Розлучилися, але продовжили жити разом: суд скасував відмову у виплаті 15 млн грн колишній дружині загиблого військового
Колишня дружина загиблого військовослужбовця, яка після розірвання шлюбу продовжувала проживати з ним однією сім’єю, може претендувати на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця. Якщо факт проживання однією сім’єю вже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, Міністерство оборони повинно врахувати ці обставини під час вирішення питання про призначення допомоги. Такого висновку дійшов Вінницький окружний адміністративний суд.
Жінка оскаржила рішення комісії Міноборони, яким їй відмовили у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабміну №168, після загибелі військовослужбовця. Суд скасував це рішення та зобов’язав міністерство повторно розглянути її заяву з урахуванням встановлених судом обставин і правових висновків, викладених у рішенні.
Обставини справи
Позивачка перебувала із військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі з 1995 до 2019 року. У шлюбі народилися двоє дітей. Після розірвання шлюбу вони продовжили проживати однією сім’єю, вести спільне господарство та виховувати дітей.
У березні 2022 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. У грудні 2022 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу Мар’їнки на Донеччині.
У 2025 році жінка звернулася до Міністерства оборони із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Комісія Міноборони відмовила у призначенні виплати, дійшовши висновку, що подані документи не підтверджують належність заявниці до кола осіб, які мають право на отримання допомоги. Зокрема, у Міністерстві вказували на відсутність документів, які підтверджували б її право на пенсію у зв’язку із втратою годувальника або статус утриманця загиблого військовослужбовця.
Не погодившись із таким рішенням, жінка звернулася до адміністративного суду.
Що встановив суд
Ключове значення для вирішення спору мало інше судове рішення, яке набрало законної сили ще у липні 2025 року.
Вінницький міський суд встановив, що після розірвання шлюбу сторони з березня 2019 року до дня загибелі військовослужбовця проживали однією сім’єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, а також що позивачка перебувала на його утриманні.
Адміністративний суд зазначив, що ці юридично значущі обставини вже підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому Міністерство оборони повинно було врахувати їх під час розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги.
Суд звернув увагу, що стаття 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає окремі категорії осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу: членів сім’ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця. При цьому члени сім’ї визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, який передбачає, що сім’ю можуть становити особи, які спільно проживають, ведуть спільний побут та мають взаємні права й обов’язки.
За висновком суду, рішення цивільного суду підтверджує саме ті обставини, які Міністерство оборони мало врахувати під час вирішення питання про призначення допомоги.
Чому суд не погодився з позицією Міноборони
Суд у справі 120/989/26 зазначив, що комісія Міноборони фактично не надала оцінки всім документам, поданим позивачкою, а зосередилася лише на відсутності підтвердження її статусу утриманця відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому чинне рішення суду про проживання сторін однією сім’єю та перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця залишилося поза належною оцінкою.
Також суд відхилив посилання Міністерства оборони на нові постанови Верховного Суду щодо незворотності дії Закону №3515-ІХ.
Суд пояснив, що ці рішення були ухвалені за інших фактичних обставин і стосувалися осіб, які ніколи не перебували із загиблим військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі. Натомість у цій справі сторони раніше перебували у зареєстрованому шлюбі, після його розірвання продовжили проживати однією сім’єю, а ці обставини підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Саме тому суд визнав релевантною правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 5 лютого 2025 року у справі №120/17960/23.
Окремо суд послався на принцип in dubio pro persona, відповідно до якого у разі неоднозначного тлумачення закону перевага має надаватися тому підходу, який найбільше захищає права людини. На думку суду, цей принцип підлягає застосуванню і в питаннях соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців.
Рішення суду
Вінницький окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував рішення комісії Міністерства оборони про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов’язав Міністерство оборони повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду. Крім того, суд стягнув із Міністерства оборони на її користь судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Водночас суд не зобов’язав Міністерство оборони безпосередньо призначити чи виплатити допомогу. Належним способом захисту порушеного права він визнав скасування незаконного рішення комісії та повторний розгляд заяви з урахуванням установлених судом обставин і правової оцінки, наведеної у рішенні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
