Санаторій на місці родинного маєтку Максимовича на Канівщині повернули державі
Прокуратура повернула у власність держави санаторій на Михайловій горі у селі Прохорівка Черкаської області. На цьому місці раніше був родинний маєток Михайла Максимовича – українського науковця, першого ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
9 квітня Офіс генпрокурора повідомив, що за позовом Смілянської окружної прокуратури у суді витребувано на користь держави комплекс будівель колишнього санаторію на заповідних територіях села Прохорівка Канівського району.
У 1970-х роках на місці маєтку Максимовича збудували санаторний комплекс, що налічує 31 об’єкт. Загальна площа оздоровниці – 2,6 тис. м2, вартість – понад 300 млн грн.
«Встановлено, що комплекс нерухомості перебував у віданні ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” та за відсутності інвестицій значною мірою занепав. У 2020 році профспілкова організація протиправно його відчужила на користь жителя Київщини. Водночас власник нерухомості не проявляв інтересу до придбаного майна. Кошти за користування землею, на якій розташований санаторій, до місцевого бюджету не сплачував», – повідомили у генпрокуратурі.
Стан будівель на момент вилучення у приватного власника
Щоб зберегти санаторний комплекс, прокуратура подала позов до суду про його витребування на користь держави. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Однак в апеляційній інстанції прокуратура довела незаконність вибуття майна. Тепер комплекс будівель колишнього санаторію належатиме державі.
Маєток Максимовича, куди з’їжджалася інтелігенція
Санаторій розташований в межах парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Михайлова гора» (20 га), на місці родинного маєтку Михайла Максимовича. На території збереглися ще дві ботанічні пам’ятки – «Дуб Шевченка» та «Сосна Гоголя».
Михайло Максимович був фольклористом, етнографом, істориком, мовознавцем, запропонував власний етимологічний правопис «максимовичівку». Він працював ректором київського університету, але через поганий стан здоров’я пішов у відставку і переїхав на свій хутір. Пізніші його спроби повернутися до науково-академічної діяльності російське міністерство освіти блокувало, побоюючись українофільських поглядів Максимовича.
На успадкованих від батька землях на хуторі Михайлова Гора біля села Прохорівка у 1836-1841 роках Максимович збудував садибу, де займався наукою і літературою. Маєток налічував хату господаря, хатину для прислуги, клуню, кошару, льодовню, великий льох, стайню та парник. Площа налічувала 38 десятин із полем, городами, баштаном, квітниками, садом.
Хата Максимовича, яка згоріла 1979 року
Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції, сюди приїжджали Володимир Антонович, Яків Головацький, родина Кулішів, Микола Лисенко з хором. У червні 1859 року у Максимовича гостював Тарас Шевченко, тут працював над поемою «Марія», написав портрети господаря та його дружини Марії, зробив декілька ескізів природи, зокрема начерк пейзажу «Коло Канева». Дуб у парку, якому близько 600 років, названий на честь Шевченка. У Прохорівці його заарештували, через місяць звільнили, але змусили виїхати з України. Навідувався сюди і Микола Гоголь. У повісті «Вій» він використав матеріали з життя старої Прохорівки, описав Успенську церкву, збудовану 1774 року запорожцями.
Портрети подружжя Максимовичів
Максимович жив на хуторі до кінця своїх днів, там же в парку і похований 1873 року. Михайлову гору успадкували діти Максимовичів, після їхньої смерті вона перейшла у власність Всеукраїнської академії наук. 1922 року там влаштували агродослідну станцію, потім – будинок відпочинку, від 1970-х – туристичну базу профспілок. Хата, збудована нащадками Михайла Максимовича, згоріла 1979 року.