Штучний інтелект розкрив моторошну таємницю океану: Що насправді відбувається на глибині
Світовий океан виявився значно динамічнішим та бурхливішим на глибині, ніж це здається з поверхні. Завдяки залученню штучного інтелекту науковцям вдалося зібрати воєдино багаторічні спостереження та скласти повну картину існування так званих "внутрішніх хвиль" — глобального підводного явища, яке століттями залишалося загадкою для людства. Про це у своїй статті для ZN.UA «Підводні хвилі океану: як штучний інтелект допоміг побачити прихований під водою світ» розповіла доктор фізико-математичних наук Катерина Терлецька, передають Патріоти України.
Гіганти, яких не видно з поверхні
За словами науковиці, внутрішні хвилі виникають глибоко під водою і можуть досягати колосальних розмірів — від 100 до 200 метрів у висоту. При цьому діє дивовижне правило: що більшою є підводна хвиля, то менш помітною вона стає на поверхні океану.
Причина виникнення цього явища криється у неоднорідності океанічної товщі.
«Товща води не завжди однорідна, іноді вона складається з різних шарів, як пиріг: зверху тепліша й легша, а глибше — холодна, солона й густіша. Саме на межі цих шарів, під поверхнею, і виникають внутрішні хвилі. Вони здатні сповільнювати кораблі, змінювати течії, загрожувати підводним кабелям, трубопроводам та іншій підводній інфраструктурі, перемішувати водні маси та впливати на клімат», — пояснює Катерина Терлецька.
Як штучний інтелект зробив прорив
Довгий час науковці намагалися дослідити це явище за допомогою радіолокаторів та супутникових знімків. Супутникові радари із синтезованою апертурою (SAR) здатні фіксувати специфічний слід внутрішніх хвиль на поверхні — течії змінюють розподіл дрібних поверхневих хвиль, створюючи характерні світлі й темні смуги. Проте обсяги даних були надто великими, а самі фрагменти спостережень не складалися у цілісну систему.
Справжній науковий прорив відбувся після застосування систем автоматичної класифікації на основі штучного інтелекту. Зокрема, платформа Internal Waves Service (AIR Centre) дозволила автоматично виявляти, картографувати та архівувати внутрішні солітони за тисячами супутникових SAR-знімків, які роками зберігалися на серверах.
«Дивовижно, але для цього прориву науковцям не знадобилося будувати нові кораблі чи запускати додаткові сенсори. Ми лише навчилися бачити те, що роками зберігалося на серверах. Завдяки ШІ, океанологи вперше змогли досліджувати внутрішні хвилі не як окремі екзотичні епізоди, а як фундаментальну планетарну систему. Ми ніби відкриваємо океан удруге, тільки вже не з поверхні, а зсередини», — підсумовує авторка дослідження.