Роками не живете у квартирі — але не втрачаєте права на неї: Верховний Суд назвав вирішальну умову
Сам по собі факт, що людина роками не проживає у квартирі чи кімнаті в гуртожитку, ще не означає автоматичної втрати права користування житлом. Якщо відсутність має поважні причини, а особа зберігає намір ставитися до цього житла як до свого постійного місця проживання, суд може відмовити у задоволенні такого позову. Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 750/3751/23.
Обставини справи
Позивачка, яка була наймачем кімнати в колишньому гуртожитку, звернулася до суду з позовом про визнання іншої зареєстрованої особи такою, що втратила право користування житлом. Вона зазначала, що відповідачка фактично не проживає у спірному приміщенні з 2015 року, тому просила припинити її право користування квартирою.
Справа вже розглядалася Верховним Судом. У грудні 2023 року Касаційний цивільний суд скасував попередні рішення про задоволення позову та направив справу на новий розгляд, звернувши увагу, що суди повинні з’ясувати, чи були поважними причини тривалої відсутності відповідачки та чи зберігала вона намір ставитися до спірного житла як до свого постійного місця проживання.
Під час нового розгляду суди встановили, що відповідачка була зареєстрована у спірному житлі ще з 2004 року, тобто задовго до вселення сім’ї позивачки. Через те, що квартира фактично складається з однієї кімнати і її площа не дозволяла одночасно проживати двом сім’ям, відповідачка за проханням коменданта гуртожитку проживала в іншій кімнаті. При цьому вона укладала договори піднайму на частину спірної кімнати та здійснювала оплату за проживання і комунальні послуги, що суди врахували як доказ збереження її зв’язку зі спірним житлом.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що непроживання відповідачки було вимушеним і зумовлене об’єктивними обставинами, а тому відмовили у задоволенні позову.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційний цивільний суд залишив ці рішення без змін.
Верховний Суд нагадав, що відповідно до статей 71 та 72 Житлового кодексу України особа може бути визнана такою, що втратила право користування житлом, лише за наявності двох обов’язкових умов:
- вона не проживає у житлі понад шість місяців;
- така відсутність є без поважних причин.
При цьому саме на позивача покладається процесуальний обов’язок довести, що відповідач був відсутній у житлі понад строки, визначені статтею 71 ЖК України, і що така відсутність була без поважних причин. Житлове законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин, тому їх наявність суд оцінює у кожній конкретній справі з урахуванням усіх встановлених обставин.
У цій справі суди встановили, що відповідачка не проживала у спірній кімнаті не через втрату інтересу до неї, а тому, що площа житла не дозволяла проживати там одночасно двом сім’ям. Водночас суди визнали, що спірне житло залишалося її єдиним житлом, у якому вона була зареєстрована, а її відсутність була вимушеною. За таких обставин підстав для припинення права користування житлом немає.
Також Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги про необхідність сформувати нові правові висновки щодо поняття житлової площі, видачі ордера на зайняте приміщення та розподілу тягаря доказування. Суд зазначив, що ці питання не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки предметом розгляду було виключно встановлення наявності чи відсутності підстав для втрати права користування житлом через тривалу відсутність.
Крім того, КЦС ВС погодився з відмовою судів у виклику свідків, оскільки сам факт непроживання відповідачки ніким не заперечувався. Натомість вирішальним для розгляду справи було встановлення поважності причин такої відсутності, а не сам факт непроживання.
Правова позиція Верховного Суду
Верховний Суд підтвердив усталену практику, відповідно до якої сама лише тривала відсутність особи у житлі не є достатньою підставою для втрати права користування ним. Суд повинен встановити, чи була така відсутність без поважних причин, а процесуальний обов’язок доведення цих обставин покладається саме на позивача. Крім того, при вирішенні таких спорів необхідно з’ясувати, чи зберігала особа намір ставитися до спірного житла як до свого постійного місця проживання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
