Суд пояснив, коли відсотки за онлайн-кредитом можуть бути визнані несправедливими та зменшені

Біляївський районний суд Одеської області розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 496/3097/25 за позовом ТОВ про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, укладеним в електронній формі.

Суд визнав доведеним факт укладення кредитного договору та отримання позичальником кредитних коштів, однак відмовився стягувати відсотки у заявленому розмірі, вважаючи їх явно неспівмірними, та зменшив суму відсотків до розміру основного боргу.

Суть справи

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість за договором №459697-КС-001 про надання кредиту, укладеним 11 лютого 2023 року в електронній формі відповідно до вимог Закону «Про електронну комерцію». Кредитний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору позичальнику було надано 9000 грн строком на 16 тижнів із фіксованою процентною ставкою 2 % на день та комісією за надання кредиту у розмірі 1350 грн. Строк дії договору був визначений до 3 червня 2023 року.

Позивач зазначав, що належним чином виконав свої договірні зобов’язання та перерахував кредитні кошти на банківську картку, зазначену позичальником під час оформлення кредиту в особистому кабінеті. Факт видачі кредиту підтверджувався випискою про рух коштів по банківській картці, а також листом платіжного партнера ТОВ про успішне перерахування 9000 грн.

У зв’язку з невиконанням позичальником умов договору станом на 15 травня 2025 року, за розрахунком кредитодавця, утворилася заборгованість у сумі 29 021,08 грн, яка складалася з 9000 грн основного боргу, 18 671,08 грн відсотків за користування кредитом та 1350 грн комісії.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з’явився, відзиву на позов не подав і причин неявки не повідомив. За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд здійснив заочний розгляд справи.

Позиція суду

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що кредитний договір був укладений відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Суд звернув увагу, що відповідно до статей 11 і 12 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі, а кожний примірник такого електронного документа є його оригіналом.

Оцінивши подані докази, суд визнав доведеними як факт укладення кредитного договору, так і факт отримання позичальником кредитних коштів. Надані позивачем документи були визнані належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження заявлених вимог. Водночас відповідач не надав жодних доказів належного виконання своїх договірних зобов’язань.

Разом із тим суд не погодився із заявленим до стягнення розміром відсотків за користування кредитом.

Суд зазначив, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, які передбачають сплату споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним своїх зобов’язань.

На думку суду, можливість кредитора стягувати із споживача надмірні суми відсотків спотворює їх правову природу, адже відсотки перестають бути засобом стимулювання належного виконання грошового зобов’язання і перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело необґрунтованого прибутку кредитодавця.

Суд також зазначив, що участь споживача у кредитних правовідносинах як слабшої сторони потребує особливого правового захисту, що випливає, зокрема, із частини четвертої статті 42 Конституції України. При цьому свобода договору не є абсолютною та має реалізовуватися з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності й пропорційності.

На підтвердження такого підходу суд послався на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 9 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», Хартію захисту споживачів, Директиви Європейського Союзу 2005/29/ЄС та 2008/48/ЄС, а також рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг.

Крім того, суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Суд наголосив, що під час вирішення спору необхідно виходити із погоджених сторонами умов кредитного договору, але не допускати ситуації, коли застосування окремих договірних положень призводить до нарахування непропорційно великої компенсації, що суперечить принципам верховенства права.

Висновки суду

Оцінивши співвідношення заявлених до стягнення відсотків та суми основного боргу, суд звернув увагу, що кредитодавець просив стягнути 18 671,08 грн відсотків при сумі кредиту 9000 грн, тобто розмір відсотків більш ніж удвічі перевищував суму фактично наданих коштів.

Суд дійшов висновку, що за таких обставин наслідки невиконання боржником зобов’язання стають очевидно вигіднішими для кредитора, ніж належне виконання договору, що не відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності.

У зв’язку з цим суд зменшив суму відсотків до розміру основного боргу — 9000 грн.

У результаті суд частково задовольнив позов та стягнув із відповідача 19 350 грн заборгованості, з яких 9000 грн становить основний борг, 9000 грн — відсотки за користування кредитом, а 1350 грн — комісія за надання кредиту. Також на користь позивача стягнуто 1615,15 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині позову суд відмовив.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.