Служба, спорт і син: як живе та працює жінка-шериф на Хмельниччині
У 2019 році в Україні вперше з’явився такий термін як поліцейський офіцер громади. Це — працівник Національної поліції України, який живе і працює в територіальній громаді й забезпечує правопорядок на ввіреній йому території. Офіційно перші поліцейські громад приступили до виконання своїх обов’язків 28 травня 2019 року.
З того часу поширеним стало таке поняття як жінка-шериф і сьогоднішня героїня сюжету капітан поліції Ірина Крапивницька.
Їй 34 роки, у лавах Національної поліції України — з 2017-го. Уторік пройшла відбір на посаду поліцейського офіцера громади Жванецької ТГ. Віце-чемпіонка Європи з бодибілдингу, абсолютна чемпіонка з фітнес-бікіні, неодружена, виховує п’ятирічного сина.
Одного разу вона прийняли для себе відповідальне рішення стати шерифом.
«Реформа Національної поліції для територіальних громад стала запорукою охорони правопорядку», — розповідає голова Жванецької територіальної громади Тетяна Криворучко.
Вона переконана, що реформа щодо поліцейських офіцерів громади насправді дієва. Оскільки поліцейські ближче стали як до самої громади, так і до її жителів.
Жванецька територіальна громада — це 23 населених пункти, загальна площа — 183 км², населення —9 000 осіб, тому обслуговують її два поліцейських офіцери громади Ірина Кропивницька та Андрій Тарнавський. Обоє — капітани поліції, які пройшли серйозний конкурсний відбір адже претендентів було досить багато. Проте у Жванці цілеспрямовано обрали гендерну рівність і жодного разу про це не пошкодували.
«Як керівник громади дуже задоволена співпрацею двох поліцейських чоловіка і жінки, бо різні погляди в жінки, різні погляди у чоловіка. З іншого боку — не порушується і гендерна рівність», — додали у громаді.
Робочий день поліцейського офіцера громади починається з отримання добового зведення та планування виїздів. Щоправда спланувати і завчасно усе прогнозувати неможливо.
«Ми прибуваємо на 9 годину на поліцейську станцію. Розглядаємо звернення громадян, також здійснюємо прийом громадян. Запланувати свій робочий день ми не маємо можливості. Маємо в наявності планшетні пристрої, ми можемо отримувати повідомлення, які надходять на лінію «102». Люди звертаються з певними проблемними питаннями, на які ми змушені оперативно реагувати, а також ефективно здійснити й надати свої поліцейські послуги», — розповідає Ірина Крапивницька.
Часто буває так, що за один день доводиться об’їхати всю громаду вздовж і в поперек:
«Зараз потребують, наприклад, допомоги в селі Руда. Через 10 хвилин буде виклик чи на мобільний телефон особистий мій чи Андрія Олександровича про те що потрібна допомога у Слобідці Рехтівській і ми поїдемо туди».
Поліцейський офіцер громади — це не тільки страж порядку доводиться бути і правозахисником і юристом і психологом. Особливо, коли це стосується роботи з дітьми.
Щойно Ірина встигла за планом відвідати Жванецьку школу, як уже надійшов новий виклик до сусіднього села.
«Ми їдемо до сім’ї яка опинилась в складних життєвих обставинах. Це — мама з чотирма дітьми».
Знову чергове повідомлення і доводиться мчати до наступного населеного пункту.
Щоб стати офіцером громади, Ірина здобула відповідну освіту і отримала фахову підготовку. Окрім базових знань навичок та фізичної підготовки, проходила курс екстремального водіння. Її вчили розвертатись на 180° на місці.
«Територіальна громада наче одна родина і ти стаєш її невід’ємною частинкою, каже Ірина Крапивницька. — Село — це сім’я місто воно більше населення воно своїм ритмом життя не дає можливість вникнути в ті нюанси які ти вникаєш в сільській місцевості. Я практично знаю сім’ї, які перебувають в складних життєвих обставинах і я знаю внутрішньо переміщених осіб. Я знаю багато діток, які потребують моєї допомоги. Люди потребують мене і це — приємно. Хочу допомагати. Поліцейський офіцер громади — це робота «24 на 7». Твій телефон завжди увімкнений, а ти завжди напоготові й не тільки».
Телефон жінки-шерифа має практично кожна родина громади:
«Вивіски на станціях, в старостатах є візитки наші з особистим контактним номером. Тому цей проєкт так і розрахований «24 на 7».
На питання: чи вдається знаходити час на спорт і родину, Ірина лише лаконічно посміхається і відповідає:
«Було б добре якби доба тривала не 24, а 48 годин. Направду посада шерифа — велика відповідальність і готовність до складних ситуацій. Іноді дуже важко але головне ніколи не опускати руки. Я знайшла можливість переключатися, тому що є і різні стресові ситуації і, як то кажуть, коли ти дивишся на чуже горе чи негаразди, то починаєш цінувати все, що в тебе є. По-перше, а по-друге — я більше стараюся вникнути в спортивну свою кар’єру. Як то кажуть, в свої спортивні досягнення, я там відключаюсь. Взагалі часу ні на що не хватає. Але хочеш щось мати — максимально мусиш себе вижати. Шериф — це більше, аніж поліцейський, окрім прямих обов’язків доводиться виконувати багато роботи на випередження, спілкуватись, співпрацювати, допомагати, знаходити підхід до кожного жителя громади, незалежно від віку, і бути в курсі всіх подій. Якщо така комунікація та співпраця налагоджені і лад, і безпека гарантовані».
Загалом на території Кам’янець-Подільського району, чисельність населення якого становить понад 280 000 осіб, працює 48 поліцейських офіцерів громади.
