко. Можна говорити про свій стан, звертатися до фахівців і приймати допомогу.
Сьогодні Рівненщина для Ольги — другий дім. Тут вона знайшла справу, однодумців і людей, яких називає своєю другою родиною.
За інформацією Рівненської ОВА
Читайте також: Психологів і кінологів поліції Рівненщини відзначили за внесок у розвиток ментального здоров’я