Співмешканець матері може відповідати за перешкоди у спілкуванні батька з дитиною: позиція Верховного Суду
Питання належного відповідача у спорах про участь батьків у вихованні дитини має значення для ефективності судового захисту. Особливо це стосується ситуацій, коли фактичний вплив на дитину або на поведінку того з батьків, з ким вона проживає, може здійснювати інша особа.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 12 серпня 2026 року у справі № 722/1735/24 розглядав питання про те, чи може співмешканець матері дитини бути належним відповідачем за позовом батька про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, а також яким чином мають визначатися способи участі батька у спілкуванні з дитиною з урахуванням її інтересів та безпекової ситуації.
Обставини справи
Батько та мати дитини перебували у шлюбі, у них народилася донька. Потім шлюб було розірвано. Через війну та складні життєві обставини сім’я переїхала до Дністровського району Чернівецької області та отримала статус ВПО.
Батько дитини звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Співвідповідачем він визначив співмешканця матері дитини. Позивач стверджував, що співмешканець матері втрутився у сімейні відносини, має вплив на матір дитини та створює умови, за яких батько не може повноцінно спілкуватися з донькою.
Позивач також посилався на вирок Новодністровського міського суду Чернівецької області, яким співмешканця матері дитини засуджено за частиною другою статті 125 КК України. За твердженням позивача, після конфлікту дитина боїться спілкуватися з ним, а співмешканець матері забороняє його спілкування з матір’ю дитини.
Батько просив, зокрема, зобов’язати співмешканця матері дитини не чинити перешкод у спілкуванні між батьками щодо потреб дитини та у телефонному й відеоспілкуванні батька з донькою. Також він просив зобов’язати матір привозити дитину до нього в Миколаїв у визначені періоди та заборонити вивезення дитини за кордон без дозволу батька.
Суд першої інстанції відмовив у позові. Щодо вимог до співмешканця матері дитини суд виходив із того, що він не є батьком дитини, а тому є неналежним відповідачем. Щодо вимог до матері суд зазначив, що доказів створення нею перешкод у спілкуванні батька з дитиною немає.
Апеляційний суд частково задовольнив позов до матері. Він встановив час спілкування батька з дитиною до досягнення дитиною повноліття. Водночас суд залишив без змін відмову у вимогах до співмешканця матері, погодившись із тим, що належним відповідачем у спорі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною є інший з батьків.
У касаційній скарзі батько наполягав, що співмешканець матері також має бути належним відповідачем, оскільки проживає з матір’ю дитини, впливає на її рішення та, на думку позивача, перешкоджає його спілкуванню з дитиною. Він посилався, зокрема, на положення статей 2, 3, 74, 260 СК України та стверджував, що за певних умов співмешканець матері може набути статусу члена сім’ї.
Позиція Верховного Суду
Розглядаючи вимоги до матері дитини, Верховний Суд наголосив на тому, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Суд також вказав, що той із батьків, з яким дитина не живе, повинен мати можливість підтримувати з нею особисті стосунки, якщо вони серйозно не шкодитимуть інтересам дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
ВС зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об’єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
При оцінці найкращих інтересів дитини, враховуються, зокрема, її погляди та індивідуальність, збереження сімейного оточення і підтримання відносин, піклування, захист і безпека, вразливе положення, право на здоров’я та право на освіту.
Застосовуючи статтю 159 СК України, Суд зазначив, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Верховний Суд окремо звернув увагу на те, що суд може визначити спосіб участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема періодичні чи систематичні побачення, спільний відпочинок, відвідування дитиною місця проживання цього з батьків, а також місце і час спілкування.
Щодо конкретного способу спілкування з дитиною Суд погодився з висновками попередніх інстанцій.
Суд зазначив, що тлумачення норм статей 141, 157, 159 СК України дають підстави для висновку про те, що суд, установивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, а також рішення органу опіки та піклування, може за певних умов зробити висновок про порядок участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом зобов’язання іншого з батьків у інтересах дитини привозити її до позивача для спілкування за місцем його проживання.
Водночас у цій справі, за висновком Верховного Суду, таких виключних чи виняткових обставин встановлено не було. Суд також врахував об’єктивні обмеження, пов’язані з воєнним станом і безпековою ситуацією в Миколаєві. Тому підстав для скасування рішень у частині вимог до матері не встановлено.
Водночас інший висновок Верховний Суд зробив щодо вимог до співмешканця матері.
ВС вказав, що Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім’ї, визначеними у ньому.
Суд також навів положення, за яким сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, а сім’я може створюватися, зокрема, на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Якщо мачуха, вітчим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Проте суди не врахували норми статей 2, 3, 74, 260 СК України, не звернули уваги, що за певних умов, зокрема, спільного проживання однією сім’єю співмешканця матері разом із матір’ю та дитиною, тобто набуття ним статусу члена сім’ї фактом спільного проживання, а також створення ним перешкод у спілкуванні дитини з батьком, до співмешканця матері можуть бути пред’явлені відповідні позовні вимоги.
Верховний Суд підкреслив, що суди не перевірили мотиви та доводи позивача в цій частині й тому зробили передчасний висновок, що належним відповідачем у таких правовідносинах може бути виключно інший з батьків дитини — її мати.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог батька дитини про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, які пред’явлені до співмешканця матері.
Тому судові рішення в цій частині були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу батька. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог до матері дитини залишено без змін. Водночас у частині вимог до співмешканця матері про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні судові рішення скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд.
Отже, сам факт, що співмешканець матері не є батьком дитини, не виключає можливості пред’явлення до нього позову, якщо він проживає однією сім’єю з матір’ю та дитиною і створює перешкоди у спілкуванні дитини з батьком.
Читайте також — батька позбавили батьківських прав у Польщі і заборонили контакти з дітьми: ВС пояснив, чи може спір розглядати український суд.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
