Суд встановив для бабусі графік побачень з онуком, а батька призначили «водієм»: Верховний Суд скасував рішення
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 23 вересня 2026 року розглянув справу № 464/2838/24 за позовом баби до матері дитини про визначення способу участі у вихованні онука.
Спір стосувався того, яким саме чином баба може спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні після припинення спільного проживання її сина і відповідачки.
Обставини справи
У квітні 2024 року бабуся дитини звернулася до суду з позовом до матері дитини, третіми особами у справі були батько дитини та Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування. Вона просила визначити спосіб її участі у вихованні онука.
Бабуся зазначала, що 3 березня 2019 року її син одружився з матір’ю дитини. У шлюбі в них народилося двоє дітей. Родина проживала разом, а бабуся часто приходила до них, допомагала з дітьми та побутом, а зі старшим онуком, щодо якого виник спір, ходила на прогулянки й до театру та загалом брала участь у його вихованні.
Після того як 25 лютого 2023 року сім’я її сина припинила спільне проживання, мати разом із дітьми почала жити окремо. За твердженням бабусі, з цього часу мати перешкоджала її спілкуванню з дітьми та участі у їхньому вихованні.
Бабуся вказувала, що старшого онука могла бачити переважно тоді, коли мати дозволяла його батькові забирати дитину відповідно до встановленого органом опіки та піклування графіка. Водночас із молодшим онуком вона практично не спілкувалася, оскільки мати ще до його народження почала проживати окремо.
З урахуванням зміни позовних вимог бабуся просила визначити їй час для спілкування зі старшим онуком щотижня — із 09:30 суботи до 19:00 неділі — за місцем її проживання, у тому числі з можливістю ночівлі дитини.
Сихівський районний суд Львова 5 червня 2025 року позов задовольнив частково. Суд встановив бабусі зустрічі з онуком у першу та третю суботу місяця з 10:00 до 13:00, а також у другу та четверту неділю з 15:00 до 18:00, відмовивши в іншій частині вимог.
Львівський апеляційний суд 5 травня 2026 року скасував це рішення та встановив інший графік спілкування: зустрічі у першу та третю неділю місяця з 09:30 до 19:00, а також у першу та третю середу і другу та четверту четвер місяця з 15:00 до 19:00. Зустрічі мали відбуватися за місцем проживання або реєстрації бабусі.
Апеляційний суд також передбачив можливість відвідування під час зустрічей культурних, освітніх, спортивних, розважальних та оздоровчих заходів. При цьому супроводжувати дитину до місця зустрічі та повертати її мав батько дитини, а якщо він перебував на військовій службі — мати дитини.
Саме на постанову апеляційного суду мати дитини подала касаційну скаргу. Вона, зокрема, посилалася на те, що апеляційний суд не належно оцінив висновок органу опіки та піклування, обставини щодо психологічного стану дитини, доводи про можливе домашнє насильство, а також неправомірно поклав обов’язки щодо передачі та повернення дитини на її батька, який мав у справі статус третьої особи.
Позиція Верховного Суду
ВС вказав, що при вирішенні спорів щодо дітей першочергова увага має приділятися найкращому забезпеченню інтересів дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд також нагадав, що баба, дід, прабаба та прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками та брати участь у їх вихованні, а батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати здійсненню цього права.
ВС вказав, що право баби на спілкування з онуком підлягає захисту, однак спосіб його реалізації має визначатися з урахуванням конкретних обставин справи та інтересів дитини.
Суд зазначив, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є окремим способом захисту порушеного права діда чи баби на спілкування з онуками. Водночас відмова у такому позові через недоведеність перешкод не позбавляє бабу або діда права вимагати визначення способів участі у вихованні дитини, місця та часу спілкування.
ВС окремо звернув увагу на вимоги до висновку органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших осіб, які бажають брати участь у її вихованні, а також інших документів, що стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
За висновком Верховного Суду, саме ці обставини мають бути належно встановлені та мотивовані судом у разі відхилення висновку органу опіки.
ВС звернув увагу, що апеляційний суд відхилив висновок органу опіки з мотивів збігу запропонованого графіка із графіком побачень батька та часткової невиконуваності такого графіка через його військову службу. Однак такі мотиви самі по собі не є передбаченими частиною шостою статті 19 СК України підставами для незгоди з висновком органу опіки.
Суд також зазначив, що висновок органу опіки та піклування є письмовим доказом і підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.
Важливим для цієї справи ВС визнав і питання процесуального статусу батька дитини.
ВС вказав, що не допускається покладення обов’язків на третю особу, яка має відмінний від відповідача процесуальний статус. Апеляційний суд визначив батька дитини, який є третьою особою, обов’язок супроводжувати дитину до місця побачення з бабою, передавати її під фізичну опіку баби, а після побачення — забирати дитину.
При цьому Верховний Суд звернувся до правового висновку, відповідно до якого третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не можна наділяти матеріально-правовими обов’язками та ухвалювати щодо них рішення про права чи обов’язки.
ВС також врахував, що за певних умов суд може визначити порядок участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом зобов’язання іншого з батьків привозити дитину для спілкування за місцем проживання позивача. Однак для цього мають існувати відповідні, виключні чи виняткові обставини, яких у цій справі суди попередніх інстанцій не встановили.
Окремо Верховний Суд звернув увагу на доводи щодо домашнього насильства.
Під час розгляду спорів щодо участі у вихованні дитини обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності. У разі посилання учасників сімейного спору на такі факти суд має перевірити, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності.
У цій справі відповідачка посилалася на докази, пов’язані з подіями у дитячому садку, де, за її твердженнями, дитина стала свідком негативних висловлювань щодо матері та після цього плакала і ховалася у шафці.
Водночас провадження щодо бабусі у справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП було закрито через відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення.
ВС наголосив на необхідності оцінювати докази не ізольовано, а в їх сукупності. Суд має оцінити належність, допустимість і достовірність кожного доказу, а також достатність та взаємний зв’язок доказів.
У цій частині Верховний Суд звернув увагу, що апеляційний суд фактично обмежився посиланням на закриття адміністративного провадження, не надавши належної оцінки іншим доказам та доводам щодо можливого впливу відповідних подій на дитину.
За висновком ВС, це мало значення для правильного вирішення спору, оскільки при визначенні порядку спілкування необхідно враховувати, зокрема, вік дитини, її психологічний стан, поведінку обох дорослих, їхню участь у вихованні, умови проживання та можливість створити для дитини спокійне середовище.
Верховний Суд також врахував, що апеляційний суд встановив графік побачень у дні та обсязі, які не відповідали первісно заявленому позивачкою способу спілкування, а також поклав на батька та матір обов’язок забезпечувати доставку дитини.
За таких обставин ВС дійшов висновку, що апеляційний суд передчасно скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову.
Таким чином, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу матері дитини, скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, у спорах про участь баби у вихованні онука суд має не лише забезпечити право на сімейне спілкування, а й визначити конкретний спосіб його реалізації на підставі всебічного дослідження обставин.
Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER и WhatsApp, страницу в Facebook, в Instagram и в Х, чтобы быть в курсе самых важных событий.
