У Росії під час жнив 2026 року загострився дефіцит дизпалива, що може суттєво вплинути на темпи збирання врожаю, якість зерна та фінансову стійкість малих і середніх аграрних господарств.
Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України.
За даними СЗР, найскладніша ситуація склалася в південних регіонах РФ – Краснодарському та Ставропольському краях, Ростовській області, де збиральна кампанія традиційно стартує раніше. Ознаки паливної кризи також фіксують у Липецькій, Воронезькій, Тамбовській, Свердловській областях, Башкортостані та Якутії.
У розвідці зазначають, що станом на 1 липня в Росії обмолотили лише 1,3–1,5 млн гектарів зернових, тоді як на аналогічну дату 2025 року цей показник становив 4,2–4,6 млн гектарів. Водночас віцепрем'єр РФ Дмитро Патрушев публічно заперечив наявність системних проблем, однак не навів офіційних даних щодо площ збирання чи обсягів урожаю.
Ситуацію ускладнює й скорочення посівних площ. За інформацією СЗР, станом на 1 червня площі під ярими культурами зменшилися на 11,3% у порівнянні з минулим роком, а під озимими – на 7,4%.
У відомстві наголошують, що через нестачу пального аграрії ризикують не вкластися в оптимальні строки збирання. Після дозрівання зернових на проведення жнив відводиться лише 7–10 днів, після чого зерно починає осипатися, а несприятливі погодні умови можуть повністю зупинити роботу техніки.
За оцінками представників агропромислового комплексу Ростовської області, втрати врожаю через затримки можуть сягнути близько 15%.
На автозаправних станціях у багатьох регіонах утворюються черги, а продаж дизельного пального здійснюється за жорсткими лімітами – від 20 до 200 літрів на одного покупця. У багатьох випадках відпуск пального в резервуари чи каністри взагалі забороняють.
У СЗР звертають увагу, що один зернозбиральний комбайн за зміну споживає до 300 літрів дизелю, тому встановлені обмеження не забезпечують навіть одного повноцінного робочого дня.
Особливо складна ситуація спостерігається у віддалених районах. Зокрема, у Якутії фермери змушені долати 200–300 кілометрів, щоб придбати дозволені 200 літрів пального, яких вистачає лише на одну зміну роботи техніки.
Найбільш уразливими, за оцінкою української розвідки, залишаються малі та середні господарства, які не мають власних запасів пального або довгострокових контрактів із нафтопереробними підприємствами. Це може призвести до втрат урожаю, погіршення якості зерна та подальшого зниження рентабельності виробництва, адже витрати на пальне вже становлять близько 20% собівартості зерна.
У Службі зовнішньої розвідки України прогнозують, що найбільші ризики збережуться в регіонах із недостатньо розвиненою паливною інфраструктурою, значними відстанями між АЗС і господарствами та обмеженими можливостями для створення запасів пального.