Суми читають просто неба: у місті збільшується кількість книжкових будиночків - вуличних бібліотек
Серед сумських парків і житлових кварталів з’явилися маленькі дерев’яні будиночки, повз які важко пройти байдуже. У них немає продавців, кас чи суворих правил - лише полиці з книгами, дитячі малюнки та простий напис: кожен може взяти книгу або залишити свою.
Для когось це - буккросинг. Для інших - доказ того, що культура починається з маленьких людських ініціатив.
Ідея створення вуличних мінібібліотек належить відомій громадській діячці Тетяні Ягодіній, засновниці благодійної організації «Віримо - все буде добре» та дитячого простору «Вулик Хіммістечка». Цей проєкт став спільною справою дітей, волонтерів і небайдужих сумчан.
Книги, які вийшли за межі кімнати
Усе почалося з простого дитячого запитання: куди подіти книги, якщо їх стає дедалі більше? У «Вулику Хіммістечка» літератури накопичилося стільки, що полиць уже не вистачало. «І саме тоді діти запропонували рішення, яке згодом перетворилося на великий міський проєкт: винести книги за межі приміщення й зробити їх доступними для всіх», - розповідає Тетяна Ягодіна.
Так у Сумах з’явилася перша вулична шафа для буккросингу - без читацьких квитків, бібліотекарів і жодних обмежень. Людина може просто підійти, вибрати книгу, забрати її додому або залишити натомість іншу. Тут усе тримається на довірі - і, мабуть, саме це вражає найбільше.
Згодом маленька дитяча ідея почала жити власним життям. Книжкові будиночки стали не лише місцем обміну літературою, а й особливими точками тепла, де випадкові перехожі на мить сповільнюються, гортають сторінки й знову відкривають для себе радість читання.
На полицях мінібібліотек сьогодні можна знайти українську літературу, а також тут є дитячі книги англійською та польською мовами, які передають благодійники й друзі проєкту.
Для дітей це можливість відкривати нові світи, знайомитися з іншими культурами та вивчати іноземні мови не з примусу, а через цікаві історії.
Втім, головний акцент організатори свідомо роблять саме на україномовній та європейській літературі. «Ідеться не лише про читання, - зазначає волонтерка. - Це - про формування мовного середовища, у якому діти природно відходять від русизмів і дедалі більше відчувають українську мову своєю. Через звичайну книгу, взяту з полиці у дворі чи парку...».
«Верижиця» - місце, де оживає історія
Особливе місце в цій історії займає парк «Верижиця», де вперше в 2025 році встановили будиночок для книг. Колись цю територію називали Дуровщиною, та сьогодні парк має нову, символічну назву.
«Верижиця» - це давня праслов’янська шийна прикраса III–IV століть, знайдена неподалік Сум і внесена до Державного реєстру національного культурного надбання. Назва парку стала своєрідним містком між минулим і сучасністю, нагадуючи про глибоке історичне коріння нашого краю.
«Тепер тут діти створюють ще й сучасну культурну традицію - традицію відкритого читання», - говорить Тетяна Ягодіна.
Вандалізм проти культури
На жаль, навіть звичайна книжкова шафа може стати мішенню для агресії. Мінібібліотеку в парку «Верижиця» нищили неодноразово. Її розбивали, ламали, трощили скло. За словами пані Тетяни, вандали знищували конструкцію щонайменше п’ять разів.
Але кожного разу вона поверталася!
Волонтери ремонтували шафу, приносили нові книги, фарбували деревину й відновлювали полички. Це була боротьба за територію, у якому діти мають бачити не руйнування, а турботу. І в цій історії є щось дуже символічне: поки одні намагаються знищити, інші вперто створюють.
Дерев’яні котики замість клумб
Діти хотіли, щоб біля книжкових шаф було не лише охайно, а й по-особливому затишно, - продовжує жінка. Спершу планували висадити квіти, але згодом вирішили: простору бракує чогось більш живого й незвичайного. Так народилася ще одна тепла ініціатива - створити декоративних котиків із дерев’яних дощок.
Діти самостійно вирізали форми, розфарбовували їх, домальовували мордочки, лапки, вуса та кольорову «шерсть». Тепер ці дерев’яні котики стали частиною атмосфери мінібібліотек - трохи кумедної, трохи казкової, але дуже живої. Адже справжні зміни часто починаються саме так — із маленької шафи з книгами посеред великого міста.
Наприкінці березня 2026 року ініціатива громадської діячки Тетяна Ягодіна отримала продовження - у Сумах відкрилася ще одна вулична мінібібліотека на вулиці Охтирській, 18. Як і в парку «Верижиця», тут кожен охочий може взяти книгу або поповнити полицю своєю. І так ця історія триває: книги беруть, приносять і залишають, а мінібібліотеки просто живуть разом із містом.
Анна Басараб
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини: