Шакшука замість сосисок, або Як у гімназії на Тальнівщині навчилися готувати «з душею»

Замість звичних каш та сосисок – куряче стегно в гірчичному соусі, салат із цвітної капусти й запашний борщ. У Соколівочці до нових стандартів харчування підійшли не формально, а зі справжньою турботою про дітей. Про те, як кухарки опановували рецепти Клопотенка, чому порожня тарілка є найкращою оцінкою їхньої праці та як у шкільній їдальні створюють домашній затишок, розповідає директорка закладу Катерина Мороз.

–

–Для нас це значно більше, ніж зміна меню. Ми прагнули докорінно змінити ставлення учнів до їжі. Починали крок за кроком: ретельно вивчали нові вимоги, повністю перебудовували роботу харчоблоку, переглядали технології приготування та рецептуру.

Та найголовніший виклик полягав у іншому – потрібно було відкрити учням сенс цих змін, пояснити, як тарілка їжі впливає на їхнє здоров’я й щоденне самопочуття. Ми розмовляли з ними на уроках, присвячували цьому виховні години, влаштовували захопливі загальношкільні заходи. Прагнули, щоб гімназисти не дивилися на незнайомі страви з пересторогою, а свідомо обирали корисне. Наша мета – закласти в них правильні звички на все життя.

Звісно, на початках давалися взнаки труднощі. Довелося звикати до суворих норм, по-новому поєднувати інгредієнти, точно вираховувати порції. Але нас надихала чітка думка: діти мають отримувати якісну, безпечну й ціннісну їжу. Сьогодні ми вже бачимо плоди цієї праці. Найбільша радість – спостерігати, як вони з апетитом та усмішкою з’їдають усе до останньої крихти.

–?

–Спершу кухарі поставилися до нових вимог із пересторогою. Роками всі звикли готувати за перевіреними рецептами, а тут довелося ламати старі звички. Проте згодом переконалися: корисні страви мають чудовий смак. Секрет криється у свіжих продуктах, оновлених технологіях і любові, з якою кухонна команда береться за справу.

Відділ освіти, молоді та спорту на чолі з Ларисою Барановською також подбав, щоб раціон був збалансованим і різноманітним. Ми регулярно чергуємо гарніри, овочеві, м’ясні й молочні страви. Так учні поступово відкривають для себе невідомі раніше гастрономічні поєднання. Коли тарілки після обіду залишаються чистими, а майстри чують щире «дякую», це і є найвища похвала для нашої кулінарної команди.

–?

–Ми готуємо за технологічними картками, створеними на основі збірника Євгена Клопотенка. Ці страви не є чимось чужорідним чи геть незнайомим. На столах залишаються звичні супи, каші, картопля, м’ясні частування й плов. Однак змінюється сам підхід: кухарі додають більше свіжих овочів, експериментують із духмяними спеціями й шукають нові поєднання інгредієнтів. Достатньо приправити знайому їжу дрібкою зелені чи незвичним соусом, як вона розкривається зовсім по-іншому. Звісно, діти не одразу приймають зміни. Ми не змушуємо їх силою, а м’яко виховуємо смак до здорової та різноманітної їжі. Коли спочатку лунає зацікавлене: «А що це таке?», а за хвилину тарілка вже порожніє – то наша маленька перемога. Виявилося, учні охоче куштують нове, якщо це приготовано майстерно.

За спостереженнями кухонної команди, найбільше дітям припали до душі домашня печеня зі свинини, традиційний борщ, запечене куряче стегно в гірчичному соусі, соковиті січеники й шніцелі. Дивують і сніданки: учні з апетитом смакують омлет із пряними травами і шакшуку, а також суп із зеленим горошком. Серед салатів лідирують поєднання томатів із солодким перцем, цвітної капусти з квасолею, а ще хрусткі огірки з петрушкою й часником. Улюбленим додатком, безперечно, залишається томатний кетчуп. Навіть самі назви в меню тепер звучать настільки апетитно, що розпалюють цікавість. Дітям кортить якнайшвидше дізнатися, що ж ховається за цими красивими словами.

–

–Усі продукти прибувають до харчоблоку чітко за нашими заявками й відповідно до потреб закладу. Щоразу ми прискіпливо оглядаємо кожну партію: перевіряємо свіжість, терміни придатності, маркування й сертифікати безпеки. Так само суворо стежимо за температурним режимом і правильним сусідством інгредієнтів у коморах та холодильниках. Окремо наша команда веде детальний облік за міжнародною системою НАССР. Це кропітка й відповідальна щоденна праця, адже ми годуємо учнів різного віку – від першокласників до випускників. Коли йдеться про їхнє здоров’я, жодні компроміси чи поступки неможливі.

–На нашій кухні працюють майстрині, які досконало знають свою справу й глибоко відчувають відповідальність за кожного учня. Кухар Анна Маслій і підсобна робітниця Наталія Шинкарюк щоранку переступають поріг їдальні з однією думкою:  нагодувати вихованців поживно, смачно й безпечно. Дбати про це в нинішні непередбачувані часи, під час повітряних тривог чи раптових вимкнень електрики – неабиякий виклик. Доводиться миттєво підлаштовуватися під обставини, переорієнтовувати роботу так, щоб гарячий обід був своєчасно, а в разі небезпеки – організовано й спокійно перейти до укриття.

Я безмежно ціную щоденний подвиг фахівчинь. За кожною порцією ховається ранній початок зміни, ретельна підготовка інгредієнтів, кулінарне чаклунство біля плит, прибирання й суворе дотримання чистоти. Це величезний обсяг невидимої праці, яку діти сприймають як належне. Завдяки Анні Володимирівні і Наталії Анатоліївні наша їдальня безперебійно працює всупереч усім труднощам. А найвища нагорода для кухарів, коли діти підбігають по добавку або щиро вигукують: «Дякуємо, було неймовірно смачно!».

–

–Модернізація кухні залишається для нас нагальною потребою. Крок за кроком ми намагаємося підтримувати харчоблок у належному стані, пильно стежимо за справністю техніки та вчасно лагодимо те, що виходить із ладу. Новітнє устаткування відчутно полегшило б руки нашим кухаркам і відкрило б простір для ще більшого розмаїття страв. Віримо, що згодом з’явиться змога оновити технічну базу.

–

–Зовнішній вигляд зали важить не менше, ніж смак страв на тарілці, адже культура поведінки за столом та естетика споживання – невіддільна частина виховання. В обідній залі ми зручно розставили столики, додали живих рослин, а стіни прикрасили картинами нашого колишнього учня Артема Мантули. Звісно, змінити все й одразу немає змоги, проте ми ретельно бережемо чистоту, лад і плекаємо  доброзичливу атмосферу.

Учням потрібні цілком земні речі: прибраний стіл, повага у спілкуванні, відсутність поспіху, коли можна спокійно насолодитися обідом і відпочити.

Переконана, що комфорт тримається не на стінах чи меблях. Увагою, добрим словом і щоденною турботою про вихованців його створюють люди.

–

–Життя вихованців – понад усе. Щойно лунає сирена, миттєво діє злагоджений алгоритм: дорослі й діти організовано прямують до укриття.

Якщо тривога застає посеред обіду, кухарі призупиняють видачу страв, а вчителі допомагають усім спокійно перейти в безпечне місце. Після відбою, коли дозволяє час і розклад занять, обов’язково повертаємося до перерваної трапези. Ми добре розуміємо: навіть найкорисніші та найсмачніші страви втрачають будь-який сенс, якщо під загрозою опиняється безпека дитини.

–

– Питна вода у сховищі є завжди, за цим ми стежимо невідступно. Коли ж тривога затягується, найперше наше завдання – підтримати вихованців, створити для них спокійні й стерпні умови. Гаряча їжа примхлива: вимагає певної температури, суворих термінів зберігання, тому поспіх тут зайвий. Поєднувати ці вимоги з безпековими правилами – справа тонка. Доводиться балансувати, адже під час загрози захист життя затьмарює будь-які кулінарні стандарти. Та де б не перебували учні, ми прагнемо, щоб вони відчували: у гімназії за будь-яких обставин про них дбають щохвилини не лише за партами чи в ошатній залі їдальні, а й у глибині укриття.

Наталія Головецька

 Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію