Степногірськ під ворожими ударами: як громада тримається під час війни та готується до відновлення (ІНТЕРВ’Ю)

У прифронтовому Степногірську на Запоріжжі безпекова ситуація залишається вкрай складною. Через постійні обстріли та близькість до лінії фронту місцева влада була змушена релокуватися до Запоріжжя. Водночас частина мешканців і досі залишається у громаді, попри щоденну небезпеку та руйнування.

У релокації громада продовжує підтримувати своїх жителів: допомагає переселенцям, забезпечує роботу базових сервісів і надає підтримку людям, які втратили житло через війну. 

Про виклики життя під час війни «Першому Запорізькому» розповіла начальниця Степногірської селищної військової адміністрації, селищна голова громади Ірина Кондратюк.

«Добивають останні будинки»: як війна знищує Степногірськ

– Яка зараз безпекова ситуація у громаді? Як змінилася інтенсивність обстрілів за останні місяці?

– На жаль, ми виїхали з нашої території – повністю евакуювалися до Запоріжжя у жовтні 2025 року. Тому зараз безпосередньо в громаді не перебуваємо, але там досі залишаються близько 30 людей.

Безпекова ситуація вкрай важка. Постійні обстріли, тривають вуличні бої, адже ворог, на жаль, заходить на наші вулиці. Обстрілюють усім, що мають: активно атакують дронами, б’ють КАБами та артилерією. На жаль, у Степногірську багатоповерхівок майже не залишилося – добивають останні. 

До Степногірської громади входять 9 населених пунктів: селище міського типу Степногірськ та вісім сіл – Приморське, Степове, Лук’янівське, Пятихатки, Лобкове, Малі Щербаки, Павлівка, Жереб’янки.

– Як зараз виживають люди, які залишилися у громаді? Чи підтримуєте з ними зв’язок?

– Вони час від часу виходять на підконтрольну територію, щоб скупитися, придбати необхідне, а потім повертаються назад. На жаль, ми не можемо змусити їх виїхати. 

Деякі з них уже загинули, деякі залишаються там, бо інколи навіть немає можливості їх вивезти. Ми вмовляємо людей евакуюватися, але нас не чують –  вони все одно повертаються до своїх домівок. 

– Чи можлива зараз евакуація людей із громади? Як вона відбувається?

– На жаль, евакуаційні групи зараз не можуть потрапити до громади, бо немає мостів – дістатися туди неможливо. Але нам допомагають військові, які перебувають на місці: вони вивозять людей, а далі ми вже забираємо їх там, де можемо. Так зараз і відбувається евакуація.

– Хто переважно залишається у громаді? 

– Це люди передпенсійного та пенсійного віку – молоді там немає. Вони кажуть: «Ми будемо тут триматися. Це мій будинок, хоч він уже й пошкоджений, але я його заробив, усе життя будував, тут жила моя сім’я». Більше того, вони навіть примудряються садити городи під атаками дронів.

– Який зараз масштаб руйнувань у громаді?

– Якщо говорити про Степногірськ, то з 22 багатоповерхових будинків близько 80% вже немає. Приватні будинки у Степногірську та Приморському більш-менш стоять – хоча серед них теж є значно пошкоджені й зруйновані, але таких менше. Найбільше, як то кажуть, дісталося саме багатоповерхівкам у Степногірську.

– Скільки жителів громади загинули або постраждали через обстріли від початку повномасштабної війни?

– Поранення дістали понад 80 людей. Загинули 64 жителі громади.

«Кожен опинився окремо»: як степногірці знову гуртуються у Запоріжжі

– Скільки переселенців із вашої громади зараз проживають у Запоріжжі?

– У Запоріжжі – і в місті, і в області – зараз перебувають близько 3,5 тисячі наших жителів. Інші виїхали за межі регіону.

– Як зараз живуть степногірці, які виїхали до Запоріжжя? Як їх підтримують? 

– Переважно люди, які мають таку можливість, орендують житло. Деякі мешкають у гуртожитках, багато наших людей живе і в модульному містечку в Запоріжжі.

Ми намагаємося їх підтримувати: щомісяця видаємо гуманітарну допомогу та продуктові набори. Рідше надаємо засоби гігієни – переважно для вразливих категорій населення. Також допомагаємо з медичним обслуговуванням.

Окремо відновили культурне дозвілля – зараз маємо змогу організовувати зустрічі та святкові заходи в Запоріжжі. Люди за цим дуже скучили, адже в селі всі жили разом, а тут кожен опинився окремо. Проводимо гуртки – люди можуть зустрітися, поспілкуватися, підтримати одне одного. Це їм дуже подобається.

Також у нас працює комісія щодо зруйнованого майна. Ми діємо за постановою №815 і проводимо дистанційні обстеження, після чого видаємо житлові сертифікати. Люди, чиє житло зруйноване, можуть отримати компенсацію та придбати нове помешкання.

На жаль, компенсацію на відновлення житла надати не можемо, адже зрозуміло, що зараз ніхто відновлювати не буде. Але сертифікати люди отримують і вже купують нове житло.

– Скільки вже видали житлових сертифікатів?

– Приблизно вже видали 180 сертифікатів.

«Віримо і вже працюємо»: про підготовку до відновлення громади 

– Чи працюють у Запоріжжі релоковані заклади громади? Які саме послуги доступні для жителів?

– Працює селищна рада, яка надає послуги жителям громади. Такоє працює релокований заклад первинної медико-санітарної допомоги – сімейні лікарі приймають наших мешканців. 

Функціонує і наш ЦНАП: працює паспортний стіл, де люди можуть отримати довідки про реєстрацію місця проживання, витяги та інші документи.

Щодо освіти – у нас дистанційно працюють три школи. До повномасштабної війни їх було чотири, але П’ятихатську школу довелося призупинити, оскільки вона була малокомплектною ще до війни, а зараз там залишилося зовсім мало дітей. Водночас учнів і педагогів перевели до інших закладів. Дві з 11-річним навчанням і одна дев’ятирічна: дві Приморські та одна Степногірська. 

– Як громада співпрацює з іншими громадами в межах програми «Пліч-о-пліч»? Які результати вже вдалося отримати?

– Торік ми підписали два меморандуми про співпрацю з Радивилівською громадою Рівненської області та Понінківською громадою Хмельницької області. Зараз працюємо ще над двома – найближчим часом плануємо підписати меморандуми з Цеславською громадою Львівської області та Драбинівською громадою Полтавської області.

Громади, з якими ми підписали меморандуми торік, уже надали підтримку нашим мешканцям. Зокрема, діти мали змогу поїхати на оздоровлення: Радивилівська громада організувала відпочинок для 50 дітей, Понінківська – для 25. Тобто наші діти змогли оздоровитися в безпечних регіонах – у Рівненській та Хмельницькій областях.

Цього року співпраця також продовжується. Уже працюємо з Радивилівською громадою, і наші діти знову поїдуть до них на відпочинок та оздоровлення. Зараз це для нас найголовніше.

На жаль, ми не можемо повернутися на свою територію, щоб щось відновлювати. Тому зараз найбільше переживаємо за дітей і вдячні громадам-партнерам за підтримку та можливість допомогти їм відпочити й оздоровитися. 

– Яким ви бачите відновлення громади після війни?

– Ми обов’язково повернемося і обов’язково відновимо громаду. Не можна допустити, щоб такі населені пункти, як Степногірськ, Приморське, Малі Щербаки та інші села просто зникли. Попри все, ми продовжуємо працювати – уже формуємо плани та бачення відновлення, думаємо, як це має відбуватися. Планувати потрібно вже зараз. 

Ми сподіваємося, що цей час настане скоро. Можливо, вдасться відновити не всі села, але основні населені пункти обов’язково будуть відбудовані. Ми в це віримо і вже працюємо над цим.

І, звісно, ми дуже вдячні нашим військовим, які зараз тримають оборону на території громади. Саме завдяки Збройним силам України ворога вдалося зупинити й не дати йому просунутися далі. Тому ми віримо, що обов’язково повернемося додому.

Текст – Олександр Носок

Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.

Читайте також:

Тотальний терор проти цивільних: як виживають мешканці Енергодару під тиском російських окупантів і спецслужб (ІНТЕРВ’Ю)

Oтримуйте нoвини швидше з дoпoмoгoю нaшoгo Telegram-кaнaлa: https://t.me/onenews_zp

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram!