Росія втратила головний шлях для експорту зерна: Чому Кремль не може знайти заміну
Росія намагається переорієнтувати експорт зерна на інші маршрути після різкого скорочення поставок через Чорне море. Однак створити повноцінну альтернативу південним портам у короткі терміни Кремль не може, повідомила Служба зовнішньої розвідки України, передають Патріоти України.
За даними СЗР, у другій декаді вересня Росія експортувала лише 347 тисяч тонн пшениці. Для порівняння, за аналогічний період минулого року цей показник становив 1,3 млн тонн.
Особливо суттєво скоротилися обсяги через Новоросійськ. Цього року через порт пройшло лише 72,5 тисячі тонн пшениці проти 696 тисяч тонн роком раніше.
Москва намагається переорієнтувати частину вантажів на Балтійське море, північні регіони та Далекий Схід. Зокрема, зерно почав приймати термінал «Ультрамар» в Усть-Лузі. У вересні на його доставку залізницею надійшли заявки приблизно на 260 тисяч тонн.
Проте навіть за максимальної завантаженості цей маршрут зможе пропускати близько 500 тисяч тонн зерна на місяць. Для порівняння, південні порти Росії мають потужності понад 60 млн тонн на рік, а торік через них проходило майже 90% морського експорту російського зерна.
Ще одним варіантом Москва розглядає порт Мурманська. «РЖД» вже погодила першу партію зерна обсягом 40 тисяч тонн зі Ставропольського краю.
Перевагою Мурманська є можливість приймати великі судна та працювати протягом усього року. Водночас значна відстань від основних зернових регіонів Росії робить такий маршрут значно дорожчим.
За оцінками СЗР, додаткові витрати на доставку становлять 18–25 доларів за тонну. Для партії у 40 тисяч тонн це означає додаткові витрати приблизно на 720 тисяч – 1 млн доларів.
Паралельно Росія намагається збільшити експорт зерна до Китаю через так званий «Новий сухопутний зерновий коридор». У 2024 році ним перевезли 2,3 млн тонн зерна, у 2025-му — вже 5,8 млн тонн. На 2026 рік очікується близько 9 млн тонн.
Однак і китайський напрямок має серйозні обмеження. Йдеться про пропускну спроможність залізниці та зернових терміналів, високі тарифи, фітосанітарні вимоги та китайські квоти. Крім того, наразі немає протоколу для експорту російської озимої пшениці до Китаю.
У СЗР наголошують, що нові маршрути можуть частково компенсувати втрати Росії, але не здатні швидко замінити чорноморський напрямок.
Для створення масштабної альтернативи потрібні розвинена залізнична інфраструктура, елеватори й термінали, достатня кількість суден, страхування вантажів та стабільні покупці. Наразі можливостей портів Балтійського моря та Мурманська для цього недостатньо.
Проблеми з експортом російського зерна почали загострюватися ще в серпні після фактичного припинення роботи низки великих портів Чорного та Азовського морів. Тоді Росія могла експортувати лише близько 2,2 млн тонн пшениці — один із найнижчих показників за останні роки.
Додатковий удар по експорту завдали атаки безпілотників. У Новоросійську були обмежені можливості роботи трьох зернових терміналів, через які раніше сумарно експортували близько 25 млн тонн зерна на рік. Наприкінці липня також припинив роботу зерновий термінал у Тамані.