Стратегія збереження біорізноманіття: про що вона та що чекає на бізнес
|
10 червня 2026 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 708-р схвалив Стратегію збереження біологічного різноманіття України до 2035 року та операційний план її реалізації на 2026-2028 роки.
Стратегія інтегрує в державну політику України 23 цілі Куньмінсько-Монреальської глобальної рамкової програми з біорізноманіття та орієнтує країну на наближення до природоохоронного права ЄС. Зокрема, йдеться про Пташину та Оселищну директиви, Регламент ЄС про відновлення природи та Стратегію ЄС з біорізноманіття до 2030 року.
Прийняття Стратегії є важливим сигналом переходу України від фрагментарної охорони окремих видів і заповідних територій до системного управління впливом на природу, залежністю від природних ресурсів та пов'язаними із цим ризиками.
Для бізнесу найбільш практичне значення матимуть три напрями:
1. питання біорізноманіття відіграватимуть більшу роль в оцінці впливу на довкілля, стратегічній екологічній оцінці та просторовому плануванні
2. великі компанії та фінансові установи поступово переходитимуть до оцінювання впливу на природу, залежності від природних ресурсів та екосистемних послуг, а також пов'язаних із природою ризиків і можливостей у власній діяльності та ланцюгах створення вартості
3. підходи до розкриття інформації наближатимуться до GRI 101, TNFD, SFDR та європейських вимог до звітності зі сталого розвитку
Наразі Стратегія є насамперед рамковим документом державної політики. Водночас вона доволі чітко окреслює вимоги, які протягом наступних років можуть з'явитися у законодавстві, дозвільних процедурах, фінансуванні та звітності зі сталого розвитку.
Який правовий статус має Стратегія
Стратегія - документ державної політики, а не закон прямої дії, тому вона поки що не встановлює для бізнесу автоматично нових дозволів, обов'язків або штрафів.
Натомість документ визначає напрями майбутніх законодавчих змін, державних програм, методик, фінансових інструментів і посилення контролю. Практичні юридичні обов'язки для компаній виникатимуть унаслідок внесення змін до законів і підзаконних актів, процедур оцінки впливу на довкілля та стратегічної екологічної оцінки, планувальної документації, дозвільних умов і вимог до звітності зі сталого розвитку.
Мета та основні напрями Стратегії
Загальна мета Стратегії - зупинити втрату біорізноманіття, запобігати зникненню видів і деградації екосистем, відновлювати природні території та інтегрувати питання збереження природи у просторове планування й господарську діяльність.
Особлива увага приділяється:
наслідкам війни
деградації земель і ґрунтів
водним та водно-болотним екосистемам
степам, лукам і природним лісам
Смарагдовій мережі
інвазійним видам
забрудненню та зміні клімату
ролі бізнесу і фінансових установ
Реалізація Стратегії передбачена у три етапи:
1. 2026-2028 роки
2. 2029-2031 роки
3. 2032-2035 роки
Основні кількісні орієнтири
30% території під особливою охороною. Одна з найбільш суттєвих цілей - взяття під особливу охорону не менше 30% території України. Йдеться не лише про формальне надання природоохоронного статусу, а про створення екологічно репрезентативної, взаємопов'язаної та ефективно керованої системи природоохоронних територій.
Відновлення деградованих екосистем. Стратегія враховує глобальний орієнтир щодо відновлення 30% деградованих екосистем до 2030 року. Водночас у документі прямо визнається, що в умовах війни досягнення Україною цього показника до 2030 року є практично неможливим.
Тому найближчими роками увага буде зосереджена насамперед на створенні правових, методичних, інформаційних та інституційних передумов для подальшого відновлення екосистем.
Основні напрями 23 стратегічних цілей
Стратегія охоплює 23 цілі, які можна об'єднати у кілька основних блоків.
Території, землекористування та відновлення. Передбачається, зокрема, інтеграція ландшафтного планування у просторове планування, врахування даних про біорізноманіття у містобудівній та землевпорядній документації, а також відновлення деградованих природних територій.
Охорона видів і природних оселищ. Стратегія передбачає запобігання спричиненому людиною зникненню видів, розроблення національних планів їх збереження і відтворення, а також посилення охорони природних оселищ.
Інвазійні види та біобезпека. Планується створити систему раннього виявлення інвазійних чужорідних видів, удосконалити механізми контролю за їх поширенням та посилити заходи біологічної безпеки.
Забруднення і зміна клімату. Стратегія передбачає зниження забруднення до рівня, який не завдає шкоди біорізноманіттю, а також інтеграцію екосистемної адаптації до зміни клімату в державну та секторальну політику.
Галузі економіки. Окрема ціль стосується інтеграції дружніх до біорізноманіття практик у:
сільське господарство
лісове та рибне господарство
мисливство
містобудування
інфраструктуру
виробництво харчових продуктів
споживання товарів і послуг
Також передбачено реформування або поступове скасування державних стимулів і субсидій, які мають шкідливий вплив на біорізноманіття.
Фінансування, дані та управління. Стратегія передбачає мобілізацію державного, місцевого, міжнародного та приватного фінансування, розвиток економічних стимулів для відновлення природи, створення системи моніторингу біорізноманіття та формування геопросторових баз даних. Окрему увагу приділено інтеграції питань біорізноманіття в державну політику різних секторів, доступу громадськості до екологічної інформації та підвищенню спроможності територіальних громад і органів місцевого самоврядування.
Що передбачає Стратегія для бізнесу
Стратегічна ціль 23 має назву "Створення сприятливих умов для бізнесу". Водночас її зміст фактично передбачає посилення управління ризиками, пов'язаними з природою.
Передбачається розвиток контролю за тим, як компанії оцінюють власні ризики та вплив на біорізноманіття. Особливий акцент зроблено на великих і транснаціональних компаніях, а також фінансових установах.
Стратегія закладає перехід від оцінки безпосереднього впливу окремого об'єкта чи проєкту на довкілля до ширшого підходу. Він охоплює вплив бізнесу на природу, залежність компаній від природних ресурсів та екосистемних послуг, а також пов'язані із цим ризики і можливості.
Розкриття інформації. Окрему увагу приділено розкриттю інформації про біорізноманіття та ризики, пов'язані з природою. До 2028 року передбачається розробити методичні рекомендації щодо застосування європейських і міжнародних підходів, зокрема:
Регламенту ЄС 2019/2088 про розкриття інформації зі сталого розвитку у фінансовому секторі
стандарту GRI 101 "Біорізноманіття 2024"
рекомендацій Цільової групи з розкриття фінансової інформації, пов'язаної з природою
інших підходів до розкриття інформації про впливи, залежності, ризики та можливості, пов'язані з природою
Очікується, що такі рекомендації будуть узгоджені із запровадженням в Україні звітності підприємств зі сталого розвитку.
Сталі моделі виробництва. Стратегія також передбачає сприяння моделям виробництва, які зменшують негативний вплив на природу, збільшують позитивний вплив, знижують ризики для підприємств та підтримують екосистемні послуги.
Що зміниться для інвестиційних та інфраструктурних проєктів
Для інвестиційних та інфраструктурних проєктів Стратегія сигналізує про поступове посилення ролі біорізноманіття у плануванні, погодженні та реалізації господарської діяльності.
Йдеться не лише про виконання окремих природоохоронних вимог, а про ширше врахування стану екосистем, природних оселищ, міграційних шляхів видів та екологічної цінності територій на різних етапах підготовки проєкту.
Для українського бізнесу це може означати, що вже на ранній стадії проєкту необхідно буде оцінювати не лише юридичну можливість розміщення об'єкта на конкретній земельній ділянці, а й природоохоронну чутливість території.
Особливо актуальним це буде для енергетичних, видобувних, транспортних, будівельних, аграрних та інших проєктів, реалізація яких передбачає значне використання земель, зміну ландшафту або втручання у природні екосистеми.
Зростатиме значення якісних польових досліджень, проведених у належні сезони та протягом достатнього періоду. Формальної перевірки наявності червонокнижних видів може бути недостатньо.
Оцінка дедалі частіше має охоплювати природні оселища, екологічну зв'язність територій, міграційні маршрути, стан ґрунтів і водних об'єктів, а також екосистемні послуги, від яких залежать місцеві громади та господарська діяльність.
Для великих проєктів може зрости значення аналізу альтернатив розміщення. Забудовнику або інвестору доведеться обґрунтовувати не лише технічну та економічну доцільність обраної ділянки, а й те, чому інші варіанти є менш прийнятними та як проєкт дає змогу уникнути або зменшити втручання у природно цінні території.
Недостатні або застарілі дослідження, формальний аналіз альтернатив чи неповна оцінка кумулятивного впливу можуть підвищувати ризик оскарження висновків з оцінки впливу на довкілля, містобудівних рішень та інших дозвільних документів громадськістю або природоохоронними організаціями.
Окремого значення набуватиме оцінка кумулятивного впливу. Компаніям може знадобитися враховувати не лише вплив власного об'єкта, а й сукупний ефект від інших наявних або запланованих проєктів у відповідному регіоні.
Це особливо важливо для територій із високою концентрацією вітрових і сонячних електростанцій, видобувних об'єктів, доріг, промислових майданчиків та іншої інфраструктури.
Для проєктів із суттєвим впливом може також виникати потреба у підготовці окремих планів управління біорізноманіттям. Такі документи можуть визначати конкретні заходи зі збереження видів і природних оселищ, показники результативності, порядок моніторингу, відповідальних осіб та механізми реагування у разі виявлення негативного впливу.
Основні заходи на 2026-2028 роки
Перший операційний план зосереджений переважно на створенні нормативної, інформаційної та інституційної бази. Серед основних напрямів:
підготовка законодавчих змін
створення методик відновлення екосистем
інвентаризація та картографування природних територій
розвиток системи моніторингу
формування та оновлення екомережі
розвиток управління природно-заповідним фондом і Смарагдовою мережею
підготовка планів дій щодо збереження видів
розвиток регулювання інвазійних видів
створення інформаційного вебпорталу з питань відновлення екосистем
проведення інформаційних та освітніх заходів для громад, державних органів і бізнесу
розроблення рекомендацій щодо звітності з питань біорізноманіття та ризиків, пов'язаних із природою
До 2028 року інформаційними заходами планується охопити щонайменше 70% представників великого бізнесу та фінансових установ з питань оцінювання впливу на біорізноманіття і ризиків, пов'язаних із природою.
Хто відповідатиме за реалізацію Стратегії
До основних відповідальних органів та установ належать:
Мінекономіки
Міндовкілля та інші центральні органи виконавчої влади
обласні та Київська міська державні або військові адміністрації
органи місцевого самоврядування
наукові установи
установи природно-заповідного фонду
інші державні органи залежно від відповідного сектору
Фінансування передбачається за рахунок державного і місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством. Конкретні обсяги фінансування залежатимуть від бюджетних можливостей та подальших державних і регіональних програм.
Висновки для українського бізнесу
Стратегія свідчить про поступовий перехід від традиційного підходу, за якого компанія оцінює переважно безпосередній вплив окремого підприємства, виробничого майданчика чи проєкту на довкілля, до значно ширшого аналізу впливу бізнесу на природу та залежності бізнесу від природних ресурсів і екосистемних послуг.
Для українських компаній це означатиме необхідність оцінювати не лише наявність у конкретного об'єкта належних дозволів і дотримання встановлених екологічних нормативів.
Поступово очікуватиметься аналіз того, як діяльність підприємства впливає на біорізноманіття, природні оселища, водні ресурси, ґрунти та екосистеми загалом, а також наскільки сама компанія залежить від стану цих ресурсів.
Такий аналіз може охоплювати власні активи, постачальників, підрядників, логістику, використання сировини, інвестиційні проєкти та інші складові ланцюга створення вартості.
Для великого українського бізнесу, експортерів, банків, страхових компаній та підприємств, які залучають міжнародне фінансування, це поступово формуватиме новий напрям належної перевірки - комплексне оцінювання впливів, залежностей, ризиків і можливостей, пов'язаних із природою.
На практиці такі питання можуть дедалі частіше виникати під час фінансування проєктів, проведення юридичних та ESG-перевірок, підготовки інвестиційних рішень, укладення договорів із міжнародними партнерами та формування звітності зі сталого розвитку.
Питання біорізноманіття поступово виходитимуть за межі суто екологічної звітності. Компаніям може знадобитися пояснювати, як їхня діяльність залежить від природних ресурсів, які ризики для бізнесу виникають унаслідок деградації екосистем, як вони запобігають негативному впливу на природу та яких заходів вживають для його зменшення або усунення наслідків.
Ці підходи будуть пов'язані з реалізацією Стратегії запровадження підприємствами звітності зі сталого розвитку. Відповідно, для частини українського бізнесу інформація про вплив на природу та залежність від неї поступово може стати складовою регулярної корпоративної звітності, взаємодії з банками та інвесторами, а також доступу до європейських ринків і міжнародного фінансування.