На Алеї Слави зібралися рідні, побратими, керівництво громади та небайдужі мешканці, щоб віддати останню шану Захиснику.

Духовенство спільно з присутніми помолились за вічний спочинок душі Воїна. Тужливі молитви стали відображенням болю та гіркоти втрати. Останній шлях Героя був скроплений сльозами та живими квітами, як символом скорботи та вічності…

Сергій народився 9 березня 1988 року. Він зростав у родині, де цінували працю, щирість і взаємну підтримку. Мав сестру та брата, з якими був по-справжньому близький. Мав гарні та довірливі стосунки з батьками, яких любив та поважав. Його дитинство й юність минули у рідному місті Ромни — місті, яке сформувало його як людину. Навчався у Роменській загальноосвітній школі №7, згодом здобував освіту у Роменській вечірній школі. Пізніше родина переїхала до села Пустовійтівка, яке стало для нього новою домівкою.

Сергій був людиною праці. Мав, як кажуть у народі, «золоті руки». Працював будівельником у різних куточках України, ніколи не цурався важкої роботи й завжди виконував її сумлінно та відповідально. У його руках робота справді кипіла, бо він умів і любив те, що робив, вкладаючи в кожну справу частинку себе.

За характером був спокійним, врівноваженим, щирим. Він не любив гучних слів, але його вчинки говорили більше за будь-які обіцянки. Умів підтримати добрим словом, допомогти ділом і завжди тримав своє слово.

Для рідних Сергій був опорою й захистом — турботливим, уважним, надійним сином і братом. Для друзів — вірним і справедливим товаришем, людиною, на яку можна було покластися у будь-яку хвилину. Він умів бути поруч — тихо, без показної героїки, але по-справжньому.

21 липня 2025 року Сергій був призваний Роменським РТЦК до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у місті Житомир. Потім розпочав військову службу навідником у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді. Солдат Сергій ПЕТРАШ з честю виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Мав повагу та авторитет серед побратимів.

26 жовтня 2025 року під час чергового бойового завдання наш Воїн отримав поранення. Почалося тривале лікування у місті Києві, а згодом — реабілітація у рідному місті Ромни.

Захисник Сергій ПЕТРАШ завжди мріяв про Перемогу України. Але війна внесла свої корективи, змінивши всі земні плани нашого Героя. На жаль, серце нашого Захисника не витримало.

6 лютого 2026 року Сергій Володимирович ПЕТРАШ помер від гострої серцево-судинної недостатності.

Сергію назавжди 37 років…

У Сергія залишилися батьки, син, брат та сестра.

Серце Захисника зупинилося, але його подвиг народився на війні і назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, любив і поважав. Він віддав своє здоров’я і життя за свободу України, за мирне майбутнє кожного з нас.

Україна втратила вірного сина, громада — мужнього Воїна. Його відданість, сила духу та любов до Батьківщини назавжди залишаться прикладом для всіх нас, повідомили в мерії Ромен.

Світла та вічна пам’ять Воїну — ПЕТРАШУ Сергію Володимировичу!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!