Що відбувається

Шахта “Червоний партизан” почала свою роботу в червні 1958 року в місті Вознесенівка (колишній Червонопартизанськ). Шахта вважається найсхіднішою вуглевидобувною точкою на карті України, до кордону з росією близько 4 кілометрів. З окупацією частини Луганщини у 2014 році місто опинилось на непідконтрольній Україні території.

Ще на початку війни на сході України шахти ти їхні працівники почали страждати від російських проксі-військ. 10 липня 2014 року автобус «ДТЕК» шахтоуправління «Червонопартизанське», котрий перевозив гірників до місця роботи, потрапив під мінометно-артилерійський обстріл. В результаті 16 людей були поранені,  4 — загинули на місці. 

Після цієї трагедії гендиректор енергохолдингу ДТЕК Максим Тимченко, в який входила шахта, заявив про прийняття рішення щодо призупинення роботи 4 шахт, на яких працювали 4,5 тисячі людей через безпекові переконання. Тоді ЗМІ повідомляли, що 2-7 серпня 2014 року, під час паузи в роботі, озброєні бойовики викрали й вивезли до росії з двох шахт, однією з яких була “Червоний партизан”, понад 5 тисяч тонн (70 вагонів) високоякісного вугілля. Після 50-денної зупинки, у вересні 2014 року, шахта відновила видобуток вугілля. 

З роками свавілля окупаційної влади лише збільшувалось. Так, у березні 2017 року самопроголошена влада так званої “лнр” розпочала впровадження “зовнішнього управління” на місцевих підприємствах. “Нововведення” стосувались компаній, котрій перереєструвались на підконтрольній Україні території, продовжували діяти відповідно до українських законів, але виробничі потужності, до прикладу, залишались на окупованих територіях. Бойовики ж вимагали від підприємств зареєструватися і почати платити податки на тимчасово неконтрольованій території Донецької та Луганської областей. Під таку “націоналізацію” потрапив і “Свердловантрацит”, частиною якого була шахта “Червоний партизан”. Фактично, так маріонеткова влада так званої “лнр” “віджимала” і контролювала підприємства. 

Бойовики продовжили експлуатувати підприємство під тією ж назвою до 2020 року, а потім почали “реструктуризацію” вугільної галузі. Під час цієї “реструктуризації” окупанти планували оптимізувати роботу шахт, а нерентабельні, на їхню думку, підприємства закрити. В результаті цього процесу шахти почали переходити до новоствореного “Востокугля”. “Директором” вищезгаданого “Свердловантрацит” був Костянтин Скрипнік, який після “реструктуризації” став “заступником генерального директора” “Востокугля”, а згодом отримав підвищення до “генерального директора”.

Костянтин Скрипнік — не нова людина ні галузі, ні для регіону. Скрипнік був головним інженером іншої шахти “Довжанська-Капітальна”, а у 2010 році став депутатом у Свердловській міській раді від “Партія регіонів”.  

За два роки він отримав посаду директора “Свердловантрацит”. За членство у так званій “народній раді” так званої “лнр” і дії, які підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, колаборант Скрипнік перебуває у санкційному списку ЄС, Канади, Швейцарії, Великої Британії та Японії.

Структура підпорядкування фірм вугледобувної промисловості багаторівнева. Шахта “Червоний Партизан” входить в шахтоуправління “Червонопартизанське”, останнє, своєю чергою, підпорядковується “Востокуглю”.

Директором шахтоуправління “Червонопартизанське” зазначався Дмитро Белогубов, який, ймовірно, до початку війни на сході України був начальником дільниці іншої луганської шахти. Окрім того, що Дмитро незаконно очолив шахтоуправління, він ще й був депутатом та активістом пропутінської партії “єдиная росія” в окупованому Довжанську (колишній Свердловськ).

Шахти, як і загалом вугледобувний комплекс, повинен постійно оновлюватись і ремонтуватись. В умовах бездіяльність російських окупантів на шахті відбулась трагедія. У вересні 2021 року на “Червоному партизані” сталася аварія — обірвався трос підйомника, в якому перебували гірники. У результаті цього дев'ять працівників загинули, 19 — отримали травми. Причинами тоді назвали зношеність транспортного каната та систематичні перевантаження.

Українська громадська організація “Східна Правозахисна група”, яка фіксує ситуацію на окупованій території та надає юридичну підтримку, тоді зазначила іншу причину трагедії. За їхніми даними, ситуація сталась через те, що так звана “лнр”, яка продає видобуте вугілля,  не вкладає гроші в охорону праці та безпеку робітників.

За декілька місяців до того ватажок “лнр” Леонід Пасічник закликав підприємство “повернути традиції виробничих змагань”. Він хотів агітувати шахтарів, які й так мали проблеми з отриманням заробітної плати, працювати більше та конкурувати між собою під виглядом зміцнення колективу. Ідею Пасічника підтримав і “гендиректор” “Востокуголь” Скрипнік.

Роками бойовики продовжували використовувати шахти для своїх потреб. Наприкінці січня 2024 року окупаційна влада заявила, що підписала перший договір про оренду вугільних шахт та обладнання, що дозволить “інвесторам” працювати в даному регіоні. Пізніше стало відомо, що “інвестори” зацікавились і подали заявку на оренду шахт, серед яких була і “Червоний партизан”. Назви чи імена потенційних “інвесторів” не розкривались.

У березні 2024 року з’явилась інформація, що з шахти демонтували та вивезли тонни обладнання. Луганська обласна державна адміністрація повідомляє, що окупанти те, що змогли вирізати за вказівкою нових “інвесторів”, вивозять на територію рф. Перші згадки про те, що окупаційна влада демонтує шахтарське обладнання на шахті “Червоний партизан” з’явились за довго до цього, ще в жовтні 2022 року, від голови Луганської ОВА Артема Лисогора. За його словами, раніше росіяни визнали цю та ще дві шахти нерентабельними.

Голова Луганської ОВА згадував, що так званий “уряд лнр” передає шахти за безцінь і без конкурентних торгів. Тобто, самі обирають, кому доручити нищити українську промисловість.

Східний Варіант запитав у Служби безпеки України, чи відкриті провадження особам, які керують чи пов’язані з шахтою “Червоний Партизан” та підприємством “Востокуголь”. СБУ повідомила, що у межах відкритого кримінального провадження слідчими ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях здійснюється документування протиправної діяльності посадових осіб “державного унітарного підприємства” так званої “лнр” “Востокуголь” за ч. 3 ст. 110-2 (фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України) та ч. 1 ст. 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації) КК України. Тож досудове розслідування триває. Конкретних імен чи деталі справ Служба безпеки України не надала.

Східний Варіант продовжуватиме слідкувати за ситуацією на окупованій території та повідомлятиме про нові факти злочинної діяльності російських окупантів.

***