Священник зі Сходу України присвятив себе служінню богові та людям на Тальнівщині
«І знаємо, що все діє на добро тим, хто любить Бога і покликаний за його волею» – цей вислів Апостола Павла з Євангелія є одним з улюблених отця Димитрія, який уже рік служить у Тальянківському храмі, що на Тальнівщині.
Дмитро Сергійович Сінюгін народився в Костянтинівці на Донеччині. 2014 року село опинилось в окупації. Через 4 місяці українська армія його звільнила. Але будинки зруйновані, багато з них – без вікон. Зараз за 8 км від села ідуть тяжкі бої за Часів Яр. Село в небезпеці. Такі обставини сприяли тому, що отець Димитрій приїхав на Тальнівщину і, коли жителі Тальянок відмовились від московського патріархату, захотіли ходити на службу в український храм, вже рік служить Богові і людям. До цього він ішов майже 7 років. А з любов`ю в серці до людей і Бога живе все життя. Про любов він може цитувати безліч біблійних істин. Ось одна з них: «Якщо хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той говорить неправду, бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, якого не бачить». Ще з дитинства він зацікавився Біблією, багато читав святих книг з підліткового віку – 16 років. Та й у житті дотримувався біблійної мудрості.
Стати священником Дмитра Сінюгіна спонукала подія, яка відбулася в його житті: 2016 року вирішив з дружиною Анною обвінчатися в українському храмі. У Костянтинівці такий храм був один (інші – московського патріархату), служив у ньому благочинний Костянтин Кузнецов. Він здійснив обряд вінчання.
–Одного разу отець Костянтин запитав мене, чи я не бажаю допомагати у храмі. Я погодився. Він мене навчив усіх тонкощів Божої служби. У лютому 2020 року висвятив на диякона, а в червні – на священника, – з вдячністю згадує Дмитро Сінюгін.
Щоб створити свою парафію, вирішив попрацювати 3-4 місяці у Польщі, щоб був якийсь фінансовий старт. Згодом почалась повномасштабна війна. Багато українців приїхало до Польщі, тому виникла думка, щоб проповідувати слово Боже за кордоном серед своїх. Став вивчати це питання і мав намір проводити службу Божу українською, але йому відмовили, бо в Польщі храми, що діють, московські. Щоб здійснити свою мрію, він вирішив повернутися в Україну. Це було у той час, коли всі тікали за кордон.
–У мене була можливість залишитися за кордоном, але я вибрав Україну. Тільки на Батьківщині можна реалізувати сенс свого життя. Я роблю те, що моїй душі близько, – зізнається Дмитро Сінюгін.
Отець Димитрій – у вирі громадського життя. У жителів Тальянок завоював довіру. Першу службу проводив на свято Маковія. «Слава Богу, що є парафіяни», – радіє священник. Коли приїжджав на храмове свято владика Іоан, тальянківці проявили велику згуртованість, достойно його зустріли та відсвяткували Покрову Пресвятої Богородиці. Коли точилися баталії у Черкасах у Свято-Михайлівському соборі, Отець Димитрій разом з іншими священниками Тальнівського благочиння їздив в область на службу на підтримку владики Іоанна. Дмитро Сінюгін – це світла людина, від спілкування з якою на душі стає спокійно й затишно.
«Люби Бога, люби ближнього, як самого себе», – такої істини Біблії священник дотримується сам і хотів би, щоб усі українці об`єдналися, полюбили одне одного і разом крокували до Перемоги.
Марія БІРЧЕНКО