Струмує Вічне Джерело Життя
І хлюпає об тіло , мов об човен …
І ,поки ще не канув в небуття,
З нас кожен віри і надії повен!..
…На те , що заясніє , врешті, мить,
Що зникнуть перепон тугі обійми …
А божевільних владців хижу хіть
Свята Земля у темну яму прийме…
Що заструмує незворотний час
Без вибухів і без сирен та страхів —
І Світле Сонце Перемоги враз
Відчуєм МИ, нащадки Мономаха !..
З нас кожен, браття, того заслужив ,
Вже хоча б тим , що прожива в Украйні,
Землі сакральній, повній Світлих Див :
Світ збожеволів – МИ, як завжди, крайні..
Бо затуляєм вміло від орди
Цивілізацій світових надбання ,
Рятуємо Європу від біди ,
Що всім несе “московський дядя ваня”
Насправді, він – зомбоване мурло,
Одурене “вождями” і стервозне ,
Бо “русский мир” їх – абсолютне зло,
Його носій для Світу – одіозний !..
Життя вирує, хоч гримить війна,
Його не вбити виродкам цинічним !..
А Чашу Долі нині п’є сповна
Народ Вкраїни, справді, героїчний!..
СТАНІСЛАВ ДРАЧУК 9. 09 . 2026р.