Системна опозиція чи простір для маневру: який розрахунок ховається за демаршем Валерія Залужного

Колишній головнокомандувач ЗСУ та нинішній Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії Валерій Залужний збурив політичний загал своїми критичними висловами про вступ до НАТО, високу залежність від допомоги партнерів і можливий розмін безпеки на економічну та військову підтримку.

Чому ці заяви лунають саме зараз - розбиралася Gazeta.ua.

Електоральні пасьянси: чи можливий альянс Залужного та Федорова

Дані останніх соціологічних опитувань, попри скепсис багатьох щодо їхньої достовірності, свідчать про різкий злет симпатій до ексініціатора цифрових реформ та колишнього міністра оборони Михайла Федорова. Однак Валерій Залужний стабільно утримується на верхівці рейтингу довіри респондентів.

Якщо дипломат вийде у другий тур виборів із президентом України Володимиром Зеленським, то переможе зі значним відривом: 66,2% проти 33,8%. Водночас стрімкий злет Федорова забезпечив йому місце у трійці фаворитів на випадок, якщо ні Зеленський, ні Залужний не братимуть участі у перегонах, знімуться з них або програють у першому турі.

У цій же трійці перебуває й керівник Офіса президента України Кирило Буданов. Похибка між ними - на рівні статистичної. При цьому відсоток респондентів, які ще не визначилися (і за прихильність яких розгортатиметься головна боротьба), сягає 16%.

Таким чином, Зеленський до своїх 33,8% може додати майже 14% Буданова або поділитися своїм рейтингом із ним як зі своїм ставлеником. Плюс 16% тих, хто вагається. За найсприятливішого розвитку подій чинний президент може розраховувати на 60% підтримки.

А от у Залужного, схоже, електоральна "стеля" вже досягнута. Його рейтинг справді стабільний, проте ресурсу обмаль - особливо коли на п'яти наступає Федоров, приваблюючи молодий електорат.

Якщо посол у Великій Британії серйозно розмірковує про політичну кар'єру, для нього настає вдалий момент для блокування з Федоровим. Це може сумарно дати ті ж 60% і навіть більше. У такому разі в українському політикумі буде сформована системна опозиція нового типу - із залученням військових та з виразним акцентом на прагматизм і консерватизм.

Гра на межі: як критична риторика розширює коридор для Києва

Що б Україні у часи війни дала наявність такої опозиції? Як не дивно, вона зараз необхідна як повітря. Закріпивши курс на ЄС і НАТО, офіційний Київ практично не залишив собі простору для маневру і нині діє у дуже вузькому коридорі. Ця рамка не дозволяє жорстко критикувати західні інституції, навіть коли для цього є всі підстави. Зі свого боку, обидва альянси переконані, що Україна нікуди не поверне зі шляху євроінтеграції, що ставить їх у завідомо вигідніше становище.

Коли ситуація доходить до критичної межі, президент України дозволяє собі гострі висловлювання. У перші дні широкомасштабного вторгнення Зеленський розкритикував НАТО за відмову закрити небо, а у середині квітня 2022 року- за зволікання з постачанням зброї.

У 2024 році голова держави звертав увагу на зрив постачання 1 млн снарядів та небажання Альянсу вказати у підсумковому комюніке саміту у Вільнюсі орієнтовну дату вступу. У 2025 та 2026 роках він неодноразово наголошував на повільності союзників.

5 серпня 2026 року - день у день, коли Залужний виголосив свою позицію щодо Альянсу - Зеленський на засіданні РНБО заявив: з початку 2026 року від Заходу надходить втричі менше антибалістичних ракет, ніж торік. Через це під час останнього російського обстрілу не вдалося збити жоден ворожий боєприпас. Президент припустив, що причиною є не лише конфлікт на Близькому Сході, а й політичні кроки, "щоб Україна була, скажемо так, більш поступливою".

Сигнал для Брюсселя: чому Залужний грає на руку Банковій

Відтак Валерій Залужний не сказав нічого, що б фундаментально суперечило тезам глави держави. Більше того, для Зеленського озвучене дипломатом позиціонування є навіть важливішим, ніж для самого екскомандувача.

Саме тому увечері 5 серпня президент України провів розмову з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте, а з-за океану надійшли заспокійливі сигнали у вигляді відновлення обміну розвідданими у повному обсязі.

Адже чи не єдиний якісний затримувальний фактор для США в НАТО - це саме Україна. Без неї Вашингтон може остаточно розвалити блок або суттєво скоротити його фінансування. Такий сценарій стає цілком реальним, якщо Київ почне активніше співпрацювати з Об'єднаними експедиційними силами (JEF). Для Брюсселя це вкрай чутливо, оскільки український бойовий досвід є унікальним.

У разі демаршу Києва сенс існування Північноатлантичного альянсу багато в чому зникає. НАТО у кращому випадку розпадеться на окремі регіональні групи зі збереженням спільної вивіски, або ж буде змушене піти на радикальне реформування зі зміною Статуту.