В «Олександрії» Володимир Шаран добре знайома людина. Свого часу він грав у однойменному у місті, а потім, ступивши на тренерську стезю, двічі стояв біля керма команди.
Цими днями він очолив її втретє, про що розповів в інтерв’ю Sport.ua.
– За яких обставин отримали пропозицію стати біля керма головної команди «Олександрії»?
– Після поєдинку «Олександрія» – «Динамо» я приїхав додому, і мені зателефонував Іван Сергійович (президент олександрійського клубу Іван Кузьменко – прим.авт.) і попросив під’їхати у Будинок футболу, щоб поговорити. Коли я приїхав на зустріч з ним, він озвучив мені, що його ініціативою було звільнення головного тренера. Її підтримав і Сергій Анатолійович Кузьменко. Вони прийняли рішення, щоб я очолив команду на даному етапі. До кінця нинішнього сезону.
– Яке завдання поставило перед вами керівництво клубу?
– Яке ще може бути завдання? Звичайно ж, залишити команду у Прем’єр–лізі. «Олександрія» хоч і з невеличкого містечка, але команда амбітна, яка вже відчувала смак перемог, досягала великих успіхів – вигравала бронзові медалі, а торік срібні нагороди. Це, безперечно, великий успіх для «Олександрії». Тож якщо у вирішенні поставленої задачі все вийде, то контракт буде продовжено ще на один рік. Думаю, що доведеться чимало попрацювати у цьому аспекті. Безумовно, шанси є. Зробимо все залежне для того, щоб продовжити прописку команди у Прем’єр–лізі.
– За два роки, які пройшли з моменту вашого розставання з «Минаєм», за тренерською роботою встигли скучити?
– Так, дійсно, пройшло вже два роки після роботи у «Минаї». І я дуже вдячний керівництву ФК «Олександрія» за те, що запросили мене на роль керманича «Олександрії-2», адже я дуже скучив за футболом. Мені було приємно працювати з хлопцями, багато з яких – молодь. Вони зараз прогресують, що ми побачили з тренерським штабом. Усі разоми готувались до весняної частини нинішнього чемпіонату у другій лізі. Було бажання трудитися, хотілось зробити на своєму посту якомога більше корисного для клубу – клубу, якому віддав не один рік своєї кар’єри. Тож повторюся: я скучив за тренерською роботою, тому чотири місяці і працював в «Олександрії-2».
– Очоливши у жовтні «Олександрію-2», ви мабуть добре вивчили можливості підопічних. Серед тих, з ким довелось працювати, перспективні хлопці для першої команди є?
– В «Олександрії-2» й справді є перспективні гравці. Деяким потрібен час, а деяких ми будемо залучати до тренувань з головною командою. Слід сказати, що троє гравців їздили на тренувальні збори з «Олександрією» в Туреччину. Це Черниш, Кремчанін і Хмільовський. Перший з них вже тричі виходив у головній команді на заміну. Перспектива є, але роботи – непочатий край.
– Свою реакцію на ваше призначення олександрійські вболівальники вже встигли якимось чином проявити?
– Як зараз – не знаю. А от трохи раніше, коли я зустрічав вболівальників у нашому маленькому містечку, всі мене запитували: «Коли?», «Коли?». Однак кожному з них я відповідав одне й теж: «Я маю роботу і працюю в Олександрії-2». Ніколи нікого не підсижував і не підсижую”. Всі, хто мене добре знає – як мої помічники, так й інші футбольні люди в курсі. І навіть такої думки у мене не було, повірте. Хіба що якби взагалі була кризова ситуація у першій лізі, то я розумів би, що на цьому рівні треба працювати з командою, щоб вивести її назад до еліти. На даному ж етапі ніякого підсижування не було. А те, які новини розповідають та пишуть вболівальники, я не читаю. Знаєте, все залежить від результату. Хоча якщо судити з того, що мені розказують, моє повернення на пост головного тренера «Олександрії» прихильники команди зустріли з позитивом. Так що ми з тренерським штабом докладемо максимум зусиль для того, аби досягти певного результату і залишити команду у Прем’єр–лізі.